Напередодні парламентських та президентських виборів Кремль прагне дестабілізувати українське суспільство і використовує для цього «краплену» газову карту, щоб просувати свої інтереси. Тим часом наша країна потерпає від міжусобної боротьбі за владу, і турбота про енергетичну безпеку відходить на задній план. Ситуацію погіршує стан українського бюджету. Та й уряд залишив «Нафтобаз» наодинці з усіма бідами. Усе це дозволяє Росії застосовувати диктат. А вирішувати проблеми щодо розрахунків за отриманий з Росії газ слід негайно. В іншому разі ми самі провокуватимемо Росію чинити так, як їй заманеться.
Торік ми закачали російський газ в ПСГ, але розрахуватися своєчасно не змогли. Росія спочатку мовчала, та напередодні Нового року висловила ультиматум. І хоча в останні дні 2008 року ми встигли провести всі розрахунки, але пропагандистська кампанія свою справу зробила: нас зганьбили перед всією світовою громадськістю, і використали це для обѓрунтування припинення поставок газу як для України, так і до Європи.
Сьогодні ця ситуація повторюється. Керівництво Росії виставляє нашу державу у світі як банкрота, твердячи про нашу неспроможність розрахуватися за газ. Керівництво нашого уряду проти цього не протестує і навіть підігрує Росії, звертаючись по газові кредити до європейських держав і банків. Цим ми знову копаємо собі яму та даємо привід Росії агітувати Європу за будівництво газопроводів у обхід нашої країни.
Чи є в нас можливість покінчити з такою ганебною практикою? Звісно, є, але для цього слід виявити міцну державницьку позицію та покінчити з безвідповідальними діями наших чиновників.
На сьогодні заборгованість за спожитий за п’ять місяців цього року газ — 4 млрд. грн. Найбільші борги у підприємств комунальної теплоенергетики (4,7 млрд. грн., в т.ч. за п’ять місяців близько 3 млрд. грн.) та компанії «Київенерго» (за 5 місяців — 530 млн. грн.). Не повністю розрахувалися облгази, велику заборгованість мають промислові підприємства. Цю проблему слід розв’язувати на урядовому рівні. В іншому випадку це зробить Росія, але по-своєму, на шкоду Україні.
Втім, найбільшу увагу наш уряд має приділити вдосконаленню українсько-російських газових контрактів, підписаних 19 січня, в яких є надто багато несправедливих позицій. Це, наприклад, жорстка умова про сплату за отриманий газ не пізніше 7 числа наступного за часом поставки місяця. Її невиконання, згідно з контрактом, тягне перехід до стовідсоткової передоплати. Але ж у Росії, а тим більше — в нашому уряді- добре знають, коли українські споживачі можуть розрахуватися. Така умова призводить до вимивання обігових коштів українських підприємств і, зокрема, «Нафтобазу України».
Сьогодні існують усні домовленості між прем’єр-міністрами України та Росії щодо відмови від штрафів у разі недобору газу нашою країною. Слід добитися, щоб вони були зафіксовані в контракті, адже транзит російського газу до Європи також різко скоротився у порівняні з минулим роком (за п’ять місяців при плані 50 млрд. куб. м протранспортовано 31 млрд. куб. м, тоді як торік — 57 млрд. куб. м), і Україна також мала б право пред’являти відповідні претензії.
Не можна також купувати газ в Росії за високою ціною, а тариф на транспортування газу до Європи тримати на найнижчому в Європі рівні, адже це завдає прямих збитків «Нафтобазу». Ціна на газ власного видобутку теж повинна бути економічно обѓрунтованою, аби можна було вкладати кошти і в розвиток ресурсної бази. Якби ввести в розробку такі давно відкриті родовища, як Суботіна та Одеське (на шельфі Чорного моря) і Сахалінське, то скільки можна було б додатково видобувати власного газу! В цілому в Україні достатньо розвіданих родовищ, щоб повністю забезпечувати країну хоча б на літній сезон газом власного видобутку.
Чому ми цього досі не добилися? Цьому є чимало причин і пояснень. Одна з найбільших вад, які не дозволяють «Нафтогазу» стати на ноги, полягає в недолугій бюджетній політиці уряду. Ну як можна було встановлювати тарифні преференції на газ для бюджетних організацій, якщо в тому ж таки бюджеті не передбачено коштів для їх компенсації «Нафтогазу»?
І це далеко не єдина проблема, створювана так званому державному газовому монополістові виконувати насправді не властиві йому соціальні функції. Протягом багатьох років не вирішується питання видачі ліцензій для НАК «Нафтобаз України». Грудневий Указ Президента 2005 року «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 9.12.2005р.» — «Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері її забезпечення» досі не виконаний.
Нині має бути в розпалі сезон закачування газу в підземні сховища. Але важкий фінансовий стан «Нафтобазу» не дає можливості закупити й закачати до них необхідну кількість газу. Щоб розв’язати цю проблему, варто створити при «Нафтобазі» стабілізаційний фонд (10 млрд. кубометрів). Але для цього Кабміну необхідно внести зміни до держбюджету-2009.
Останнім часом із Росії все частіше лунають попередження про те, що «Нафтобаз» на межі банкрутства через те, що в цієї компанії не вистачає грошей для купівлі необхідної кількості природного газу до ПСГ. Нам пропонують дати, спільно з Європою, кредит, чи, вірніше, аванс за транзитні послуги. Ми вже й нині користуємося такою «послугою», вибравши належні нам за транзит кошти до кінця року і навіть далі. Якщо ж ми підемо і далі таким шляхом, то Україна може залізти в кредитне ярмо на багато років, і «Нафтобаз» не буде отримувати грошей за транзит до 2012 р. На практиці це також може призвести до ліквідації брюссельських домовленостей щодо реконструкції української ГТС і позначитися на стані нашої газотранспортної системи.
Треба зрозуміти, що антиукраїнські, по суті, домагання російського «Газпрому» не в останню чергу викликані саме його фінансовими труднощами. Нині стали відомі результати господарської діяльності «Газпрому». Виявляється, його показники за перший квартал суттєво знизились. Обсяг продажу газу на основному ринку — у країнах ЄС — впав на 39%. Перспектива на найближчий період також несприятлива. Відповідно до торішніх тенденцій нафтового ринку ціна на газ буде значно знижуватися. Це дозволяє спрогнозувати подальше погіршення російсько-українських газових відносин.
* Тож, аби не допустити припинення поставок російського газу, а також різноманітних провокацій на цьому ринку, до яких дуже схильна наша сусідка, уряд має в першу чергу зробити все від нього залежне, щоб зміцнити економіку «Нафтогазу». (Про це частково вже йшлося вище.) Кабмін вже працює з місцевими органами, щоб повернути «Нафтогазу» накопичену в регіонах заборгованість, але використовує далеко не всі можливості. Варто зобов’язати міські ради виконати Постанову уряду №392 від 22.04.2009 р. щодо розрахунків за спожитий газ шляхом здійснення запозичень у банках, разом з НКРЕ добитися економічно обѓрунтованих цін на природний газ для споживачів і, зокрема, тих, які використовують газ власного видобутку. Дуже важливо зменшити податковий тиск на підприємства «Нафтогазу України». Це дозволить Україні гідно вести газові переговори з сусідкою і не допускати зупинок у постачанні газу як вітчизняним споживачам, так і до Європи.
