Економічна ситуація змушує український уряд імітувати продовження податкових реформ. Чи реальний цей намір? Сумніви викликає хвилеподібний характер тренду податкових новацій, який відображає, очевидно, хід перманентної боротьби, що йде всередині уряду. Спочатку, ще влітку минулого року, нам запропонували справжню податкову революцію, якої так довго чекав і навіть добивався бізнес. Замість відверто корупційного ПДВ, на обговорення було винесено податок з обігу, якому відводилася роль компенсатора.
Потім Кабмін вустами ініціатора цієї новації Міністра доходів і зборів Олександра Клименка від неї відмовляється. «Це не той шлях, яким ми маємо сьогодні йти. Як ідею ми обговорюємо його, але підтримки він має мало. Різні галузі — різні оцінки. Немає сьогодні розробленої позиції», — сказав міністр. Але не все так просто. Надбанням громадськості днями стала ухвалена Кабміном ще на початку серпня «Стратегія розвитку системи управління державними фінансами».
На першому місці серед її складових — державна податкова політика. І Міністерство доходів одразу ж повертається до відкинутої у вересні ідеї про запровадження податку з обігу. Про це можна судити з виступу заступника міністра Андрія Ігнатова на конференції, присвяченій змінам у податковій системі країни в контексті Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.
«Міністерство сьогодні чітко усвідомлює, що запропоновані заходи не можуть претендувати на єдино правильний шлях проведення реформи, — відзначив Ігнатов. — І якщо український бізнес не захоче прийняти їх, ми готові піти на компроміс. Я ще раз підкреслю, що міністерство готове відмовитися від цієї ініціативи. Однак водночас ми розуміємо, що зробили досить серйозну спробу видозмінити існуючу модель податкової системи у напрямі тих функцій, які вона має виконувати. Ми намагаємося реанімувати стимулюючу функцію податків, знизити податковий тиск на підприємства, зменшити обсяг тіньового сектора, відповідно розширивши базу оподаткування, зменшити корупційну складову при адмініструванні податкових і митних платежів».
При цьому заступник міністра переконливо показав, чим існуюча податкова система — величина податкового навантаження, способи адміністрування, відносини в судових інстанціях, відшкодування й повернення переплат — не влаштовує бізнес. Податкові ініціативи Міндоходів, упевнений Ігнатов, не можна називати радикальними. На його думку, вони мають комплексний характер і поширюються на декілька видів податків і зборів, зокрема на єдиний соціальний внесок (ЄСВ). У них йдеться не про адміністрування, а про ставки податків, «і кожна ініціатива пов’язана з іншими».
Нагадаємо, Міндоходів пропонувало знизити ставку ПДВ з 1 січня 2014 року з 20% до 9% і одночасно скасувати пільги з цього податку, а також запровадити як компенсацію податок з обігу зі ставками 1% і 2%. Крім того, за словами того самого Ігнатова, єдиний соціальний внесок пропонується зменшити з 37—49% до 15%, а податок на доходи фізичних осіб — з 15—17% до 10% (з паралельним впровадженням прогресивної шкали). Схоже, всім цим планам не судилося здійснитися. Швидше за все через великі бюджетні діри й ризики в Україні не відбудеться й заплановане Податковим кодексом зниження податкових ставок з 1 січня 2014 року...
«Ми не хочемо створювати видимість роботи, — переконував Ігнатов на новому етапі, — ми хочемо запропонувати й запровадити зміни до податкової системи, які б максимально наблизили її статус до ідеального, й отримати відповідну міжнародну оцінку». «Низка ініціатив, — відзначав заступник міністра, — має тимчасову природу». Це, за його словами, «дозволяє Україні без перешкод інтегруватися в європейський економічний простір, і, в разі підписання Угоди про асоціацію з ЄС, Україна, яка має п’ятирічний адаптаційний період, зможе по максимуму використовувати її для оздоровлення економіки і для наближення наших стандартів до стандартів ЄС».
Директор Міжнародного центру перспективних досліджень Володимир Панченко відзначив, що податок з обігу не повинен нікого лякати, оскільки його ставки в Україні складуть не 5—10%, а лише 1—2%. Панченко розповідає про результати аналізу, проведеного експертами МЦПД. Там, до речі, йдеться про позицію уряду та його глави щодо запровадження в Україні податку з обігу. «Дуже важко сказати, чи зіграє він (податок з обігу) позитивну роль для нашої економіки, — цитують експерти прем’єр-міністра Азарова, — оскільки має накопичувально-акумулюючі властивості, тобто кожна операція веде до зростання вартості. Тому потрібно дуже добре порахувати, все проаналізувати, а потім думати». Проти податкових новацій «мовчки» виступають також Мінфін та Мінекономрозвитку і торгівлі. Вони побоюються великих втрат бюджету через зниження ставки ПДВ і не вірять в компенсуючі можливості податку з обігу.
Тим часом український бізнес поступово оговтується від первинного шоку, спричиненого ініціативами Міндоходів. Як наголошується в дослідженні МЦПД, конструктивну позицію в цьому питанні зайняла Федерація роботодавців України. Однак і в неї на разі викликає стурбованість можливість прийняття змін не пакетом законів, а окремими актами. В цьому випадку, побоюються у ФРУ, може бути запроваджено податок з обігу (ще його називають спеціальним ПДВ), тоді як від зниження єдиного соціального внеску й існуючої ставки ПДВ відмовляться. Американська торговельна палата в Україні та Європейська бізнес асоціація мають сумніви у зв’язку з тим, що через можливий кумулятивний ефект податку з обігу в країні можуть підвищитися ціни.
Втім, експерти МЦПД дійшли, зокрема, такого висновку, що можливе у багатоланковому виробничому процесі зростання ціни сприятиме незначній інфляції (5—8%). Однак при інших стабільних показниках і забороні імпорту це сприятиме розвитку економіки. Експерти розглядають два варіанти. Якщо ціни після запропонованого зниження ПДВ не падатимуть, то для компенсації можливого кумулятивного ефекту спецставки по ПДВ у 2% на підприємствах буде необхідно мати 28% доданої вартості. Якщо ціни зменьшаться, то достатньою величиною доданої вартості буде 19,8%.
Після завершення дискусії «День» поцікавився думкою одного з її учасників, головного бухгалтера ПАТ «СКФ Україна» (Луцький підшипниковий завод) Миколи Смаля. «Все це дуже цікаво, перспективно, — сказав він, — й ініціативи, і дискусія. Однак головна проблема в тому, і це все розуміють, що до 1 січня 2014 року, як планувалося раніше, зробити вже нічого не вдасться. А далі увага перемкнеться на вибори Президента, і податками вже ніхто займатися не буде».
