Вилучити неефективні, ввести нові та удосконалити вже існуючі механізми отримання надходжень до бюджету у містах — головні напрямки XVI розділу Податкового Кодексу, який обговорили на черговому круглому столі у Мінфіні. Діюча система, як вважають фахівці, за 12 років застаріла і потребує реформування. Відходячи від життєвої практики «сплати податку з рук у руки», яка вимиває з міськбюджету чимало коштів, пропонується запровадити два нові механізми. Замість діючого ринкового збору встановлюється податок за торгові місця на ринку. Принципова відмінність тут полягає у визначенні платником податку фактичного власника всієї ринкової земельної території, а об’єктом оподаткування — торговельне місце на цій ділянці (від 1 до 4 м 2 ринкової площі). «Ми йдемо від необхідності сплати цього збору кожним, хто прийшов працювати на ринок. Це — мільйони платників...», — говорить начальник відділу місцевих податків, ресурсних та інших платежів депарпартаменту податкової та митної політики Мінфіну Сергій Серветник.
Влада на місцях розробить так- званий «паспорт ринку», де чітко визначать загальну кількість можливих торговельних місць: відкриті місця, павільйони, прилавки для тимчасової торгівлі та інше. «Коофіцієнт специфіки роботи ринку» дозволить встановити прозорий розмір податку. Він вираховуватиметься на основі заповнюваності торгових місць, сезонності ринку, вказує Серветник. Таким чином, кошти, сплачені підприємцями згідно з новим порядком — це буде звичайна плата за користування торговим місцем. Полегшення від змін відчує і ДПА. Звітний період для платників становитиме календарний рік, що значно зменшить щомісячні аврали у податковій службі міст.
Ще однією законодавчою новелою буде податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів. Це оновлена версія нинішнього збору за паркування автотранспорту. Платником до бюджету вже стане не окремий водій, а особа, яка отримала право на організацію автостоянки. «Залежно від цієї кількості (місць паркування. — Авт. ) і буде розрахований податок... Це об’єктивна незмінна величина», — пояснює Серветник.
У боротьбі з рудиментами минулого розробники Кодексу вирішили позбутися п’яти зборів: за виграш на іподромних бігах та за участь у них; з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, на право проведення конкурсного розпродажу і лотерей; на видачу ордера на квартиру. Мотивують таке рішення просто: витрати на їх адміністрування більші за зібрані доходи.
Але натомість вводиться абсолютно новий збір — за видачу дозволу на розміщення об’єктів грального бізнесу. Він повинен вивести цей сегмнт з тіні та ліквідувати подвійне ліцензування у сфері азартних ігор. Чи справді це так?
На думку експерта Асоціації міст України з питань бюджету Юрія Ганущака цьому не сприяє розпливчате тлумачення об’єкту оподаткування. «Повинен бути конкретний автомат, який дає прибуток, бо у приміщення можна всунути їх навіть сто одиниць», — уточнює він.
Різне ставлення і до будівельного збору. «Він не новий, бо запроваджується на заміну плати за інженерно-транспортну та соціальну інфраструктуру населених пунктів. Ця плата законом встановлена, але формально немає статусу податку чи збору», — говорить директор департаминту податкової та митної політики Сергій Чекашкін. Величина ставок встановлюється, виходячи з вартості будівництва — до 20% для вартості інженерних споруд та нежитлових будинків і до 10% — для житлових (з розрахунку вартості квадратного метра). Звільненню підлягає, зокрема, соціальна інфраструктура.
Така ставкова градація також не задовольняє Ганущака. Мовляв, коли даються різні ставки — це означає податкову пільгу. Він пропонує надати право на її встановлення саме місцевим органам, до казни яких надходитиме такий прибуток. «Не треба боятися того, що державний бюджет частину своїх коштів заплатить до місцевого... Ми ж теж платимо ПДВ, коли купуємо товари», — говорить він пояснюючи запропоновані Кодексом виключення. Поруч з податковими «цукерками» Ганущак радить одразу давати у розділі і «таблетки», щоб уникнути непередбачуваності. На його думку, одна з них — довгоочікуваний податок на землю. «Головне, що може врятувати другий кошик — нормальне функціонування податку на землю, який має перейти у місцеве розпорядження», — резюмує він. Не погоджуються з ним Мінфін і ДПА. Представник останньої зазначає: такі зміни неможливі сьогодні через недостатнє законодавче підґрунтя та постійні змінни в цьому питанні.
Підтримує експерта Асоціації міст України і міський голова м. Українка Петро Козирєв. Податок з доходів фізичних осі потрібно нараховувати за місцем реєстрації фізичних осіб, вказує він. А от міський голова м. Бориспіль Анатолій Федорчук акцентує увагу на потребі віддати містам частину податку на прибуток підприємств. «За сім місяців у місті надходження від нього склали 45 мільйонів гривень. Нам би вистачило і 10% цієї суми», — говорить він.
Фінансовим апетитам мерів розробниками Податкового Кодексу начебто співчувають. Та чи піде Мінфін на свідоме урізання важливих джерел надходжень до центральної казни покаже час. А доти задовольняти грошові інтереси міст пропонують оновленими та удосконаленим зборами, які віднині отримують більш високий статус податків, що, до речі, може потрапити під вогонь опозиції: мовляв, чи не забагато в нашій країні податків і чи не варто ввести ще й на повітря?
