Так само як розвиток промисловості, який ми аналізували у попередньому числі «Дня», темпи зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) минулого року залежали від різноманітних, як позитивних, так і негативних, факторів, які нерідко нейтралізували один одного. Та хоча зростання ВВП торік було безпрецедентно низьким, воно все ж не захлинулося: не опустилося ні до нуля, ні до від'ємних показників.
Це не можна назвати перемогою, але й не «тягне» і на поразку нашої економіки і нашої економічної політики, бо цілком порівняно з середніми європейськими темпами (хоча, звичайно, один європейський відсоток зростання у абсолютному вимірі чи не на порядок вищий). Водночас зростання номінальних і реальних доходів населення при цьому виявилося більшим, ніж у попередньому році. Воно є рекордним і для історії незалежної України.
Наші постійні критики влади в останні роки звикли вживати таку риторичну фігуру: так, зростання на папері було, але чи відчули його люди? Цього ж року економіка не продемонструвала особливої динаміки, та люди усе ж відчули її соціальну результативність. Побоювання того, що разом з уповільненням темпів росту ВВП не вдасться утримати високу планку зростання реальних доходів, не підтвердилися. Вони, завдяки гальмуванню інфляції, зросли темпом на 10% вищим, ніж у 2004 р. І це є водночас і позитивним, і негативним фактором: бо лише посилене споживання при економіці, яка різко загальмувала свій поступ, може бути ризикованим в середньостроковій перспективі. Вона вже потребує сильного інвестиційного акценту.
Дуже показовим є поквартальний аналіз минулорічної динаміки змін ВВП. У першому вона була здебільшого інерційною. Такий висновок дозволяє зробити порівняння середньорічних темпів 2000—2004 років, які становили 8,3%, з показниками січня—березня (5,5%). Тобто досить високі для цього року стартові темпи були досягнуті за рахунок залишкової дії інвестицій і розширення споживчого попиту попередніх років. Та й зроблена в ході бюджетного процесу березнева корекція річного прогнозу ВВП (до 8,2%) не була безпідставною. Розрахунок робили на активізацію інвестиційного попиту, і перш за все, іноземних капіталовкладень.
Аргументовано покладалися і на розігрів внутрішнього споживчого попиту внаслідок підвищення мінімальних зарплат, пенсій та інших соціальних виплат. При цьому й динаміка зовнішньої торгівлі у першому кварталі залишалася достатньою для восьмивідсоткового зростання за підсумками року (однак вже у березні темпи підйому експорту стали у 2,5 рази меншими, ніж у відповідному періоді 2004 року).
Але у другому кварталі динаміка ВВП різко відхилилася як від макропоказника, закладеного у бюджет (4% проти 8,2%), так і від показника минулого року (за січень—червень ВВП зріс лише на 4%, тобто на 9,2% менше, ніж у першому півріччі торік). Та й фізичні обсяги приросту ВВП з травня стали нижчими, ніж у відповідному періоді 2004 року. Згасання економічного зростання було спровоковане як успадкованими від минулої влади, так і новоутвореними факторами.
На фініші третього кварталу, у серпні, темпи ВВП наблизилися до межі, за якою міг розпочатися спад. Інерційний потенціал, сформований у 2003—2004 роках, був практично вичерпаний, і зростання сукупного доходу нації увійшло у так званий фоновий режим (1-2%). Таким чином низсхідну фазу бізнес-циклу, що розпочалася в четвертому кварталі 2004 року, було пролонговано на 2005 рік. Але кут падіння став гострішим.
Циклічний спад економічної активності підсилювався кризою минулорічного перевиробництва металу та зерна, постійним зростанням цін на енергоносії на світовому ринку. Від'ємним став чистий експорт товарів, хоча завдяки експорту послуг і трансфертам громадян, які працюють за кордоном, ситуація у зовнішній торгівлі не викликала жодних драматичних оцінок. Та, мабуть, найгірше впливала на економіку якість інвестиційного процесу — навколо великих об'єктів власності перманентно виникали конфлікти, що не додавало впевненості інвесторам. Аналогічний вплив на них, а також на споживачів мав доволі ранній старт передвиборної кампанії та урядова криза. На тлі послаблення динаміки промисловості не виправдалися очікування компенсуючого впливу сільського господарства. Більше того, його валова додана вартість зростала спадаючими темпами.
За місяць до кінця року ми мали такі негативні фактори, які створювали низсхідний тренд економіки. Окрім вже згадуваних найнижчих з четвертого кварталу 1999 року темпів ВВП, до них належить падіння у торгівлі та будівництві; зменшення темпів зростання номінального ВВП (на 8,1% у порівнянні з 2004 р.); найбільше відхилення фактичного зростання реального ВВП від бюджетного прогнозу.
На плаву зростання підтримували в основному споживчі видатки. Схильність населення до заощаджень зростала швидше, ніж схильність підприємств до інвестування, а відповідно і банків — до кредитування. Довіра потенційних інвесторів повністю не відновилася.
Негативний вплив на економіку посилився з розвитком політичних дискусій у суспільстві — це стосується і бюджетної проблематики, і суперечок навколо проблем постачання газу, і елементів невизначеності для бізнесу, які провокувалися не найкращою взаємодією уряду і парламенту. Залишалася загальмованою приватизація, хоча кошти, отримані від продажу «Криворіжсталі», стали корисними для бюджету, а приріст іноземних інвестицій був рекордним. Але покращення інвестиційного клімату, яке відзначалося після продажу цього підприємства, з огляду на ефект лагів, не трансформувалося в додаткову економічну активність. Вперше в нашій історії зафіксовано поєднання зростання ВВП на рівні історичного мінімуму і реальних доходів на рівні історичного максимуму. Позитивним і корисним фактором стала легалізація імпорту, але водночас загальмувалася детінізація в малому і середньому бізнесі, зберігався вимушено підвищений податковий тиск.
Однак попри відзначені негативи минулий рік був характерний і позитивними зрушеннями. Відбулася радикальна перебудова комбінації чинників зростання на користь внутрішнього, в основному споживчого попиту. (На жаль, цього не вистачило, щоб за умов недостатності інвестицій компенсувати різкий спад зовнішнього попиту.) Економічне зростання супроводжувалося зменшенням прямого державного боргу, в тому числі боргу уряду перед Нацбанком. Вперше кредитна експансія у такій значній мірі тримала «на плаву» економічну динаміку. На 6,3% знизилися процентні ставки кредитування у національній валюті (у середньомісячному вимірі). На 62% проти 30% у 2004 р. зросли обсяги кредитів, наданих суб'єктам господарювання і фізичним особам.
Посилилась зовнішня капіталізація економічного зростання — в останній чверті року відбувся «стрибок» у русі іноземних прямих інвестицій, які ніколи за рік ще не зростали у такому вимірі.
Слід розуміти, що тенденції економічного зростання у 2005 році є базовими для прогнозу на поточний рік. Мінімальним завданням у ньому буде зупинення падіння темпів зростання ВВП. Максимум, до якого слід прагнути, це зростання ВВП до 4-5%. Що слід для цього зробити?
При перегляді бюджету необхідно зменшити дефіцит до 1,5-1,7% ВВП і спрямувати його в основному на компенсацію можливого зменшення надходжень від знижених нарахувань на фонд зарплати. Буде корисною відміна обов'язкового збору до Пенсійного фонду з валютно-обмінних операцій. Давно вже назріли і вкрай необхідні нині податкова амністія та амністія капіталу, які бажано провести у другому кварталі. Країна має розробити і реалізувати програми виведення з кризи металургії, будівництва і торгівлі, домогтися ухвалення нової програми співробітництва з Міжнародним валютним фондом, розширити співробітництво з Світовим банком, надати нового дихання аграрній реформі, розгорнути судову, житлово-комунальну та пенсійну реформи, а також залучити у проекти енергетики та енергозбереження іноземні інвестиції та утримати досягнутий у кінці минулого року темп приватизації. Зробити усе це — доволі складно. Але інакше нам не вивести країну з того небезпечного становища, у якому вона опинилася у кінці минулого року.
