13 березня швейцарський уряд оголосив світу, що країна готова скасувати відмінності між поняттям «ухиляння від сплати податків» та «податкове шахрайство». Швейцарії довелося піти на такий крок через небажання опинитися у чорному списку офшорних країн та після тривалого тиску на неї ЄС та США. Які наслідки для світу принесе обмеження швейцарцями банківської таємниці, та чи використає Україна цей шанс, аби повернути додому деякі свої кошти і спрямувати їх на відновлення економіки? Про це та про інше «День» запитував заслуженого голову наглядової ради Міжнародного центру перспективних досліджень, ректора Міжнародного інституту менеджменту (Київ) Богдана ГАВРИЛИШИНА, який проживає у Швейцарії та паралельно провадить активну громадську діяльність в Україні.
— Як ви оцінюєте рішення Швейцарії про фактичну відмову від банківської таємниці? На вашу думку, до яких наслідків у світовій економіці це може привести?
— Дебати на тему: обмежувати чи ні банківську таємницю були дуже гарячі. Але добре зваживши всі «за» і «проти», Швейцарії довелося поступитися. Для початку скажу, що саме економічна криза стала вирішальним чинником обмеження банківської таємниці. Криза погіршила економічний стан багатьох країн, отож усі почали шукати додаткові фінанси для стабілізації своїх економік. Багато європейських країн намагалися тиснути на Швейцарію, особливо Німеччина, щоб відкрити цей «податковий рай» для своїх податківців, які активно шукали за кордоном неоподатковані капітали своїх громадян.
У Швейцарії не було іншого виходу. Чому? Бо з більшістю цих країн вона має тісні економічні та фінансово-торговельні відносини на правах країни — члена ЄС. І не поступившись у цьому питанні, вона безумовно отримала б обмеження у відповідь. Так, ще напередодні оголошення швейцарського рішення США погрожували заборонити діяльність швейцарських банків, наприклад, у Нью-Йорку.
Загалом же послаблення банківської таємниці у Швейцарії матиме позитивні наслідки для світу: частина коштів повернеться додому. В той же час це не означає автоматичної втрати Швейцарією своєї економічної привабливості.
— Як ви вважаєте, настільки виправданою є теза, що у результаті такого кроку розпочнеться масовий відтік коштів із Швейцарії?
— Обмеження банківської таємниці не означає, що швейцарські банки будуть одразу публікувати звіти чи списки тих іноземців, які мають депозитні рахунки в них. Таку інформацію надаватимуть виключно при подачі податкового запиту іншою країною з наведенням доказів того, що клієнт швейцарського банку підозрюється у податковому шахрайстві, яке передбачає несплату податків із зароблених грошей і капіталу. Тому масового відтоку депозитів із швейцарських банків та банкротства самої Швейцарії не буде.
До речі, спочатку механізм банківської таємниці запропонували швейцарцям для того, щоб не обмежувати їхню особисту конфіденційність. У той же час у Швейцарії діє гарна система оподаткування, яка навіть без даних банку дозволяє до певної міри перевірити всі реальні доходи громадян: зіставляються дані податкової декларації із реальними витратами швейцарців.
— Ваш прогноз: гроші зі швейцарських рахунків представників яких країн «тікатимуть» найшвидше? І куди?
— Усе залежить від походження грошей. Якщо вони, наприклад, з африканських країн, то їхні власники переведуть ці депозити до інших країн або ж зберігатимуть кошти не в банку. Чому? Бо природа таких грошей дуже часто корупційна. Якщо ж це депозити з європейських кран, то навіть за умови їхнього виявлення податківцями найвірогідніше такі вкладники просто сплатять податки, плюс, можливо, певні штрафи. Однак виводити із швейцарських банків депозити європейські вкладники не поспішатимуть через декілька причин. По-перше, Швейцарія приваблює їх своєю політичною стабільністю. Тут немає жодних радикальних змін, а гроші, як відомо, люблять тишу. По-друге, швейцарська банківська система накопичила колосальний досвід ефективного управління грішми. Цьому сприяло те, що самі швейцарці мають великий відсоток заощаджень, тому в їхній країні фантастично дешеві навіть іпотечні кредити — 3—4%.
— Які наслідки для України матиме швейцарське нововведення: певні гроші повертатимуться до України чи просто перекочують до інших офшорів?
— Чимало українських багатих людей зберігає свої заощадження на рахунках Кіпру. Саме тому українська статистика постійно відводить цій країні перші місця у списку найактивніших інвесторів. Утім, є українські гроші й у Швейцарії. Тому обмеження Швейцарією банківської таємниці мало б гарний ефект для України. Якби вдалося повернути виведені за кордон гроші додому, то вони допомогли б підтримати ліквідність банків, підприємств, робити інвестиції для зменшення енергоємності економіки та інше.
— А чи готова Україна скористатися таким шансом?
— Україна тільки частково зможе скористатися ефектом від обмеження Швейцарією банківської таємниці. Чому? Бо у країні до величезних розмірів розрослася корупція. Крім того, немає зрозумілої економічної та інвестиційної політики. Україні необхідно наслідувати Польщу, яка за дуже короткий період змогла залучити у свою економіку величезні іноземні інвестиції. Але найгірше, що продовжується політична комедія. Якщо вдасться об’єднати дії всіх гілок влади (Президента, уряду, парламенту та Нацбанку), то Україні буде не страшна жодна криза чи якась інша перепона.
— Яких заходів ви б порадили вжити нинішньому керівництву країни для припинення втечі капіталів за кордон та для стабілізації загальної економічної ситуації у державі?
— Я був радником першого українського президента та кількох прем’єр-міністрів. Але в січні 2005 року відчув, що мої поради, якби й прозвучали, то їх ніхто б не почув. А якби й почув, то навряд чи б дослухався та використав. Тим не менше, моя думка така: щоб відновити економічну стабільність України, спочатку потрібно втихомирити політичні конфлікти. Повторюю, уряду, Президенту, парламенту та Нацбанку потрібно об’єднатися для виконання антикризових дій. Це й стане великим початком швидкого і найбезболіснішого виходу з економічної кризи.
— А як ви оцінюєте економічну ситуацію в країні загалом?
— Могло бути й гірше. Але завдяки першому траншу кредиту стенд-бай від Міжнародного валютного фонду світ та інвестори отримали позитивний сигнал, що фінансова ситуація в Україні не катастрофічна. Усе залежить від надання чи ненадання другого траншу. Якщо його не дадуть, ситуація стане дуже серйозною: багато банків збанкрутують, чимало з них будуть змушені об’єднуватися, щоб вижити.
— На вашу думку, хто більше винний у економічній дестабілізації в Україні?
— Сказати однозначно не можу. Були різні моменти. Був період, коли поведінка НБУ не до кінця була зрозумілою. Але хто підтримував банк у цих діях — то питання. Отже назвати винного, коли багато запитань без відповіді, не можу...
