Кабмін приступив до реформ. Почали з відновлення історичної справедливості — повернення українським містам Магдебурзького права. Так, 6 серпня на засіданні уряду було схвалено проект Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (щодо запровадження нової моделі міжбюджетних відносин).
Документ передбачає повне перекроювання бюджетних відносин в країні, яке полягає у підвищенні фінансової самостійності територіальних громад.
Законопроект, як пообіцяли в уряді, найближчим часом буде направлено на розгляд до Верховної Ради. Тож цілком можливо, що вже наступного тижня парламент його розгляне.
На разі, у розпорядження «Дня» є лише презентація проекту Закону, підготовлена Міністерство фінансів, яка була представлена на засіданні уряду. Текст документу поки що не оприлюднений. Але нам вдалося поспілкуватися з експертом, який безпосередньо брав участь у розробці концепції цієї реформи. Перше, що сказав нам народний депутат VI скликання, радник першого-віце-прем’єра України Володимира Гройсмана, експерт з питань управління територіями Юрій ГАНУЩАК про цей законопроект було наступне:
— З точки зору революційності, то після прийняття Бюджетного Кодексу у 2001 році, цей законопроект — це другий надважливий крок. Це — кардинальна ломка бюджетної системи, передусім, на ділянці місцевих бюджетів.
— А що вона на практиці означає для громадян?
— Я б говорив, швидше, для органів місцевого самоврядування. Бюджетний кодекс 2001 року — це система орієнтована на нинішній адміністративно-територіальний устрій. Вона достатньо жорстка, і не сприяла тому, щоб органи місцевого самоврядування нарощували, так звані, делеговані доходи.Сьогодні цю систему пропонують змінити.
Якщо раніше вирівнювання громад відбувалось по видатках, то сьогодні кабмін пропонує робити його по доходах.
— Що це означає?
— На базовому рівні усім громадам дають одинакові відсотки доходів. Оскільки диспропорції дуже великі, то робитимуть так, щоб різниця між найкращим і найгіршим була не надто великою, але суттєвою. Наші розрахунки показують, що ті параметри формули, які закладені, є оптимальними. А це — два пороги від середньостатистичного річного показника доходу на душу населення по Україні. 90% — це мінімальний поріг. До цього порогу — дається дотація. Від 90 до 110% — нічого не дається. Вище 110% запускається принцип «поділися з іншими». Дотація — це держава додає 80% до різниці. А вилучення — половина з того, що вище 110%. Це дає змогу слабшим підтягуватися, а сильнішим продовжувати нарощення.
Але, оскільки вирівнювання по доходам не терпить нерівності адімнтериторіальних одиниць, то довелося приймати дуже серйозне політичне рішення всі делеговані повноваження були перенесені на рівень міст обласного значення та районів, а також тих громад, які об’єднаються відповідно до законопроекту «Про добровільне об’єднання громадян», який вже зареєстрований у ВРУ. Таким чином, фактично стимулюється реформа адміністративно-територіального устрою, яка давно настала. Її сьогодні бояться впровадити по-серйозному, одним розчерком пера, і вирішили зробити це добровільно. Можливо, це і правильно. І якраз у цьому проекті змін до Бюджетного кодексу є стимуляція до об’єднання.
— Які ще нововведення в життя територіальних громадян пропонує внести уряд? Що з податком на прибуток?
— У Мінфіні дійшли висновку, що податок на прибуток можна давати лише на рівень регіонів. Тому що диспропорції по регіонам катастрофічно великі — в сто, двісті разів.
Схема така, за органом місцевого самоврядування (базовий рівень — це місто обласного значення, район і громади, які об’єднаються) закріплюється 60% податку з доходів фізичних осіб (ПДФО). Їм дається перелік додаткових повноважень, які вже для них стають власними повноваженнями. Під ті речі, які центр вважає повністю державною функцією, громади отримуватимуть субвенцію. Реально це має бути дотація. І я вважаю робити це субвенцією є грубою помилкою. Але рік можна потерпіти. Я здався перед аргументом Мінфіну, що зробивши це у формі субвенцій, ми нарешті зобов’яжемо галузеві міністерства почати займатися тим, чим вони повинні займатися: виробити соціальні стандарти надання послуг. Субвенція означає, що саме міністерство повністю відповідає за все, що робиться у «селі Задрипанці». Не так як зараз: ми вам дали, ні в чому собі не відмовляйте. А потрібно буде з’ясовувати, чому там на місцях не може бути надана за такі гроші.
Грубо кажучи, Мінфін сказав: мені набридло, що всі розказують, що це ми не даємо гроші, тепер я хочу побачити як ви мені доведете скільки грошей я вам маю дати. Для цього я виділяю вам субвенцію, щоб ви пірнули туди вниз, і це прорахували.
МОНу і МОЗу справді доведеться попотіти. МОЗу, правда, буде ще важче, бо в них галузеві нормативи дуже погано розроблені. З МОН буде легше. Найголовніше, що вони зробили, це — стандарти і норми надання послуги та індикатор оцінки її якості (незалежне тестування — А.Д.).
— А що це за дивна історія розподілу ПДФО по Києву? Чому в столиці лишається лише 20%, а 80% — забирає центральний бюджет? Кияни ж на вас образяться.
— Не образяться. У Києві залишається достатньо грошей.
Коли розраховували пропорцію розподілу податку з прибутку, то Києву дали 10% як і всім іншим. Але ж у нього цей податок зашкалює. Тут зосередженні штаб-квартири компаній, які консолідують прибуток.
Включення Києва у розрахунки дуже сильно рве систему розрахунку середнього показника середнього доходу на душу населення, нижче якого громади дотуються. Виходило, що всі регіони потрібно дотувати, а вилучати лише з Києва. Тому ми провели окремі розрахунки по Києву, які показали якраз, що оптимально вилучати 80% ПДФО. Тому зараз з Києва, за тою формулою, яку я вам розповідав на початку, нічого не вилучається, бо він не бере в ній участі.
— А які можливі проблеми на місцях після впровадження цих змін?
— У цілому, ця система непогана. Вона буде стимулювати до загального об’єднання громад. Але я більш ніж переконаний, що буде багато крику, особливо, від малих селищних рад про те, що їх обділяють.
Раніше жалілись на те, що вони мусили виділяти власні кошти на фінансування делегованих повноважень. Тепер же ці делеговані повноваження передаються лише на районний рівень та рівень міста обласного значення. А власні повноваження (благоустрій території) місцеве самоврядування повинно буде забезпечуватися за власні гроші — це податок на землю і єдиний податок.
Ми перейшли до, так званого, чистого місцевого самоврядування. А воно передбачає, що територіальна громада зібралась та вирішила: їм потрібне вуличне освітлення та тверде покриття доріг. Вони обрали правління, і платять йому гроші (так як функціонують зараз котеджні містечка). Ніяких тобі шкіл, дитячих садочків, ФАПів. Все це — на районному бюджеті.
— Грошей вистачатиме?
— Навіть теорія показує, що село з населенням менш ніж 2000 просто нічого не зможе зробити. У нього не буде грошей. А бізнес, який міг би допомогти наповнити бюджет, просто не йде у населений пункт, де проживає менше 3,5 тисяч людей. Тому об’єднання територіальних громад є обов’язковим елементом. Не будуть же селяни терпіти, щоб всі гроші, які збираються з них, йшли лише на зарплату сільському голові, при цьому в селі нічого не робилось.
Це — дуже серйозна реформа.
