Державний фонд майна України (ДФМУ) оприлюднив план продажів на 2009 рік. Так, у лютому продадуть блокуючі пакети п’яти обленерго, у березні — «Укртелеком». В список на продаж потрапили й акції авіакомпанії «Аеросвіт» та 30% акцій Нікопольського заводу трубопровідної арматури...
В уряді мріють про великий аукціон. За підрахунками виконуючого обов’язки голови ФДМУ Дмитра Парфененка, за обленерго можна отримати один мільярд гривень, а за монополіста фіксованого зв’язку — 7,5 мільярда гривень. Нагадаємо, що торік «Укртелеком» оцінили в 14 мільярдів гривень.
Тим часом Президент України Віктор Ющенко — проти приватизації... «Викликає дуже велику стурбованість те, що у цей складний час все ж таки дуже швидко хочуть продати стратегічні підприємства. Є додаткові ризики... — висловився днями керівник соціально-економічної служби Секретаріату президента Роман Жуковський. — Я переконаний, що Президент не дасть розпродати за безцінь державні стратегічні об’єкти для того, щоб покрити фактично неефективну бюджетну політику і не вносити зміни до бюджету».
Тож варто чи ні державі продавати чи не останнє своє цінне майно за «кризовими» цінами? Про економічну доцільність великої приватизації в нинішніх умовах «День» запитував експертів...
Володимир ЛАНОВИЙ, президент Центру ринкових реформ:
— Політика приватизації повинна бути планомірною, виходячи із вдосконалення ринків та майнових відносин на підприємствах. Сьогоднішні заклики до приватизації із озвученими цифрами надходження від неї свідчать, що до держбюджету вона не принесе особливих надходжень. Для покриття дефіциту бюджету можна використати інші джерела. Приватизація ж повинна посприяти реструктуризації різного типу державних монстрів.
Продавати державні підприємства завжди було доцільно, незалежно від доходності операцій від приватизації об’єктів. В Україні державні компанії щорічно виймають з бюджету 20-30 мільярдів гривень на підтримку їхніх балансів через механізм дотації. Стільки можна за рахунок державної кишені утримувати ці монстри? Чим швидше реформуємо економіку — тим вона буде ефективнішою.
Візьміть «Укртелеком». Кому він сьогодні потрібний, якщо вже існують системи мобільного підключення до інтернету. В 90-ті роки «Укртелеком» хотіли купувати, бо потрібно було підключати інтернет через стаціонарні телефонні мережі. А тепер...
Стосовно обленерго, то спочатку слід створити конкурентні ринки. А не так, що продамо, а далі почнемо думати, як спілкуватися та працювати із новими власниками. Я вважаю, що зараз не можна продавати обленерго як цілісні комплекси. Необхідно виводити мережі із цих комплексів, а не передавати їх власникам, які згодом стануть монополістами і диктуватимуть умови за надання послуг транспортування електроенергії по своїх кабелях. Держава повинна вивести об’єкти природного монопольного положення зі складу обленерго.
Але крім цих підприємств існує ще багато смачних шматків, які мають хорошу дохідність та продуктивність. Приватизаційний процес сьогодні зупинився на тих об’єктах, які показали та розрекламували ще вчора. За нинішніх умов їхня вартість вже не та. Крім того, українська приватизація раніше відбувалася як лобіювання інтересів певних груп за різними напрямками. Класичний приклад цього — нафтохімія, де лобіювали інтереси російських бізнесменів.
Юрій РУБАН, директор Національного інституту стратегічних досліджень:
— З економічної точки зору, нинішня ситуація для приватизації дуже невдала. Всі чудово розуміють, що ні в Україні, ні за кордоном немає достатніх коштів для того, щоб заплатити реальну ціну за виставлені об’єкти. Побіжно цей факт визнає і ФДМУ, який назвав вартість «Укртелекому» в один мільярд доларів. Ще пару років тому говорили про п’ять-шість мільярдів. За нинішніх умов приватизація, швидше за все, виступає як засіб наповнення бюджету. Але суть проблеми в тому, що продадуть «Укртелеком», обленерго, але питання наповнення казни не зникне. «Дірка» в бюджеті величезна. І її не закрити ні «Укртелекомом», ні обленерго, ні, навіть, укинувши в неї Одеський припортовий завод чи морські порти. Для ліквідації бюджетної «дірки» потрібен осмислений економічний антикризовий план.
З приводу розмов про збитковість виставлених на продаж підприємств для бюджету скажу так. Певний час я працював у спостережній раді «Укртелекому» і щось не пригадую, щоб він отримував дотації з бюджету. У кращі роки «Укртелеком» навпаки — перераховував кошти до бюджету. У мене висновок тільки один: зараз невдалий момент для проведення приватизації.
Олександр ПАРАЩІЙ, старший аналітик інвестиційної компанії:
— Вже давно потрібно було приватизувати «Укртелеком». Із часом його вартість тільки падає. Компанія втрачає позиції на ринку телекомунікацій через те, що знаходиться у державних руках. Якби її раніше приватизувати, то інвестиційна, тарифна, маркетингова політика будувалися б по-іншому і вартість компанії була б вищою. Доцільність проведення приватизації саме зараз викликає запитання. В умовах кризи завжди існує ризик, що потенційні інвестори не зможуть запропонувати за виставлені об’єкт ті суми грошей, які вони б давали за нормальної економічної ситуації. Скільки держава отримає від приватизації заявлених об’єктів? Все залежить від умов продажу. Якщо буде висунуто мінімум обмежень для компанії-покупця, плюс відмінять регулювання тарифів на послуги місцевого зв’язку, то вартість «Укртелекому» можна збільшити. З іншого боку, відкладати вирішення подальшої долі телефонного монополіста не варто. Ніхто не знає, чи можна буде продати цю компанію через кілька років навіть за нинішні гроші.
Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій:
— Основне питання — навіщо проводити приватизацію. Якщо підприємства продають із суто фіскальних міркувань, щоб отримати максимальну суму грошей, то час для цього дібрали не найкращий. Сьогодні всі інвестори діляться на дві групи: ті, що мають борги, й ті, що мають готівку та готові розширити свій бізнес. Саме на другій групі інвесторів може зіграти український уряд. Але потрібно бачити реалістичну вартість запропонованих на продаж об’єктів. Якщо ж мова йде про приватизацію, як елемент структурних перетворень, то слід думати про пошук ефективного власника на тривалий період. В цьому випадку не виключено, що доведеться відмовитися від частини фіскальних інтересів.
Як діяти? Мені здається, що однозначної відповіді на це запитання ще немає. Бо виставлені на продаж об’єкти під впливом світової економічної кризи втратять свої позиції і продати їх після завершення кризи можна буде тільки за нижчими цінами. Потрібно приймати якесь комплексне рішення.
