Україні, що претендує на статус ринкової, це звучить парадоксально: під час реформування аграрного сектора безпосередні власники землі були від неї відлучені. Таку заяву зробив нещодавно заступник глави Конгресу українських націоналістів Володимир Борейчук і виклав механізм подібних афер, які проводили за потурання влади. Зайти в потенційно вигідне господарство, довести його до банкрутства, а потім купити за безцінь. Таку схему, схоже, втілили в життя відносно колективного сільгосппідприємства «Агрофірма «Київська». За словами його голови Володимира Щербініна, спершу «варяги» начебто зробили добру справу — поручилися за підприємство, яке опинилося у складному становищі, потім, практично керуючи ним, наростили його борги й оголосили банкротом. Викупити за символічну суму було вже просто справою техніки.
«Крайніми», як завжди в таких випадках, стали селяни. Зі слів Борейчука, багато жителів села на момент розпаювання землі не були знайомі з законодавством, і це дозволило нинішнім її господарям скористатися ситуацією.
Про подібну ситуацію йдеться і в зверненні жителів села Лідіївка (Миколаївська область) до генерального прокурора Святослава Піскуна, яке є в редакції. Зустрівшись із селянами, які пікетували Секретаріат Президента, автор «запротоколювала» страшну розповідь. У 1996 році голова колгоспу «Лідіївський» Микола Грубий і голова фірми «Нібулон» Олексій Вадатурський, скориставшись незнанням закону про розпаювання колгоспних земель, умовили селян перейти з колгоспу до названої фірми. Таким чином і належна їм земля з державної власності перейшла у постійне володіння фірми «Нібулон». І тепер пан Вадатурський фактично одноосібно використовує 2600 гектарів землі (це є явним порушенням законодавства, згідно з яким у приватному володінні не можна мати понад 150 га).
Юрист Комітету з прав людини, на прийом до якого вдалося потрапити миколаївським «ходокам», порадив звернутися з цього питання до Генпрокуратури. Проте селяни не покладали всіх надій лише на генпрокурора та вирішили виставити пікети в Києві на Банковій. Їхню петицію прийняв особисто Президент Віктор Ющенко та написав на зверненні селян до Генпрокуратури резолюцію: «Поставити крапку. Термін 10 днів». Щоправда, термін минув, а прокурорська «крапка» до Лідіївки, як повідомили «Дню», ще не дійшла.
Тим часом Вадатурський стверджує, що протест жителів Лідіївки був спровокований власниками Чорноморського суднобудівного заводу, яких не влаштовує належний «Нібулону» перевантажувальний термінал на території підприємства. «Мене хочуть посадити за те, що в Лідіївці найвища зарплата в усьому районі, яку регулярно виплачують», — зазначив на прес-конференції О. Вадатурський. Але господар «лісів і пароплавів» наполягає на тому, що до переходу у володіння фірми Лідіївка була найбільш відсталим селом, і її жителі самі хотіли перейти під патронат «Нібулона». Причому Вадатурський нібито неодноразово попереджав їх про те, що в цьому разі вони втрачають право на землю. Але чи можна, навіть зі згоди людини, забрати у неї, скажімо, повітря?
Тим паче, що, за словами селян, їм обіцяли побудувати млин, АЗС, хлібопекарню, нову школу, дороги та найголовніше — своєчасно виплачувати зарплату. Однак із 2002 го фірма почала затримувати зарплату на 5 місяців і навіть припинила видачу натуроплати. Протестуючі кажуть, що їм навіть не дали вибрати керівників профспілкової організації, а тим, хто ризикнув страйкувати та їхати до Києва, погрожували звільненням і вiдкриттям на них кримінальних справ. І головне: коли прозрілі «батраки» спробували повернути собі право на землю, то з’ясувалося, що це неможливо: підписаний головою сільради та колишнім головою колгоспу протокол із передачі прав на постійне користування, виключав таку можливість. «Ми неодноразово зверталися за допомогою до різних державних органів влади аж до адміністрації колишнього президента, — розповів один з організаторів акції, тракторист із Лідіївки Семен Луценко. — Проте всі скарги поверталися до району, де нам продовжували відмовляти. Таке відчуття, що місцеві чиновники годуються з рук гендиректора, і навіть міліція слухається його наказів». І справді, як довірче розповів «Дню» Вадатурський, поки що жодної перевірки в Лідіївці не було.
