Декілька останніх місяців працівників запорізького промкомплексу активно переконують у тому, що Україну неминуче затопить чергова хвиля світової економічної кризи з усіма пов’язаними з нею наслідками.
«Спад виробництва й уповільнення темпів зростання спостерігаються зараз у розвинених економіках Європи і світу. За II квартал 2011 року США, Франція, Німеччина та Британія скотилися до таких мізерних темпів економічного розвитку, що якщо це триватиме ще півроку, їхній стан можна буде сміливо назвати застоєм. Вони так і не змогли відновитися після кризи. А погіршення здоров’я розвинених країн загрожує Україні повторенням подій кінця 2008 року», — говориться в статті, опублікованій галузевим виданням металургійного заводу ім. А. М. Кузьміна.
Акцентується на тому, що при черговому загостренні глобальних економічних проблем першою постраждає наша гірничо-металургійна промисловість, яка залежна від кон’юнктури зовнішнього ринку.
«Україна здає позиції на світовому ринку сталі. А для вітчизняної економіки, в якій металургія забезпечує третину всього експорту, зниження цін на метал — чи не питання виживання», — пише згадана галузева газета, відзначаючи, що в ситуації, що складається, «залишається лише чекати і робити все можливе для того, щоб залишитися на плаву».
Працівники заводу ім. Кузьміна побоюються, що такою пропагандою в заводській пресі їх готують до «неминучих» наслідків кризи, що насувається, — зниження зарплат, чотириденного робочого графіка, скорочення персоналу.
Проблеми із навантаженням виробництва на цьому запорізькому промисловому гіганті насправді є (у серпні підприємство виплавило сталі на 1,6% менше, ніж у липні, а у вересні — на 9% менше, ніж у серпні; показник жовтня чекають іще нижчим). Але працівники пов’язують їх більше з внутрішніми чинниками, ніж із зовнішніми.
— Головна небезпека для заводу полягає не у світовій економічній кризі. Куди страшніше те, що вийшла з ладу радіально-кувальна машина (РКМ). Без неї наші технологічні можливості звужуються, — вважає інженер «МЗ ім. Кузьміна» Станіслав.
Ця поломка, на його думку, ставить під питання конкурентоспроможність підприємства, особливо на тлі чергової кризи.
Цікаво, що устаткування, про яке йдеться, експлуатується всього 30 років і за мірками заводу (вік деяких його агрегатів перевищує 60 років) може вважатися відносно новим.
— Мені абсолютно незрозуміло, яким чином встановлений 1980 року РКМ міг зноситися за досить короткий час? Він прослужив би нам ще не один десяток років, якби відповідальні за його роботу керівники дотримувалися правил експлуатації та чітко витримували технологію, — говорить Станіслав.
Інша проблема, абсолютно не залежна від глобальних чинників, — неправильна цінова політика. У згаданій газетній статті говориться, що європейські споживачі практично перестали купувати український прокат, побоюючись кризи. Але, за словами обізнаних фахівців, розцінки на вітчизняну металопродукцію, що виставляються зарубіжним замовникам, безпідставно завищені.
— Жодне підприємство не уникне «кризи», якщо без всякої причини правитиме за свій товар такі дикі ціни. Не виключаю, що це робиться навмисне, щоб більше загострити ситуацію, — розповів співрозмовник «Дня», що побажав залишитися неназваним.
Металурги вважають, що світова фінансова криза (точніше, розмови про її катастрофічні наслідки) може стати дуже зручною ширмою для топ-менеджерів запорізьких заводів, за якою вони захочуть заховати всі свої прорахунки, що згубно позначилися на довіреному їм виробництві. А постраждають в першу чергу прості трудівники.
ДО РЕЧI
Запорізька промисловість уже не раз була втягнута у штучні кризи. Років зо два тому через різке збільшення НКРЕ тарифів на електроенергію майже повністю зупинився Запорізький алюмінієвий комбінат. 5 тисяч його працівників потрапили під скорочення й залишилися без засобів для існування. 2011 року з тієї ж причини оптимізувати виробництво і звільняти персонал мусив феросплавний завод. Запоріжці зараз думають: хто в цьому сумному списку виявиться наступним?
