Міністр екології та природних ресурсів Остап СЕМЕРАК назвав рішення Шостого апеляційного адміністративного суду таким, що підтримує природоохоронну політику відомства. Днями суд задовольнив міністерську апеляцію на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва щодо скасування наказу про занесення лося європейського до Червоної книги України. Зоозахисники вважають це беззаперечною перемогою.
Нагадаємо, судових справ було дві, позови готували мисливські організації. Позови з’явились у відповідь на наказ Мінекології у грудні 2017 року про віднесення лося європейського до червонокнижних видів. Наказ ґрунтувався на висновках Національної комісії з питань Червоної книги України, яка визнала, що лось потребує охорони.
Майже через рік, у листопаді 2018 року, Окружний адміністративний суд Києва підтримав позовні вимоги мисливських товариств і скасував заборону полювання на лося та його внесення до Червоної книги. Міністерство екології оскаржувало це рішення суду і зрештою виграло справу.
Минулого тижня завершився розгляд ще одного позову мисливців до Окружного адміністративного суду міста Києва. Внаслідок перемовин із зоозахисними організаціями позивачі відкликали позов. Наразі справу закрито. Таким чином усі судові суперечки щодо лося уже в минулому.
«Дякую зоозахисникам, екологам, громадським активістам за підтримку в цій нелегкій боротьбі за збереження найбільшого після зубра ссавця нашої фауни, — сказав активістам після судів Остап Семерак. — Кампанія за збереження лося показує, що громадськість і влада можуть бути союзниками в такій важливій справі, як охорона природи».
Тепер Мінекології має завершити наукові дослідження популяції лося, з чого, власне, і почалась ця історія. Мисливці обґрунтовували свої позовні вимоги саме тим, що в Україні не існує точного обліку цих тварин, а без наукових даних немає підстав для зарахування видів до червонокнижних.
«Після цих судів у мисливців зруйновані всі мости, — переконаний Володимир БОРЕЙКО, директор Київського еколого-культурного центру. — Мінекології має завершити дослідження популяції, також потрібно готувати рішення про створення заказників для збереження лосів і руйнувати там мисливські вежі. Я знаю, що в Міжрічинському регіональному ландшафтному парку є 51 вежа і там дуже багато лосів, взимку їх майже сотня. Зараз для охорони лосів потрібно працювати на законодавчому полі. У цій історії урок один — мисливці відчули сильний опір громади та міністерства. Вони думали, що завдяки махінаціям та брехні у ЗМІ викреслять сохатого із Червоної книги. Однак зоозахисники та екологи згуртувалися з Мінекології й виступили єдиним фронтом. Мисливці побачили, що охорона лося дуже потужна».
