Начальник управління енергоринку НКРЕ Сергій ВИШИНСЬКИЙ:
— Справи в електроенергетиці кепські. Палива не накопичено. Оплата банківськими коштами майже не ведеться. Якщо у період, коли працювала комісія на чолі з колишнім першим віце-прем'єром Володимиром Куратченком, середньодобове надходження грошей доходило до 6 млн. грн., то зараз дійшло до 3 млн., а бувають дні — до 2 млн. Учора надійшло лише близько 2,5 млн. І все ж окремі обленерго мають позитивні зрушення: порівняно з 1998 роком «Дніпрообленерго» збільшило проплату живими грошима на 3,9 млн. грн., «Донецькобленерго» — на 2,9 млн. грн., «Київобленерго» — на 1,1 млн. грн., «Миколаївобленерго» — на 1,4 млн. грн., «Чернівціобленерго» — на 900 тисяч грн. Однак загалом по Україні становище погіршилося: якщо у листопаді 1998 р. було заплачено 79 млн. грн., то у 1999 р. — 64 млн. грн. Хто винен у цьому? Полтава зменшила на 4,5 млн. грн., Львів — на 3,2 млн., Луганськ — на 3,6 млн., Кіровоград — на 1,8 млн., Одеса — на 1,9 млн., Харків — на 2,4 млн., Суми — на 2 млн., Крим — на 2,9 млн., Чернігів — на 2,2 млн., Тернопіль — на 2 мільйони гривень. Як бачимо, у цьому переліку не тільки приватні обленерго, але і державні.
Що з паливом? До зими практично не підготувалися. Палива немає. Вугільні станції працюють з коліс. Більш-менш нормальне становище на Курахівській, Слов'янській і Луганській ТЕС, але на першій немає мазуту, а на інших — обладнання не зовсім у порядку. Щоб система не розвалилася, запроваджуються великі обмеження. Однак у жовтні, з відомих причин, обмежень не було і, як результат, палива не вдалося накопичити — втрутилася політика. Якщо ударять морози, то будуть зовсім кепські справи...
Перспективи галузі пов'язані виключно з налагодженням платежів. Причому треба думати і про фінансування тих об'єктів, які не можна відключати, наприклад, водоканалів. Та що можна зробити, якщо «Сумиобленерго» зібрало зі споживачів 100% плати за реалізовану електроенергію, а до ринку проплатило 6%?
Зараз ми розробляємо стимули для обленерго, направлені на те, щоб зацікавити їх більше платити живими грошима, для чого у такому разі мінятиметься на їх користь алгоритм розподілу коштів енергоринку. Консультант Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу Зиновій БУЦЬО:
— Уся складність ситуації в енергетиці у тому, що від неї не можна вимагати високоефективної роботи в умовах платіжної кризи. Будь-яка модель організації енергоринку у цих умовах працювати не буде. Слово «енергетика» у багатьох людей асоціюється зі словом «держава». А вона повністю «умила руки» від фінансової діяльності галузі, хоч вона руками уряду все ще продовжує допомагати у заготівлі палива, не без прибутку для себе розкручує різні схеми... Та якщо галузі не платять — вона банкрут. І я вважаю, що неплатежі породжують дві страшні загрози. Вже вісім років ми нічого не робимо для розвитку енергетики, для оновлення її обладнання. І сьогодні її потужності вже явно не 37 млн. кВт, а дай Бог, щоб 20 млн. Адже 8 років ми нічого належним чином не ремонтували. А для цього треба мати рентабельність щонайменше 20-25%, а оптимально — 35%.
Енергетики часто виставляють себе героями, мовляв, у таких умовах забезпечують країну. Однак насправді вони лише лізуть все глибше у петлю боргів (сьогодні — не менше 10 млрд. грн.) і фактично не сьогодні, то завтра енергетику можна буде скупити за копійки, тому що вона, по суті, банкрут. Ніхто з її споживачів, які сьогодні не платять, не стануть банкротами, а енергетиці від цього нікуди не дітися. І її, за її ж борги, скуплять на корені.
А ще ми сьогодні не говоримо про екологію. Як тільки ми відновимо реалізацію електроенергії на рівні 1990 року, то наші викиди будуть такими, що Європа негайно поставить нам ультиматум: закрийте свої станції. Поки що у нас виробництво на 40% нижче за потужності, ми якось укладаємося у нормативи, а що далі?
Що стосується діяльності оптового ринку, то у нього, слід пам'ятати, є не лише недоліки. Завдяки йому рентабельність більшості обленерго вдалося підняти від мінус 20% до 0 (у 1998 р.), а близько десяти компаній мали позитивну рентабельність.
