Ще в дорадянські часи на Україні побутував економічний рух під назвою: «Свій до свого по своє». Можна сказати, що нині він відроджується за нових умов. Сьогодні до залу під куполом має бути внесено законопроект № 7206 під незвичною для нашого забюрократизованого істеблішменту назвою: «Купуй українське, плати українцям!».
Його автори — а це більше 30 народних депутатів від усіх парламентських фракцій — переконані, що купуючи за кордоном товари, які Україна виробляє або здатна виробляти сама, ми даруємо іншим країнам робочі місця, інвестиції та податки, а самі залишаємось боржником та експортером сировини, робочих рук і талантів. У документі запропонована вдосконалена модель публічних закупівель з багатофакторною оцінкою тендерних пропозицій, яка поставить їх на службу економічному розвитку України.
СТАТИСТИКА ВІД PROZORRO
Чим обумовлена та обставина, що ми мусимо шукати такі ідеолого-економічні новели в досвіді позаминулого століття? Річ у тім, що система державних закупівель ProZorro, яка вважалася і вважається в нашій країні ледве не ключовим інструментом, здатним подолати корупцію і, як наслідок, вийти на нові рубежі в економіці, почала пробуксовувати. Бо не позбавлена недоліків.
Чи не головний з них полягає в тому, що українські державні закупівлі, які, здається, вже не зосереджені в руках корупціонерів, однак все-таки не працюють як слід на інтереси нашого народу. Звернімося до цифр. За статистикою ProZorro, понад 99% учасників та переможців публічних торгів — це вітчизняні підприємства. Однак, за оцінками мозкового центру CMD-Ukraine, менше ніж 1% іноземних учасників державних закупівель просувають на український ринок майже 38% усіх товарів, які купуються за державні кошти. Оскільки річний обсяг закупівель становить 275 мільярдів гривень (майже 12% ВВП України), то імпортна складова у них перевищує 100 мільярдів.
Як відзначає голова парламентського комітету промислової політики та підприємництва Віктор ГАЛАСЮК, купуючи за кордоном товари, які Україна виробляє або здатна виробляти сама, ми даруємо іншим країнам робочі місця, інвестиції та податки, тобто добробут. а самі залишаємось бідним боржником Міжнародного валютного фонду та інших міжнародних фінансових організацій, а також експортером сировини, робочих рук і талантів.
ОБҐРУНТОВАНА ПЕРЕВАГА
Головна новація законопроекту — обов’язкове врахування критерію місцевої складової, яка повинна мати не менше ніж 20% у структурі приведеної ціни для спеціалізованих предметів закупівель, що визначаються Кабміном. Ця складова обраховується через рівень ресурсної локалізації виробництва предмета закупівлі за прозорою формулою, встановленою законом і згідно з методикою, яку згодом буде затверджено урядом.
За оцінками експертів, «Купуй українське, плати українцям!» додасть близько 1,1 відсоткового пункту до зростання ВВП, а також потенційно скоротить імпорт на 4,4% і безробіття — на 0,4% відсоткового пункту. На думку авторів законопроекту, це позитивно позначиться на торговельному балансі, промисловому виробництві та доходах громадян України. «Через розрахунок рівня локалізації, — відзначає Галасюк, — ми встановимо перевагу в держзакупівлях для тих, хто використовує українське, і таким чином змусимо у природний економічний спосіб, економічними важелями і жодним чином не через будь-які заборони зробити так, щоб кошти українських платників податків працювали на українську, а не на іноземні економіки, і щоб ми не ходили до когось за кредитами...»
ТАК РОБЛЯТЬ У ВСЬОМУ СВІТІ
Голова комітету промполітики та підприємництва інформує, що законопроект не суперечить ні документам СОТ, ні Угоді про асоціацію з Євросоюзом і відповідає кращим світовим практикам. Він розповідає про американське законодавство щодо федеральних закупівель. «Там з 1933 року працює так званий акт Buy American Act, тобто закон «Купуй американське», — каже народний депутат, — там є норма, яка обмежує державні закупівлі у тих виробництв, які не мають 50% рівня локалізації, і встановлює цінову перевагу для американського національного виробника до 12%, якщо це закупівлі у малого бізнесу... У нашому законопроекті цінова перевага для національних виробників — 25%, — продовжує він, — і це абсолютно виправдано в умовах військової агресії проти України, коли ми потерпаємо також від негативного торговельного балансу».
А ХТО ПРОТИ?
Галасюка підтримує, ще один автор законопроекту, лідер Радикальної партії Олег ЛЯШКО. Він також повідомляє, що в уряді готується рішення, яке буде закладено в пакет бюджетних законів, про розстрочку на два роки податку на додану вартість на нове технологічне обладнання. «Оскільки наш бізнес не має дешевих і довгих кредитів. і ми вже на старті програємо через це імпортним конкурентам. Ми хочемо. Щоб наші виробничники не вимивали своїх обігових коштів на сплату ПДВ та імпортного мита. За рахунок цього можна буде знизити вартість обладнання й активніше проводити модернізацію, платити більшу зарплату...»
«А коли ми говоримо про законопроект «Купуй українське — плати українцям», — продовжує Ляшко, — то це наша державна ідеологія. Якщо ми не будемо цього робити, то будемо приречені на бідність, на залежність». «Хто виступає проти цього закону? — запитує Ляшко і має готову відповідь: — Ті, хто торгує національними інтересами. А ми хочемо продавати українську продукцію, а не сировину. Хочемо, щоб наш національний виробник заробляв гроші, платив зарплату і створював українцям робочі місця». І наводить кричущий, з його слів приклад, коли майже на два мільярди гривень замовлення на придбання трамваїв виграла польська фірма, а львівська програла... через цінову різницю в тисячу гривень. «Я гадаю, там була корупційна змова, — додає партійний лідер, — бо таких випадковостей не буває».
«І тому ми пропонуємо закон, який дозволить, щоб кошти українських платників податків працювали на вітчизняну економіку, — запевняє він. — Ми доб’ємося цього, незважаючи на лобі, яке не хоче цього закону. Це — правильний закон, який захищає наші робочі місця, українського національного виробника». «Де урядовці, — раптом запитує Ляшко, — чого їх з нами немає? Де Кубів (Степан Кубів, перший віце-прем’єр-міністр)? Де Нефьодов (Максим Нефьодов, перший заступник голови МЕРТ)?» «Їх немає. Тому що їм байдужі національні інтереси України», — звинувачує Ляшко чиновників. — Їм це байдуже, бо вони весь час розказують: ProZorro, ProZorro... Найпрозоріше, це коли зароблятимуть на закупівлях українці». Він проголошує: «Законопроект № 7206 — це потужний реактивний двигун для української економіки. Давайте разом його запустимо».
УРЯДОВА УВАГА... НА ДВІ ХВИЛИНИ
Відомий представник високотехнологічного українського бізнесу, Герой України, народний депутат, президент АТ «Мотор Січ» В’ячеслав БОГУСЛАЄВ, підтримуючи названий законопроект, відзначив, що біди, з якими зараз стикаються всі українські підприємства-виробники, навіть найбільші, їх дуже важко долати. Він розповідає, що серед багатьох видів продукції його підприємства сертифіковані за міжнародними стандартами ендопротези, які удвічі дешевші за американські та європейські, і додає, що ця продукція у власній країні програє іноземній, яка нічим не краща.
Пояснюючи причину цього, він наголошує, що під будь-який тендер у нашій країні (і повторює: будь-який) умови пишуть зацікавлені іноземні компанії. Він закликає український уряд зважити на це, а також взяти на себе також завдання пропагувати вітчизняну продукцію як у нашій країні, так і поза її межами, і відзначає, що на жодній із численних міжнародних виставок, у яких брало участь його підприємство, не було представників нашого уряду. «Українські компанії за кордоном працюють практично сам на сам, — каже він, — ось зараз ми були в Дубаї — і нікого... не зацікавили...»
«Тиждень тому проходила виставка верстатів тут, у Києві, — розповідає Богуслаєв. — Ми показували п’ятикоординатні шліфувальні верстати, які удвічі дешевші за таку продукцію будь-якого європейського виробника. Тож віце-прем’єр зазирнув до нашого стенда на дві хвилини. А потім його потягнули до себе іноземні компанії». «Я гадаю, що лозунг «Купуй українське!» мають підтримати й узяти на озброєння всі партії, всі громадські організації, — закликає підприємець, — бо він дозволяє нам збільшувати робочі місця».
