Днями засоби масової інформації повідомили про те, що почалося відвантаження миколаївського глинозему на Красноярський алюмінієвий завод (Російська Федерація). І одразу ж з'явилися коментарі, сенс яких загалом зводився до того, що "прорвано блокаду" МГЗ. Мовляв, ті, хто (за версією, оприлюдненою директором МГЗ Віталієм Мешиним) намагався "зламати" дирекцію заводу, відступили.
Справді, у середині серпня трохи більше як 18 тисяч тонн глинозему, виробленого МГЗ, відвантажено російським виробникам алюмінію. Проте це далебі не означає, що дирекція МГЗ одержала можливість реалізувати свій товар: ці поставки призначені для погашення заборгованості заводу перед постачальниками газу. Торгово-економічна компанія "Інтера-Україна" уповноважила іншу компанію стягнути з МГЗ борг за використаний заводом газ. Сума заборгованості становить майже $10 млн. Дирекція МГЗ запропонувала для покриття боргу продати глинозем.
Для цього Миколаївський глиноземний таким самим чином "повернув" борг ще одному своєму кредиторові - Першому інвестиційному банку (близько $5 млн. кредиту). Банк "арештовує" глинозем, але поки що його не продає. А втім, для фінансової інституції головне - зберегти МГЗ як потенційного клієнта незалежно від його форми власності в майбутньому, а також "застовпити" місце в офіційній черзі кредиторів заводу.
Черга ця зростає не щодень, а щогодини. Енергетикам МГЗ заборгував близько $7 млн., "Укрзалізниці" - півмільйона. Іноземні постачальники бокситів хочуть одержати свій товар від МГЗ, болгарські і румунські постачальники каустику (без нього не обходиться технологічний процес виробництва глинозему) претендують загалом на понад $3 млн. Та й держбюджет може нарешті пригадати, що орендатори МГЗ досі не сплатили орендної плати. А це ще $6 млн.
До речі, коли фірма, уповноважена компенсувати газову заборгованість МГЗ газотрейдерській компанії "Ітера-Україна", взялася за реалізацію частини глинозему (в рахунок покриття боргу), вона зіштовхнулася з неприємним фактом: залізничники, як українські, так і російські, навідріз відмовилися доставити миколаївський глинозем до Красноярська. На той час МГЗ, контракти якого з Таджикистаном (єдиним оптовим покупцем у 1997 році) передбачали доставку глинозему за рахунок заводу, заборгував тільки російським залізничникам $2,5 млн. Росіянам набридли обіцянки, і вони просто "арештували" 400 вагонів, що їх було направлено з України до Таджикистану. Для того, аби вони нарешті дійшли до красноярських алюмінійників, уповноважена фірма повинна була водночас розщедритися на 700 тис. доларів.
Тим часом і Таджикистан зовсім не квапився оплатити глиноземному одержаний 1997 року український товар. Якщо врахувати останні події, розраховувати на це навіть не варто.
Тим часом постійно підживлюється версія про блокаду МГЗ з боку "несумлінних" претендентів на його майно. Це дозволяє під шумок використати недоторканні запаси з Державного резерву, оскільки інших джерел поставок бокситів (основи для виробництва глинозему), судячи з усього, у МГЗ не залишилося. Подейкують, що на сьогодні з 800 тисяч тонн держрезерву бокситів миколаївські виробники глинозему "позичили" вже 300 тисяч тонн. Чи то в Держрезерві про це не відають, чи одержали команду заплющити очі на несанкціонований відбір (що може свідчити про своєрідну форму держпідтримки МГЗ). Можливо, несанкціоноване позичання буде компенсоване. Але з урахуванням названих боргових проблем це виглядає сумнівним. У такому разі наступний позов, треба гадати, пред'явить Держрезерв...
А втім, не можна сказати, що керівництво заводу вже припинило будь-які спроби випливти. На адресу миколаївських глиноземників нещодавно прибуло судно, на борту якого 80 тисяч тонн бокситів. Цього об'єму має вистачити на 12 днів роботи. Але товар треба ще оплатити й розмитнити... За чий рахунок? Чи варто говорити про те, що працівники заводу, більшість із яких із квітня не одержують зарплати, теж стоять у черзі розлютованих кредиторів...
Боргова історія Миколаївського глиноземного заводу вже має тривалу для відносно нового підприємства історію. Вона свідчить передусім про те, що оперуючи інтересами трудового колективу, дирекція за своєю волею чи мимоволі (не беруся стверджувати) привела МГЗ до досить сумного результату. Оголошене (і, як це не дивно, яке не зупиняють) акціонування при наявності такого "боргового портфеля" може призвести до того, що попит на акції ВАТ "МГЗ" буде мінімальним. Малоймовірно, що потенційні інвестори спокусяться мінімальним пакетом акцій в обмін на зобов'язання виплачувати непропорційні борги. Адже платити за рахунками, судячи з усього, запропонують саме інвесторам, оскільки колектив уже автоматично є власником своєї частини (а це майже третина всіх акцій МГЗ) і, виходить, борги погашати не повинен? Не має наміру, судячи з усього, займатися цим і держава. Так що інвестиційний конкурс може просто не відбутися. Після цього, напевно, умови будуть переглянуті.
Утім, на той час МГЗ взагалі може бути оголошений банкрутом. Проте якщо завод зупиниться, то взагалі навряд чи (або дуже не скоро) знову почне щось виробляти... Лишень на запуск зупиненого виробничого процесу знадобляться, за словами фахівців, сотні тисяч доларів, не враховуючи витрат на все інше. Не враховуючи боргів... Так що будь-яка мотузка, що її опускають у боргову яму, дуже легко може перетворитися на зашморг. Однак за злочини в нас відповідати не прийнято...
