Через воєнні дії на сході зупинилися всі хімічні та коксохімічні підприємства Донбасу. Про це повідомив речник інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко.
«Коксохімічні підприємства — це складова металургії. Адже метал не можна виплавляти, якщо коксохіміки не дадуть допоміжні матеріали. Тож — це однозначно удар по всій металургії Донбасу, яку Росія намагається зупинити повністю. Потенційні втрати навіть важко оцінити. Якщо ці підприємства, не дай Боже, простоять півроку, то слід чекати мінус 50% обсягів їхнього виробництва», — говорить «Дню» колишній міністр економіки Володимир Лановий.
Де брати гроші, щоби не допустити провалу бюджету?
Один з варіантів запропонував на своїй сторінці в «Фейсбуці» колишній міністр доходів і зборів Олександр Клименко. За шість місяців 2014 року через непрямі експортні контракти в країни з пільговим режимом оподаткування вже пішло 133 мільярдів гривень, стверджує він. За його інформацією, це на 19,7 мільярда гривень більше, аніж у другому півріччі 2013 року. При цьому, переконує він, спостерігається значне збільшення експорту в країни із закритим обміном податковою інформацією: Швейцарію (20,8 мільярда гривень), Кіпр (2,4 мільярда гривень), ОАЕ (2,8 мільярда гривень), Люксембург (0,8 мільярда гривень), говорить він. За оцінками Клименка, через перенесення точки прибутковості з України в країни з пільговою системою оподаткування український бюджет ризикує недоотримати доходів на суму 2,6 млрд гривень. Для порівняння — від військового податку уряд очікує отримати приблизно таку ж суму — 2,9 мільярда гривень.
Що ж, сумніватися в правдивості даних колишнього міністра, звичайно, можна. Він має зуб на нинішню владу, бо проти нього прокуратура відкрила справу про організацію схем ухиляння від сплати податків. Утім, практично безперешкодне виведення експортерами капіталів за кордон зумовлює чимало запитань у експертів. І замість того, щоби вводити нові податки, кажуть економісти, уряду треба дати зелене світло закону про трансферне цінотворення. Саме цей закон допоможе стягнути з великого бізнесу ті податки, які й так мають надходити до бюджету, але чомусь осідають на Кіпрі, в Швейцарії та інших країнах з м’яким податковим кліматом.
За словами Ланового, основні експортери — олігархи. Вони й виводять капітали, занижуючи ціну продукції в експортних контрактах на 30 — 40%. Отже, підраховує експерт, щороку це коштує бюджету $20 — 30 мільярдів, а інколи називають цифру в $50 мільярдів. Скільки точно — не відомо, додає він. Але те, що це ще потужний резерв підтримання української економіки та джерело наповнення бюджету — цілком очевидно. І уряд, на його думку, мав би нарешті включити трансферний закон у дію.
Утім, це не єдиний варіант. Фінансові втрати від зупинки металургійних та коксохімічних підприємств можуть бути величезні, підтверджує «Дню» президент «Центру економічного розвитку» Олександр Пасхавер. За його словами, це екстраординарна ситуація, форс-мажор. «Покрити понесені втрати можна тільки за рахунок додаткових позик як внутрішніх, так і зовнішніх. Нехай Мінфін та МЗС думають, де їх взяти. Насамперед — у наших міжнародних партнерів та союзників», — деталізує Пасхавер. Але вимірювати проблеми українського бюджету традиційними економічними термінами та підходами зараз не можна, додає він. Звичайна економічна логіка тут не спрацює. Отже, головне завдання бюджету в час війни — інше, переконаний експерт. «Ми віддамо борги, якщо виграємо, а якщо — ні... Тому падіння ВВП — це останнє, що має нас зараз турбувати. Сьогодні уряд має хвилювати не зниження темпів економічного зростання, а — шансів програти. Це так само як у бізнесі: підприємець, коли оцінює свій бізнес-проект, дивиться на його потенційну рентабельність помножену на коефіцієнт ризику», — підсумовує Пасхавер.
