Почнімо з того, що 10 січня спливає термін ультиматуму, пред’явленого Антимонопольним комітетом українським нафтотрейдерам. На думку комітетників, найбільші українські мережі АЗС завищують ціни на нафтопродукти на роздрібному ринку. «Комітет стурбований ціновою ситуацією, що склалася на ринку нафтопродуктів, і чекає від операторів адекватної реакції до 10 січня 2013 року», — повідомляв у останню середу минулого року АМК після зустрічі з лідерами українського ринку палива. «Термін, який ми відводимо, — точка відліку. І якщо не буде конкретних результатів, комітет перейде від формату «круглого столу» до іншої форми спілкування», — цитує прес-реліз слова заступника голови АМК Федора Влада.
Схоже, погроза подіяла. В усякому разі, директор Українського об’єднання «Укрнафтохімпереробка», глава секретаріату експертно-аналітичної групи ринку нафтопродуктів при Міненерговугілля Михайло Міндреску, як наголошується в тому ж повідомленні, вважає, що відведеного терміну цілком достатньо, і обіцяє виправити ситуацію. Тим часом учасники ринку не бачать особливої потреби в ціновій атаці держави на нафтоторговців. За даними Мінекономрозвитку, на 21 грудня середня ціна бензину А-95 в Україні становила 11,11 гривні за літр, дизельного палива — 10,13 гривні, що відповідає рівневі місячної давності. А всього з початку 2012 року бензин подорожчав на 7,3%, дизпаливо — на 4,3%.
Проте, в проміжку між Новим роком і Різдвом податківці розгорнули в усій Україні війну не проти дорогого, а проти дешевого бензину. У декількох областях одночасно, як повідомляє ТСН, представники податкової міліції паралізували роботу заправок, які належать до мереж «Авіас», «Укрнафта» і АNP, які торгують бензином виробництва Кременчуцького НПЗ. Так, 4 січня представники податкової без свідків зірвали пломби і викачали бензин А-92 і А-95 з АЗС мережі АNP у Житомирі. При цьому податківці посилалися на претензії Спілки захисту прав споживачів, куди нібито звернувся клієнт, невдоволений якістю бензину, купленого 29 грудня.
Ця дата ставить дії податківців під питання. Адже заправка, що піддалася їхній атаці, не працює ще з 21 грудня, коли в податківців раптом виникли претензії до якості пального, яке продається ANP. З 29 грудня не працює і заправка мережі АNP в Чернівцях, де також викачали з резервуарів бензин А-95 і А-92. Представник АЗС назвав такі дії незаконними, оскільки експертизу якості пального було проведено невідомо де і ким. Із заправки мережі АNP в Харкові пальне викачували, керуючись ухвалою суду, яка зобов’язала заарештувати 50 тонн бензину. Податківці показали працівникам документи, що свідчать про наявність у пальному шкідливих домішок. Раніше подібні проблеми спіткали заправки мереж «Авіас», «Укрнафта» і АNP на Вінниччині. Тут ще наприкінці грудня було паралізовано роботу нафтобази, з якої розвозять бензин і дизпаливо на АЗС у регіоні.
Перевіряльники стверджують, що піклуються про якість пального. Проте чому цим зайнялася саме податкова міліція? Експерти ринку вважають, що насправді податкова завдає удару по єдиному діючому вітчизняному нафтопереробному заводу, — Кременчуцькому НПЗ. Пояснюється таке завзяття прагненням конкурентів руками податківців знищити учасників ринку, які пропонують споживачам пальне за більш прийнятною ціною.
Але ціни насправді мало чим відрізняються. УНІАН наводить дані на 4 січня. В «Авіас», АNP і «Укрнафта» А-80 коштував 10,3 гривні; А-92 — 10,6 гривні; А-95 — 10,9 гривні; ДТ — 9,80 гривні. На заправках WOG і ОККО ціна А-80 становила 10,69 гривні; А-92 — 10,99 гривні; А-95 — 11,29 гривні; ДТ — 10,39 гривні. «Лукойл» постачав на заправки А-80 за 10,5 гривні; А-92 — за 10,8 гривні;
А-95 — за 11,1 гривні; ДТ — за 10,2 гривні. Ціни на АЗС ТНК-ВР на А-80 становили 10,35 гривні; А-92 — 79 гривень; А-95 — 11,09 гривні; ДТ — 10,1 гривні. На заправках Shell бензин А-92 продавався за 11,02 гривні; А-95 — за 11,32 гривні; ДТ — за 10,37 гривні.
Через ситуацію, що склалася, керівництво Кременчуцького НПЗ вирішило створити власну комісію з перевірки якості пального, яка також перевірить бензин, що продається на АЗС партнерів. Як заявив УНІАН перший заступник голови правління ПАТ «Укртатнафта» Олексій Плакасов «основним завданням комісії стане об’єктивна оцінка вироблюваних ПАТ «Укртатнафта» нафтопродуктів». До її роботи завод готовий залучити також представників податкової служби, товариства споживачів і журналістів. Якщо буде виявлено недобросовісні партнери, то підприємство порве з ними всі стосунки. У той же час на заводі не мають сумніву, що його продукція відповідає всім міжнародним стандартам. Про це свідчить хоча б те, що постачання на експорт триватиме, оскільки жодних претензій від іноземних партнерів до якості продукції підприємства не було.
Президент асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України» Леонід Косянчук у коментарі «Дневі» зазначив, що «дії податкової, за своєю сутністю, незаконні. Не прерогатива податкової інспекції визначати якість». «Вилучати бензин, — продовжував експерт, — вони згідно із законом також не мають жодних прав. Це можна робити лише за ухвалою суду. Але можу вас заспокоїти: при такому рівні диверсифікації ринку пального, як в Україні, навіть закриття всіх наших заводів, а тим більше однієї трейдерської компанії, навіть такої великої, як мережа Приватбанку, погоду в країні не зробить. Дефіциту не буде і цінова ситуація практично не зміниться. Можуть постраждати лише споживачі, які користуються послугами АЗС, роботу яких сьогодні припинено. Хоча я зараз зі свого вікна бачу заправку мережі «Авіас». 95-й є. Дизельне пальне теж. І ціни нормальні — це не демпінг. А-95 українського виробництва 10,85 гривні за літр, дизельне паливо — 9,8 гривні. А що стосується претензій до якості, то це, як кажуть, від лукавого: на ринку не можуть одночасно працювати два види легітимних стандартів — підвищеної європейської якості і радянські, минулого тисячоліття. На жаль, я так гадаю, старі стандарти, чинні до 1 січня 2013 року, і далі залишаться чинними, бо ніхто не хоче вкладати в модернізацію».
Дещо інша думка у директора «Консалтингової групи А-95» Сергія Куюна. Він сказав «Дневі», що проблема якості пального на українському ринку реально існує. «Коли частка фальсифікату 25, а то й під 40%, то заклопотаність такою ситуацією обґрунтована, — зазначає Куюн і додає. — У нас якесь викривлене розуміння цієї проблеми. Мовляв, якість пального — це головний біль автомобілістів. А насправді — це, перш за все, проблема держави. Якщо споживач змушений купувати фальсифікат, то це означає, що податки з нього до держскарбниці не надходять. І держава, яка має в ціні бензину найбільшу вигоду (у бензині податкове навантаження десь 35%), є найбільш зацікавленою стороною в торгівлі бензином. І саме держава має боротися з фальсифікатом».
