Виступ Президента 16 лютого на з’їзді УСПП вкотре збагатив теорію безперервних економічних мук багатостраждальної вітчизни. Фактично було запропоновано формувати замкнутий внутрішній ринок і фактично згортати експортноорієнтовані галузі економіки.
Хто пише тексти, які озвучує Президент країни, завжди залишалося загадкою. У незашорених економістів ніколи не виникало сумніву щодо того, що причини фінансової кризи в світі й Україні — це абсолютно різні причини. І сліпо копіювати «латиноамериканські уроки» може хіба що теоретик із світоглядом сільського механізатора, який не вдався. Тому посилання на латиноамериканську модель, «що показала свою неспроможність», досить сумнівні в умовах України.
У будь-якому (навіть найпримітивнішому — «для домогосподарок») підручнику з макроекономіки є розділ «міжнародні економічні відносини». Тут можна прочитати про переваги міжнародної кооперації й розподілу праці. Будь-яке виробництво, яке бере участь у міжнародній кооперації й розподілі праці, за допомогою цього домагається зниження вартості одиниці продукції, підвищує кількість продукції, що випускається, отримує можливість оперативно використовувати технологічні новинки тощо. Формування відкритої економіки сприймається в світі як природний крок до розширення не тільки економічних, але й політичних зв’язків і логічної інтегрованості в світову спільноту. Більш того, в світі залишилася, мабуть, тільки Північна Корея, яка намагається створити замкнутий внутрішній ринок і вже давно досягла певного ефекту (у вигляді карткового розподілу продуктів харчування й товарів).
Так, вітчизняного товаровиробника треба підтримувати й розвивати, але чому це повинно робитися якимись перекрученими методами?
Дійсно, понад 60% вітчизняного експорту становить продукція чорної металургії, хімії і необроблена продукція. Завдяки цьому Україну сприймають у світі як територіально європейську, але країну, що розвивається. Однак це питання структури експорту та перебудови національної економіки, але це аж ніякою мірою не означає, що нам не треба розвивати експортноорієнтовані галузі.
До речі, а як після такої сміливої «корекції» повинні сприймати Україну її зарубіжні теперішні й потенційні партнери?
Крім того, просто життєво цікаво — як має намір уряд зміцнювати національну валюту й виплачувати зовнішню заборгованість? На початок року сума зовнішнього боргу становила $11,47 млрд., а валютні резерви країни — всього $685 млн. (при тому, що рік тому сума зовнішньої заборгованості становила $9,555 млрд., а валютні резерви — $2,341 млрд.). Що й говорити, картина сумна.
З усього цього можна зробити досить прозаїчний висновок: Президента ще раз підставили з «корекцією економічної політики», що не пов’язується ні з чим, сказаним раніше, і відверто сумнівна за своїм змістом. Хоч це цілком органічно вписується до теорії «курсу радикальних економічних реформ» і його реалізації на практиці.
