За перші два місяці 2009 року попит на стільці, шафи, ліжка, м’які куточки, кухні тощо знизився на 30%. Криза змусила вгамувати меблеві апетити власників гривні, адже для них ціна на таку продукцію зросла на 10%. Натомість у виграші залишилися власники доларових заощаджень, які можуть облаштувати квартиру новими меблями хоч і не задурно, але з величезними скидками. Меблевиробникам фінансова ж криза відкрила дорогу для нарощування об’ємів продажів за кордон.
Зменшення попиту на свою сировину відчули й лісозаготівельники. У лютому вартість деревини подешевшала на 25%, а об’єм її продаж на внутрішньому ринку зменшився на 30%, розповідає «Дню» перший заступник голови Державного комітету лісового господарства України Юрій Марчук. «Це вказує на те, як криза вплинула на суміжні галузі. Нам простіше, ми можемо залишити дерево і не рубати його зараз... Але, коли спад відбувається в суміжних галузях, то це позначається на величині зарплатні працівників, сплаті податків та іншому», — говорить він.
«Наші споживачі зробили дуже довгі різдвяні канікули, бо впав попит на меблі в кінці 2008 року... З іншого боку, у нас були такі ж проблеми із газом, як і в усієї країни», — розповідає про причини скорочення попиту на дерево директор «Сорбес Україна» Богдан Цуприк. До того ж у меблярів на складах лежить чимало минулорічної заготівки. «У нашому виробничому циклі ми готові виробити сировини, скільки буде потрібно, але чи буде ця потреба? Сказати зараз важко», — додає Цуприк.
Щоб люди нарешті почали купувати меблі, бізнес просить владу виконати три умови. «У цій ситуації для захисту вітчизняного виробника уряд повинен був би встановити 13% імпортне мито на ламплиту та, особливо, на меблі, — називає першу умову Цуприк. — Якщо виробників меблів затискає імпорт, то вони не вироблять конкурентного продукту на внутрішній ринок». Мовляв, немає конкурентного продукту — не буде й зростання продажів.
Друга умова — забезпечити прогнозовану, стабільну ситуацію на валютному ринку. За словами співрозмовників «Дня», населення сьогодні воліє вкладати гроші в долари та при нагоді заробляти на коливанні курсових різниць. Як тільки з’явиться стійкий курс, населення перестане ховатися за «зеленим» та почне купувати різні побутові речі, у тому числі й меблі.
І остання пропозиція — знизити вартість залізничного тарифу на поставку сировини та на її експорт. За словами Цуприка, поставка сировини (на однакову відстань) з України та, наприклад, з країн Прибалтики до середньої Азії обійдеться вітчизняному виробнику дорожче. При чому переплачувати доводиться не за транспортування сировини іншими країнами, а за рахунок саме української території. «На один квадратний метр виходить дуже дорогий тариф на нашу продукцію... Доходить до того, що доставка з окремих українських областей становить 2/3 вартості тарифу і лише 1/3 — вартість сировини», — говорить він.
Але немає лиха без добра. Навіть не зважаючи на високі транспортні тарифи, криза відкриває двері для вітчизняного меблевого експорту за кордон. «Галузь стала більше експортноздатною», — розповідає президент Української асоціації меблярів Олександр Беляєв. Завдяки нинішньому високому курсу всі почали активно шукати партнерів за кордоном та підписувати експортні контракти. Чи використають українські меблярі експортний шанс, який їм дає криза? «Якщо нас не задавлять чиновники з різними перевірками і поборами, якщо курс буде прогнозований, якщо держава не зробить нічого поганого, я не говорю хорошого, то протягом 2009 року на 15—20%, а може й на 30%, збільшиться експорт», — розповідає Беляєв. Стосовно ціни на меблі, то у доларах вона й так дуже впала. У гривнях подібного зниження не очікується...
