Імпортна металопродукція все більше почувається в Україні, як у себе вдома. За інформацією заступника міністра промислової політики Сергія Біленького, металургійний імпорт в 2010 році збільшився на 80% і становив 2,24 мільйона тонн проти 1,24 мільйона тонн в 2009 році. На думку чиновника, це тривожний сигнал, який говорить про недостатній розвиток внутрішнього ринку споживання. А от експорт, завдяки якому країна отримує чималу частку валютних надходжень, зріс тільки на 5,8%.
Частка українських металургів на внутрішньому ринку невпинно скорочується. Як повідомив у коментарі «Дню» Біленький, в 2004 році вона становила 90% ринку, а в 2010 році — 76,4%, тобто зменшилась майже на 15%. Найбільше продають свій продукт на внутрішньому ринку «Арселор Мітал Кривий Ріг», «Запоріжсталь», «Азовсталь».
За словами Біленького, з напливом імпортного металопродукту країна зіткнулася ще в 2005—2008 роках, коли споживчий попит на внутрішньому ринку підігрівали швидкі темпи економічного розвитку. «Обсяги імпорту зросли з 0,75 мільйонів тонн (у 2004 році) до 2,27 мільйона тонн (в 2008 році). Відповідно, частка покриття попиту на внутрішньому ринку імпортним прокатом збільшилась з 10% до 24%», — пояснює Біленький. Під час кризи 2009-го споживання прокату зменшилось на 47%. Трохи оговтавшись, економіка знову почала стимулювати споживання металу.
Однак через те, що потрібну їй продукцію українські металурги не виробляли, знову почав зростати імпорт, розповідає «Дню» аналітик інвестиційної компанії Dragon Capital Олександр Макаров.
Його підтримує екс-міністр економіки України, випускник МІМ-Київ Роман Шпек, який покладає відповідальність за посилення імпорту на вітчизняних металургів. «Вони виробляють надзвичайно просту та невисокої якості продукцію, — деталізував у коментарі «Дню» Шпек. — Для розвитку ж вітчизняного машинобудування потрібна якісна сировина чи напівфабрикати, які доводиться купувати за кордоном». Крім того, енергоємність металургійного продукту ще досить висока. За словами Шпека, сьогодні для виготовлення однієї тонни української сталі витрачається вп’ятеро більше енергоресурсів, ніж у Західній Європі. Тому, пропонує він, потрібно якнайшвидше позбутися цієї неекономної статистики.
Натомість аналітик інвестиційної компанії Concorde Capital Андрій Герус має ще два пояснення неприємної тенденції. На його думку, українські металурги орієнтувались на експортні поставки, бо внутрішні ціни часто були досить низькими. По-друге, внутрішній ринок здатен задовольнити тільки близько 20% всіх їхніх обсягів продажів, говорить «Дню» Герус. І тому вони й шукають інші ринки збуту.
Але які б не були причини, опитані «Днем» експерти вважають, що держава повинна через наявний в неї арсенал економічних важелів та стимулів боротися з посиленням металургійної експансії.
Зменшити потік імпорту можна, підвищивши митні ставки, пропонує Макаров. Проте в такому разі варто пам’ятати, що імпорт металопродукції, яка конкурує з українською, переважно надходить з Росії, Білорусі та Казахстану. З цими країнами у нас на кордоні діють пільгові митні ставки. Тому уряду доведеться переглядати їх чи запроваджувати антидемпінгові заходи.
Більш реалістичний варіант, на думку Макарова, будівництво різних інфраструктурних проектів. «Так, підготовка стадіонів та спорткомплексів до Євро-2012 збільшить внутрішнє споживання — в середньому на 70—100 тисяч тонн в рік», — підраховує експерт. Щоб суттєвіше наростити внутрішній ринок, продовжує він, потрібно, наприклад, потроїти темпи будівництва житла та комерційної нерухомості. Збільшити попит на український метал повинна і запланована реформа в ЖКГ, вважає Шпек.
Стосовно експорту металургійної продукції експертні прогнози більш оптимістичні. На думку Біленького, в 2011 році обсяги українського експорту зростуть на 4,8—5% і становитимуть близько 25 мільйонів тонн. За підрахунками ж Геруса, цьогорічний попит на зовнішніх ринках може дати зростання експорту, навіть, до 10%.
Проте справжні експортні досягнення залежатимуть від того, чи спрацюють основні ризики на зовнішніх ринках. За словами Біленького, ці ризики пов’язані зі скороченням імпортного попиту на традиційних ринках збуту, зокрема, в Туреччині, в країнах Північної Африки та Близького Сходу, внаслідок активного введення в даних регіонах власних металургійних потужностей.
