Чи варто серйозно говорити про кризу української економіки в умовах, коли темпи зростання ВВП в країні одні з найвищих в Європі? Вся справа, напевно, в наших незадоволених поки що амбіціях на нормальне життя. Навіть торішній темп у 12% не приніс ані задоволення, ані заспокоєння. Так що ж говорити про результати року нинішнього? Навіть в оцінках прем’єр-міністра України Юрія Еханурова не просто відшукати оптимістичні ноти. За його словами, темп приросту ВВП у цьому році вчені прогнозують на рівні 2%, фахівці та Міністерство економіки — 3,5%, оптимісти — 4%. Зате інфляція впевнено переступає позначку 10%. І все це на фоні різкого зниження кількості іноземних інвестицій і погіршення бізнес-клімату всередині країни.
Проте експертне співтовариство, яке керується не очікуваннями й емоціями, а тверезим розрахунком, просить не панікувати, оскільки до системної кризи справа поки не дійшла. Зокрема, заступник голови правління експертно-аналітичного центру «Соціум» Олексій Плотніков вважає, що ми поки що лише на дорозі до неї, тобто глобальної проблеми немає, а ось в окремих галузях кризове становище вже можна спостерігати. Його підтримує керівник групи радників голови Нацбанку Валерій Литвицький і навіть закликає відмовитися від розмов про те, що в країні криза. Він нагадує про осінь минулого року, коли весь політикум почав кричати про кризу, й дійсно немов би накликав його. Про те, як трусило банки після приступу «депозитної» паніки в населення, країна не забула й досі, малесенькими часточками відновлюючи довіру громадян до банківської системи. За словами Литвицького, зараз найпроблемнішими галузями є торгівля, металургія та будівництво, сукупна частка яких у ВВП складає близько 20%. Проте з аутсайдерами року минулого — сільським господарством і енергетикою, також не все гаразд. Окрім того, за словами експерта, спостерігаються нездорові тенденції на ринку послуг — останнім часом ціни на них зросли на 11%.
Основним чинником появи таких мікрокриз, за словами Плотнікова, були політичні передумови, зокрема протидія між законодавчою та виконавчою гілками влади, бажання створити відповідне передвиборне становище в країні, яке призвело до формування «різкосоціального» бюджету та перегляду зовнішньої політики в напрямку погіршання відносин із Росією. Все це, разом із командними методами розв’язання проблем, призвело до загострення економічної ситуації. Литвицький додає до всього цього ще й об’єктивні причини. Згідно з економічною теорією, кожна країна переживає певні коливання бізнес-циклів: зараз нам, незалежно від дій урядів, доводиться переживати спад. Біда лише в тому, що він виявився стрімкішим, аніж на це розраховували в економічних відомствах країни. Крім того, для нашої орієнтованої на експорт економіки ударом виявився спазм розвитку світового попиту на сировину. Крім того, зараз наша економіка, за Литвицьким, переживає кінець періоду відновлення й, для нового етапу, їй надзвичайно потрібні інвестиції, яких вона не отримала. А не прийшли вони тому, що бізнес насторожено чекав реприватизації, внаслідок його відносини з владою були зіпсованими. Та й майбутній вступ до СОТ оптимізму не додавав.
Проте, як відзначає Литвицький, влада, створивши кризу, не поспішає з неї вибиратися. Пристосовуючись до нових умов, вона дуже затягла цей період. Причому це призвело до того, що бізнес ніяк не міг звикнути до нових правил гри. Тому, вважає експерт, влада повинна зробити те, про що їй говорять уже протягом багатьох місяців: розібратися з енергоносіями, навести лад у сільському господарстві й металургії, домовитися з бізнесом, знизити податки, довести до розуму бюджет-2005 року та прийняти відносно бездефіцитний бюджет-2006.
Окрім того, на думку експертів, влада повинна розібратися з кожною проблемною галуззю окремо. Експерт центру «Соціум» Світлана Глущенко звертає увагу на проблеми в паливно-енергетичному комплексі. Згідно з її аналізом, енергетичній безпеці країни загрожують як зовнішні чинники: монопольна залежність від Росії та від цін на зовнішніх ринках, так і внутрішні: недостатнє фінансування будівництва і модернізації НПЗ, політичні ризики та зайва енергоємність промисловості України. Нейтралізувати їх, на її думку, можна за рахунок нарощування резервів нафти та газу, зменшення енергоємності виробництва й чіткого прогнозування всіх ризиків. Це приведе до звільнення країни від вічної загрози зростання цін на пальне.
Інший експерт «Соціуму» Всеволод Степанюк пропонує план порятунку АПК. За його словами, Україна, незважаючи на всі свої чорноземи, знаходиться в зоні нестабільних урожаїв, тому, щоб захистити себе від можливих проблем, нам треба створити продовольчий резерв усіх продуктів й адекватну продовольчу програму.
