Ціни на квіти в Харкові просто шокують. І перше, що приходить на думку, звинуватити продавців у дуже великому користолюбстві. Мовляв, наживаються на прекрасному... Але так можуть думати тільки непосвячені в таємниці квіткових калькуляцій. Якщо раніше тепличне господарство гарантувало його власнику, хоч і невеликий, але стабільний прибуток, то тепер — лише збитки. «Основна стаття витрат працівників тепличних господарств — це газ, ціна на який для нас стала тепер просто непідйомною, — розповідає підприємець Сергій Островерх. — А найбільше безглуздя в тому, що нас прирахували до категорії багатих, і ми вимушені платити за тарифом навіть більшим, ніж промислові підприємства».
У перші роки незалежності навколо обласного центру, мов гриби після дощу, почали з’являтися тепличні господарства. Тут вирощуються овочі, квіти, що мають попит не тільки на Харківщині та в сусідніх областях, а й у Росії, звідки спеціально приїжджають оптові покупці. Бізнес здавався прибутковим, і Островерх заліз у борги, щоб побудувати на присадибній ділянці теплиці для вирощування троянд. Тепер він і його дружина щодня, без вихідних і свят, займаються цією справою. Поливають, прополюють і обрізають квіти, удобрюють грунт, піклуються про те, щоб рослини не хворіли. І так до самого вечора круглий рік. У Тетяни ніколи вже, напевно, не буде доглянутих ніжних рук — вони всі поранені шпичками троянд, бо в рукавичках працювати незручно. «Робота фізично важка й невдячна, а що робити, якщо мені, людині з двома вищими освітами, більше ніде влаштуватися...» — зітхає Сергій і переходить до розповіді про те, як формуються ціни на квітковому ринку. Виявляється, тепличники вимушені продавати скупникам свою продукцію, вирощену насилу, за смішними цінами. Так, одна хороша троянда під час оптової закупівлі може піти за гривню або навіть за 50 копійок! Щастя було, коли приїжджали росіяни, адже для них ціна квітки в 3 — 4 гривні — це дуже дешево, і вони з радістю скуповували чи не весь вміст теплиць на кореню. Тепер, після того як їх обклали податками на кордоні, вони приїжджають тільки у свята за великими партіями товару до перекупників, залишивши на їхнє цінове свавілля безпосередніх виробників. Тим же, хто продає квіти на ринку, також несолодко. Оцінюючи свій товар, вони не можуть не враховувати купівельну спроможність населення...
Коли виросли ціни на газ, тепличникам узагалі стало несилу. Перед ними стала дилема — згортати збитковий бізнес чи продовжувати боротьбу за виживання, яка невідомо чим закінчиться. Сподіватися на державну допомогу безглуздо...
Недавно губернатор Харківської області Арсен Аваков звернувся до депутатів Верховної Ради з проханням переглянути тарифи на газ для населення. Аргументував своє звернення тим, що новий механізм розрахунків ціни на природний газ, визначений постановами Кабінету Міністрів і НКРЕ в грудні 2006 року, призвів до того, що близько 30% сільських жителів області вимушені платити за газ за ціною 980 гривень за тисячу кубометрів. Губернатор нарікав на те, що минулої холодної зими, коли збільшилися об’єми споживання газу на опалювання, однакову ціну платили люди, що використовують десятки тисяч кубометрів газу на опалювання розкішних особняків, і ті, хто витрачав набагато менше, обігріваючи типові сільські будинки. Незабаром після цього губернатор дав надію людям, заявивши, що середня ціна газу для опалювання будинків сільських жителів знизиться й становитиме 315 — 440 гривень за тисячу кубометрів. Проте на офіційному сайті облдержадміністрації роз’яснили, що такі ціни, звичайно ж, не поширюватимуться на ту частину населення, яка витрачає великі об’єми газу для опалювання багатоповерхових особняків.
Коли вводилися диференційовані тарифи на газ, передбачалося, що багаті заплатять за бідних, але хіба за витратами газу можна визначати, хто багатий, а хто бідний?! Багатий, за словами Островерха, не буде колупатися цілими днями в землі й вирощувати квіти. Обігрів теплиць вимагає великої кількості газу, тому укластися в 12 тисяч кубометрів на рік просто неможливо. У результаті сільські підприємці повинні платити за найвищим тарифом у розмірі 1173 гривні за тисячу кубометрів, а це навіть більше, ніж платять промислові й комерційні підприємства, для яких тариф становить 960 гривень за тисячу кубометрів. Де ж тут державна підтримка сільських жителів і малого підприємництва взагалі?!
Голова представництва Держкомпідприємництва в Харківській області Вікторія Радченко за підсумками минулого року оптимістично відзвітувала, що з кожним роком показники діяльності малого й середнього бізнесу зростають на 3 — 5%. У цьому секторі економіки реалізовується близько 15% продукції й послуг від загального об’єму їхньої реалізації в області, у ньому зайнято близько 400 тисяч осіб, що становить 32% від усього самодіяльного населення регіону. Цифри значні. Як зазначила тоді Радченко, існує залежність рівня розвитку сфери малого бізнесу від підтримки цієї сфери. Островерх заперечує: «Я не бачу ніякої підтримки. Та ми могли б обійтися й без їхньої допомоги, лише б тільки не заважали такими дискримінаційними цінами на газ. І кому ми стали впоперек дороги, що нас фактично знищують? Ми не вимагаємо якихсь особливих привілеїв, але хочемо, щоб тариф на газ для нас, приватних виробників, був посильним, щоб можна було нарощувати виробництво продукції. Адже за одиницю товару ми платимо одну ціну, незалежно від того, беремо одну одиницю якого- небудь продукту чи тисячу одиниць. А газ — це той самий товар, так чому ж ціна на нього збільшується залежно від того, яку його кількість ми купуємо». «Згідно з Конституцією України, — напам’ять цитує Островерх, — громадяни мають рівні конституційні права і свободи й рівні перед законом», тому «не може бути привілеїв або обмежень за ознакою раси, кольору шкіри, політичних переконань, ... майнового становища, місця мешкання...». «Нинішні ж тарифи, — продовжує підприємець, — розділяють нас за майновою ознакою. Уже не знаєш, у кого просити допомоги, хто здатний оскаржити цю несправедливість. Хочеться вірити, що недомисел чиновників, що готували ці тарифи, буде виправлений урядом, що нас не залишать у біді. Для нас, тепличників, — це питання виживання!».
