«Лисичанськнафтооргсинтез» — це найбільше підприємство в Європі, простоює вже майже два місяці через те, що вкотре вже Арбітражний суд України наклав заборону на продаж пакету державних акцій. Питання про приватизацію нафтогіганта знову відкладено на невизначений термін. Однією з причин, на думку Лобача, стало те, що група зацікавлених осіб намагається прибрати підприємство до своїх рук і використовує ситуацію, що склалася навколо «ЛіНОСа», аби вкотре вже винести на обговорення Верховної Ради питання про якийсь експеримент з управління підприємством особами, уповноваженими парламентом. Їх не турбує те, що простоювання нафтогіганта впливає на економічні процеси не тільки Луганської області, а й усієї країни. У зв’язку з тим, що потужні установки, здатні переробляти 8 млн. тонн нафти на рік, завантажені сьогодні тільки трохи більше, ніж на 2 відсотки, за 7 місяців поточного року підприємство змогло переробити лише 1,6 млн. тонн сировини. Виробництво товарної продукції скорочено на 2 відсотки.
Про «кашель» у Держдумі Лобач заговорив недаремно. Судячи з усього, співпрацю з Росією останнім часом він розглядає вже не з таким ентузіазмом, як раніше. Хоча ще минулого року, визначаючи пріоритети життєздатності нафтопереробного підприємства, наполягав на передачі пакету акцій російській стороні, яка була б зацікавлена в безперебійному постачанні сировини. Однак сьогодні ситуація склалася так, що саме фірми-дилери російських нафтовиків, які працюють з «ЛіНОСом» за тристоронньою міжурядовою угодою, не виконали в повному обсязі взяті на себе зобов’язання. Прем’єр-міністр, який побував нещодавно на підприємстві, погодився з тим, що дехто (прізвища, звісно, не називалися) прагне одержати такий ласий шматочок, як «ЛіНОС», і розпорядився «закріпити людей (мається на увазі СБУ) в чотирьох названих структурах і простежити весь ланцюжок».
Простоювання нафтогіганта, крім усього іншого, небезпечне ще й тому, що збільшує його кредитну заборгованість. В. Лобач насамперед пов’язує це з дефіцитом нафти, що його вони відчувають упродовж ось уже шести років. Трудовий колектив намагається довести, що під час розгляду справи про їхнє підприємство в Вищому Арбітражному суді значно завищується справжня вартість нафтопродуктів, які «ЛіНОС» має повернути. Рішення ВАСУ, що зупинило лисичанських нафтопереробників, позбавило їх можливості своєчасно розраховуватися з «Дойчеландесбанком». Сума боргу банку становить 67 млн. екю, і згідно з графіком реструктуризації, вона повинна бути погашена до 2003 року. Якщо ситуація не зміниться на краще і доля «ЛіНОСа» не буде нарешті вирішена, сплата боргів у термін ставиться під сумнів.
Який же вихід із ситуації, що склалася? «Передусім, припинити справу про банкрутство, — вважає В. Лобач. — Арешт пакету акцій — це перевищення повноважень Арбітражного суду. Треба, зрештою, розібратися: якщо «ЛіНОС» державне підприємство, то воно повинно мати дійову державну підтримку. Якщо держава з цим не може впоратися, то треба відпустити «ЛіНОС» в лоно приватизації».
Не менш важливою умовою керівник вважає й невтручання в справи «ЛіНОСа» окремих народних депутатів. Найближчим часом трудовий колектив збирається направити свою делегацію до Генерального прокурора України і до Вищого Арбітражного суду.
№172 10.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
