За офіційними даними, 2008 року на території нашої країни виловили близько 214 тисяч тонн риби, що на 7 тисяч тонн більше, ніж за 2007 рік. Хоча в порівнянні з імпортом в 650 тисяч тонн «свій» рибний приріст видається непомітним. Проте в контексті економічної кризи експерти заговорили про нові шанси для вітчизняного рибпрому. Але для їхньої реалізації потрібно розв’язати цілий клубок проблем, які накопичилися не за один рік...
Для відновлення галузі потрібна добре продумана система заходів, яка б ѓрунтувалася на узгодженій позиції уряду, інвесторів та громадськості. Її можна організовувати у рамках державної програми (хоча практика свідчить, що вони в нас не працюють), або за рахунок співпраці з бізнесом.
За словами заступника голови МСРОП «Південьрибцентру» Віктора Скарлата, велика проблема вітчизняного рибальства — відсутність флоту. Раніше було 230 океанічних судів, які виловлювали 750 тисяч тонн риби на рік. Це в чотири рази більше, ніж нинішні обсяги вилову українського рибпрому. Держава може й далі планувати його реабілітацію за свій кошт, але рибалки в цей варіант не вірять. «Перспективною виглядає форма публічно-приватного партнерства між державою та бізнесом, коли останній дає гроші, купує на них рибальський флот та виловлює відведені країні рибні квоти в світовому океані. Потрібен інвестор, який готовий вкласти 300 мільйонів дол. на розбудову флоту. Якщо держава запропонує йому форму приватно-публічного партнерства, то державна частка у новоствореному флоті дорівнюватиме 30%, решта належатиме інвестору», — пояснює екс-голова Державного комітету рибного господарства України, президент рибогосподарської асоціації з відтворення водних живих ресурсів та селекції у рибництві «Аквакультура» Володимир Волков.
Якщо в світовому океані українцям немає на чому ловити, то у внутрішніх водоймах «погано клює» через неврегульованість, наприклад, земельних питань. Потрібно законодавчо закріпити за рибними комплексами статус окремого майнового комплексу — і ситуація зміниться, вважає Волков. Сьогодні це зробити складно, бо земля належить міськраді, вода — водгоспу. Відновити ж кількість риби у водоймах можна, заборонивши використовувати 20—30% кожної водойми протягом певного часу. «Зрозуміло, що у нинішніх умовах така заборона не діятиме. Не забезпечить дотримання такого положення й жодна охоронна служба. Потрібно віддати ці водойми та озера у довгострокову концесію з обов’язковою умовою «не виловлювати та охороняти ці 20—30%», — вважає він. Щоб державу не дурили, при відрахуванні прибутків з такої оренди (бо риба ж не говорить) слід здійснювати незалежний контроль із виявлення реальної маси риби у водоймі, обкладати підприємство податком та слідкувати за показниками, щоб кожний рік приріст риби був не менший, ніж 15% від виловленої.
Швидкому та нормальному розвиткові внутрішнього ринку також заважають браконьєри, які рибу продають за кордон. Опитані «Днем» експерти оцінюють легальний рибний ринок в мільярд гривень. Статистики тіньового ринку немає, але, за словами тих-таки експертів, у ньому обертається не менше грошей. З України переважно поставляють осетрові, хамсу, тюльку, шпроти, пеленгаса. До нас натомість везуть салаку, потасу, оселедців, скумбрію та інші види риб.
«Наше керівництво комітету не займається браконьєрством, і браконьєри розставили руки та хлопають в долоні й у повному об’ємі виловлюють всі породи риб», — ділиться своїм бачення сучасних тенденцій вітчизняного рибальства начальник рибінспекції АР Крим Іван Курінний.
Такі закиди відкидає заступник голови Державного комітету рибного господарства України Василь Чернік і натомість розповідає про особливості роботи в кризовий період. Через фінансову кризу бюджетне фінансування в 2009 році на розвиток рибальства скоротилося. Так на селекцію дали тільки чотири мільйони гривень, а на зариблення й того менше — три мільйони. Однак в урядовій постанові «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми закону «Про податок на додану вартість» вітчизняним рибалкам передбачаються пільги. Мова йде про спеціальний пільговий режим оподаткування у сплаті ПДВ для морського, прісноводного і океанічного риболовства. «Ще зараз готуємо (залежно від можливостей бюджету) рішення про здешевлення кредитів. Ми просимо не менше, ніж 50 мільйонів гривень. Це б дало можливість на 500—800 мільйонів гривень взяти кредитів», — говорить Чернік.
«Погано, що ми здали свій ринок і питома вага рибного імпорту становить 70—72%. Яка підтримка потрібна рибній галузі? По-перше, дати доступ до середніх та довгострокових ресурсів, вирішувати питання ефективного захисту внутрішнього ринку. Якщо ми можемо виробляти конкурентоспроможний продукт самі, то держава повинна задіяти в цьому напрямку потужні імпортозаміщуючі програми, щоб створювати робочі місця... Ніхто не вимагає дотацій чи фінансування з бюджету. Мова йде про створення єдиних зрозумілих правил гри для всіх», — розповідає екс-міністр економіки Анатолій Кінах і додає, що за таких умов через півтора-два роки «свій» рибпром відновиться.
У цьому можуть посприяти технології вирощування риби, запозичені з В’єтнаму та Китаю. На вітчизняних теренах вони можуть дати приріст від півтора до двох мільйонів тонн риби, адже 40% української території займає вода. На думку експертів, аргумент на користь збільшення споживання «своєї» риби на найближчий час — ціна. Виловлена із внутрішніх водойм риба коштує 1,5 дол. за кілограм, а от імпортна — в середньому 8 дол. Звичайно, що рибалки не відкидають подорожчання українського рибопродукту. Але в порівнянні з імпортним (на нього впливають валютні коливання) цінове зростання буде меншим.
Про позитивний вплив на вітчизняний рибпром говорять і в галузевому комітеті. Темпи ж зниження споживання рибопродукту, на думку Черніка, будуть меншими у порівнянні з іншими товарами. Адже ціна на рибу традиційно нижча. «Якщо вдасться замінити найдорожчі види риб сортами риби, яка користується підвищеним попитом (мойва, хек, кілька, пеленгас), то можемо й не відчути зменшення попиту», — додав він.
