Через місяць Верховна Рада розгляне законопроект, який покладе кінець пануванню поліетиленового «кулька» в Україні. Наша держава, наслідуючи позитивний екологічний приклад Італії, Японії, Франції, на законодавчому рівні заборонить використовувати в побуті легкі пластикові пакети. Відповідно до розробленої Мінекології ініціативи, магазини будуть пропонувати покупцям тільки пакети з паперу, тканини чи біоматеріалів, які піддаються переробці.
Зараз в Україні щороку викидається з десяток мільярдів целофанових пактів. За різними оцінками, в середньому на кожного українця припадає по 200-300 пакетів. Увесь цей целофановий «скарб» потім тонами осідає на сміттєзвалищах або ж, куди гірше, «мандрує» узбіччями доріг та вулиць. Бо ж жоден підприємець не береться за його переробку. Надто затратна й зовсім неприбуткова то справа.
Єдиний вихід — заборонити людям використовувати целофан у побутових цілях. Як тільки заборона вступить у силу, Україна протягом двох років зможе зовсім позбутися поліетилену в магазинах, а ще через шість його не стане й на смітниках, пообіцяв в інтерв’ю «Дню» міністр екології та природних ресурсів України Микола ЗЛОЧЕВСЬКИЙ.
— Днями виповниться два роки, як нинішній Кабмін при владі. Також два роки і ви за кермом Мінприроди. Яку оцінку своїй роботі ви б поставили?
— Себе завжди треба оцінювати найскептичніше. Оцінки за нашу роботу в першу чергу ставить нам Президент, прем’єр-міністр і, звичайно ж, український народ.
Із громадськістю у нас дуже тісні зв’язки. Перед розмовою з Вами у мене на прийомі була жінка з товариства захисту прав собак. Я вже сам цією проблемою настільки перейнявся, що займаюся нею якнайретельніше. І сподіваюся, що це питання незабаром спільними зусиллями нам удасться зрушити з місця. Як удалося це зробити з проблемою відходів у країні: вже затвердили проекти постанов Кабміну з утилізації шин, відпрацьованих масел. Зараз чекають узгодження проекти постанов із утилізації медичних відходів, батарейок. І останнє — через місяць ми плануємо внести на розгляд Кабінету Міністрів проект постанови з утилізації всієї відпрацьованої електроніки в Україні. Цим документом буде передбачено порядок оплати для імпортерів і виробників державного збору на утилізацію відпрацьованої техніки, яка завозитися на територію України.
Ми домоглися за минулий рік, я вважаю це дуже важливим для нас, що ми не видаємо зараз ліцензій просто на збір. Є дозвільна документація тільки на збір і утилізацію. Адже якщо у підприємства є ліцензія лише на збір, і воно займається лише збиранням відходів, то автоматично виникає питання: куди воно їх потім діває, на звалище? І потім вони завдають такої ж шкоди довкіллю, як і в розкиданому вигляді у людей, так і у зібраному, бо зберігаються відходи в непристосованих для цього місцях. Тому зараз ми прагнемо видавати ліцензії тільки на збір і утилізацію, щоб домогтися кінцевого результату.
УКРАЇНА ЗАПРОВАДИТЬ ДЛЯ ІМПОРТЕРІВ ЗБІР НА ВВЕЗЕННЯ БАТАРЕЙОК
— Розкажіть детальніше про плани міністерства щодо утилізації відпрацьованих елементів живлення. Трохи більше тижня тому газета «День» висвітлила цілу тему, присвячену цій проблемі. Виявилось, що ситуація зі «старими» батарейками дуже і дуже загрозлива в країні, навіть не врегульоване законодавство, не говорячи вже про обізнаність громадян... Мінекології збирається ініціювати введення державного збору з імпортерів за ввезення на територію країни елементів живлення?
— Так. Звичайно, має бути певна сума, вона зараз розраховується нашими фахівцями, яку повинні будуть платити імпортери за збір і утилізацію продукції, яку вони ввозять на територію країни. Зараз ми працюємо над порядком реалізації цього механізму. Ми плануємо створити організацію при Міністерстві екології, яка братиме участь у контролі над збором грошей із усіх імпортерів. Це копійчані суми, по суті, з кожної батарейки, або з кожної сотні батарейок. Потім ця організація виплачуватиме компаніям, які матимуть потужності для утилізації, відповідні суми, що використовуватимуться як оплата за збір «сировини».
Ми апробували подібний механізм на прикладі утилізації шин. Він уже — в роботі. Здавалося б, переробили шину, отримали якусь гуму, якесь залізо, якесь волокно, але якщо не оплачувати збір сировини, ніякої економіки не виходить. До нас приходили підприємці, які хотіли відкривати такі заводи, показували розрахунки: там справді «мінус» на роботі зі збору відпрацьованих шин. І якщо ми б не ввели збір на це з імпортера і виробника і з цієї суми не відшкодовували ці витрати, то будувати утилізаційні потужності нікому б не було цікаво.
Ми не хочемо пограбувати імпортерів, розуміючи, що вони почнуть перекладати свої додаткові витрати на плечі покупців, наших людей. Будуть визначені невеликі суми, але вони допоможуть нам активізувати роботу зі збору й утилізації відпрацьованих батарейок.
До речі, в усьому світі в ціну батарейки закладаються витрати на її утилізацію. Але нам досить складно було витримати з цього питання протиборство з усіма нашими міністерствами, оскільки всі вважали, що «тут щось не те». І те, що ми наводили приклад такого ж механізму в Європі, допомагало пробивати шлях.
— Залишилося переконати імпортерів і виробників у тому, що заплачені ними гроші дійсно підуть на утилізацію. Адже сьогодні імпортери, які завозять на територію України картонну упаковку, справно платять відповідні суми на її збір і утилізацію. У той ж час робота в цьому напрямку в Україні ще дуже і дуже на низькому рівні. Виникає питання: куди йдуть гроші? Те саме може статися і з батарейками. Як ви збираєтеся гарантувати імпортерові те, що «його» батарейки справді утилізують? В Україні сьогодні є лише один завод, у Львові, який може переробляти батарейки. Але до нього в екологів є дуже серйозні претензії.
— У мене 13 березня запланована зустріч з представниками однієї німецької компанії, яка займається утилізацією відпрацьованих батарейок (їй уже понад 50 років), і вони просто благають дозволити їм побудувати завод в Україні. Більше того, вони готові, якщо ми не дозволимо будувати на нашій території завод, просто збирати батарейки і вивозити. У них сьогодні найновітніші технології з утилізації, застосування яких обіцяє їм хороші прибутки.
Я думаю, що для таких компаній в Україні має бути постійно зелена вулиця. Ми зі свого боку зробимо все можливе, щоб таких підприємств в Україні працювало якомога більше. А ще краще буде, якщо це будуть українські компанії.
Мій погляд на проблему утилізації такий: чим менше у нас на території стоятиме цих заводів, тим це буде для нас краще. Як підтвердження моїх слів, можу навести приклад Горлівки, де ми утилізували мононітрохлорбензол. До цього всі говорили, що потрібно побудувати завод. Завод коштував приблизно 30—40 мільйонів доларів. Абсолютно за іншу суму ми зуміли все це вивезти з території країни, і тепер у нас немає ні мононітрохлорбензолу, ні «порожнього» непотрібного заводу. І ми сьогодні абсолютно спокійні й чисті, і люди, які живуть у тій же Горлівці, не нюхатимуть ні мононітрохлорбензолу, ні того, що викидатиме нехай навіть найсучасніший завод із утилізації.
Або, наприклад, коли ми почали вивозити з України старі пестициди і гербіциди, що залишилися з радянських часів. Мені всі тоді доводили, що потрібно побудувати завод для утилізації. Завод би будувався два роки, коштує він 50 мільйонів євро. Пройшло лише півтора року нашого перебування тут, і ми вже через чотири місяці вивеземо все, нічого буде утилізувати. І будуть витрачені абсолютно інші гроші.
ЧЕРЕЗ МІСЯЦЬ ПАРЛАМЕНТ РОЗГЛЯНЕ ЗАБОРОНУ ПОБУТОВОГО ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІЕТИЛЕНОВИХ ПАКЕТІВ
— І ще один вид відходів, із якими в Україні дуже великі проблеми, це — поліетиленові пакети. Як Міністерство планує «закрити» це питання?
— Я думаю, що це один із дуже серйозних напрямків боротьби з відходами, вони просто перетворюють нашу територію, природу України на якесь жахіття, і скільки їх не збирай, скільки б не працювали і громадські, і наші екологи, все одно ми все не зберемо. Ми зараз готуємо законопроект, який відразу після березневих свят розглядатиметься на круглих столах у Верховній Раді, про поступову заборону і вилучення з ужитку поліетиленових пакетів для фасування харчових продуктів, їх зберігання і багато іншого. Звичайно, промислові поліетиленові пакети залишаться у використанні, але ми зараз їх не бачимо на узбіччях, валяються на дорогах пакети, які люди використовують у побуті.
Ми хочемо протягом двох років вивести з обігу поліетиленові пакети в Україні. Вже через місяць ми внесемо відповідний законопроект на розгляд Верховної Ради. Думаю, що парламент дасть «команду» заборонити використання цього «неподобства» протягом двох років, можливо, максимум чотири, як зробила це свого часу вся Європа
— А яка ціна питання заборони поліетиленових пакетів? І з чиєї «кишені» вона відшкодовуватиметься — державного бюджету, підприємств, споживачів?
— Тут немає ціни питання. У нас є компанії, які виробляють папір. Вони будуть щасливі.
— Вони — так. А ось ті, хто виробляє поліетиленові пакети, — ні.
— Які крупні виробництва роблять у нас поліетиленові пакети? Ми не можемо їх назвати. Це маленькі цехи, створені при крупних гіпермаркетах або ще десь. Тому гіпермаркети будуть змушені або купувати паперову упаковку, або робити такі ж цехи з виробництва паперових пакетів. Немає постраждалих у цьому питанні. Адже ми робимо процес виведення з використання у побуті поліетиленової упаковки дуже плавним, щоб дати тим, хто використовував її, змогу переорієнтуватися на інший сегмент — папір.
Я впевнений, якщо ми цей закон ухвалимо, то вже через вісім років наша країна буде дуже чистою. Тому що паперові пакети розчиняються у воді, і від них нічого не залишається.
— Тобто фактично в держбюджеті витрати на поводження з відходами взагалі не закладені...
— Ні, це дивлячись на які відходи. Цього року закладено дуже велику суму на кінцеву утилізацію старих пестицидів і гербіцидів. Цього року закладено кошти на утилізацію гіксохлорбензолу в Калуші. Ми продовжуємо це робити, хоча нас багато хто критикує, але це ж не можна вже зупинити. Тому що, розкривши ці камери схову, де лежали бочки, ми вже не можемо це кинути, дощі розмиють, і людям там буде ще гірше. Сьогодні, в принципі, залишилася остання частина, яку можна буде за рік утилізувати, й буде фініш. Більше того, ті місця, звідки вже вилучили гіксохлорбензол, цього року будуть засіяні, й там уже стоятимумуть дерева. У нас є фотографії, як це все починалося восени, й навесні цього року ми будемо готові надати фотографії культивації землі. Ми підходимо до цього питання планомірно, щоб ніхто потім не зміг сказати, що він не розуміє, що тут відбувалося. Я завжди запрошую всіх журналістів брати участь у вивезенні всіх хімікатів, що вивозяться з України, щоб ви всі знали, що вони ніколи не залишаються на нашій території. Це відкрита інформація.
МІНЕКОЛОГІЇ ОБІЦЯЄ ВИНЕСТИ КОРДОНИ ЗАПОВІДНИКІВ У «НАТУРУ»
— Відомо що Мінекології замовив космічний моніторинг території України з метою контролю ситуації щодо звалищ, незаконних вирубок і забудов. Обіцяли надати результати громадськості вже цього місяця. А що буде після оприлюднення інформації? Як каратимете винуватців?
— Я був у Адміністрації Президента й попросив, щоб була можливість продемонструвати Президентові, а вже потім прем’єр-міністрові, а коли підходитимуть строки — генеральному прокуророві й міністрові внутрішніх справ. Я сьогодні був у міністра внутрішніх справ, і ми домовилися, що після 20 березня ми презентуємо результати. Він дуже добре знає цю програму, тому що схожа вже є в Росії і якісно там працює.
Ми це робили поки що лише щодо заповідників Міністерства екології. Зараз, на останньому засіданні Кабінету Міністрів, я звернувся до Миколи Яновича, що ми сьогодні підготуємо розпорядження, щоб усі заповідники, які не перебувають в нашому відомстві, передали нам документи про проекти вирубок і забудов. Ми відновимо знімки всієї території країни й побачимо всі зміни, які відбувалися за останні три роки. А далі Міністерство внутрішніх справ разом з нами, я думаю, й з Генеральною прокуратурою — ми всі разом зможемо дізнатися, хто цим займався.
— Чи можна сподіватися на те, що незаконні забудови буде знесено? Якщо так, то чи планується виділити на це кошти з держскарбниці?
— Для цього є Генеральна прокуратура, яка отримає від нас інформацію. І абсолютно спокійно вони можуть починати працювати щодо кожного окремого випадку. Я, наприклад, був дуже обурений, коли побачив, які були забудови в Криму в заповідниках. І ми все це показуватимемо, ніхто цього не приховуватиме. Причому в нас там чудово видно по роках, коли був заповідник ідеально чистий і незайманий, коли з’явився фундамент і коли з’явився будинок. Потім ми повинні звертатися до того часу й до архівів, хто підписував документи на землю, які видавалися дозволи. Повірте, така система багатьом буде неприємною...
— ...якщо вдасться довести, що забудова незаконна. Адже в рамках чинного законодавчого поля зробити це сьогодні дуже важко. Кордони заповідних територій в Україні, як відомо, не внесено до «натури»...
— Це ще одне із завдань нашого міністерства. Ми цим серйозно займаємося. Торік досить багато було зроблено, цього року на заповідну справу виділено 70 мільйонів гривень, і вважаю, що левова частка цих коштів піде на винесення заповідників у «натуру».
Насправді дуже великі проблеми ще й з місцевою владою. Ми весь час повинні з нею все погоджувати. І є такі моменти, де мені пропонували будь-які форми співпраці, щоб я тут пішов «іншим шляхом», наприклад, у Кримських заповідниках погодився на нові кордони. Я кажу, як я можу погодитися на нові кордони, якщо ці кордони були встановлені ще за часів Радянського Союзу? Ну чому саме я маю вдатися до цих поступок? Я сказав «ні». Я думаю, що коли я докладатиму й демонструватиму Президентові презентацію, саме ці питання ми й обговорюватимемо, бо вони дуже болючі. Єдине, що радує, що ми зуміли поставити в наших заповідниках чесних керівників. У 80% це порядні люди, яких, звісно, місцева влада не скрізь любить, тому що вони не дозволяють викривляти кордони заповідних територій.
— Тобто ви хочете сказати, що проблема незаконних забудов — це спадок. І жодних нових проблемних ситуацій за два роки вашої каденції на заповідних територіях не було?
— Ну, я б сказав так, що ми побачили сьогодні свої недоліки — це незаконні вирубки, ми цього не приховуватимемо, люди, які допустили таке, будуть звільнені. Нехай з ними працюють інші органи, такі, як Генеральна прокуратура. Причина проста, ліміти за минулий рік узагалі не видавалися на вирубку наших заповідників, відповідно, все, що було зроблено за минулий рік, що ми бачили сьогодні, — це все незаконні вирубки. Потерпілих не скажу, що буде «ой як багато», але десь так 5—6 керівників заповідників відповідатимуть згідно із законом.
— То, все ж таки, якщо зуміють довести, що забудова незаконна, її зноситимуть? У якому порядку? За чиї гроші?
— Якщо немає акту на землю, виданого належною структурою, тоді все просто — рішенням суду (а може й не потрібне рішення суду) цей будинок має бути знесено — й крапка! І повірте, ми знайдемо кошти, для того, щоб знести.
Якщо в людини є якийсь акт на землю, тоді справа йде до суду, в якому треба довести, що його було отримано незаконним шляхом. І цей процес може тривати роки.
Питання грошей, я думаю, останнє в цій ситуації. Ви ж розумієте, що бідна людина в заповіднику не будуватиме. А якщо бідна не будує, то Міністерство судитиметься дуже довго.
Знов-таки, у нас повне взаєморозуміння в цьому питанні з Генеральною прокуратурою, і ось яскраві приклади: створена Дніпровська прокуратура, яка сьогодні приведе до тями «чорних копачів», які копають пісок. Я вважаю, що це теж дуже важливо, і я вдячний генеральному прокуророві за взаєморозуміння.
В УКРАЇНІ З’ЯВЛЯТЬСЯ ЩОНАЙМЕНШЕ ДВА СУЧАСНІ ПРИТУЛКИ ДЛЯ СОБАК
— Ну а проблема безпритульних собак. До Євро-2012 залишилося не дуже багато часу, встигнете зробити обіцяне?
— Так. Я можу сказати, що зустрічався й зараз іще зустрічаюся з представниками громадських організацій із захисту прав тварин, і разом працюємо над розв’язанням цієї проблеми. Перше, що ми вже зробили, це міністерство підписало Меморандум про співпрацю з Міжнародною організацією «Чотири лапи», яка вже завозить зараз перші клініки для стерилізації собак до Києва.
— А що, в Україні немає власних клінік зі стерилізації собак?
— Мобільних немає. А нам до Євро потрібні саме мобільні клініки. Технології дозволяють дуже швидко робити операції. І все це робиться з правильними уколами, тварина усипляється, робиться операція, зашивається.
На сьогоднішній день усі розмови громадськості зводилися до того, що давайте побудуємо притулок. Міністерство вже виділило кошти. Потрібен проект, який міністерство не може саме розробляти. Це не наша функція, це функція тих, хто хоче це зробити. І, певна річ, земля. З деякими мерами в нас уже з’явилося взаєморозуміння. Наприклад, мер Чернігова вже виділив землю. Одразу після березневих свят у мене мер Львова. Вони вже виділили землю, й у них є готові проекти. Я розмовляв з Добкіним у Харкові, бо в них там був «неправильний» виступ когось із заступників, проте вони виявилися лідерами у створенні притулків для собак, і в них уже виділена земля, виділені кошти, і є проект. Єдине, що вони хотіли, щоб ми назустріч теж фінансували.
Що стосується Києва, є притулок, називається «SOS», постало питання про розширення території й реконструкцію старого приміщення. Ми сказали «так», тільки принесіть проект реконструкції. З цього питання ми вже спілкуємося шість місяців, але проекту досі немає. Я пообіцяв, що щойно побачу в себе на столі проект, сам особисто сидітиму разом з директором цього притулку в мерії доти, доки не отримаємо дозвіл на розширення території.
Я думаю, що ми встигнемо побудувати до Євро-2012 щонайменше два сучасні притулки, і мери міст нас підтримують.
— На сайті вашого відомства можна знайти список підприємств, що є найбільшими забруднювачами довкілля в Україні. А чи є такий самий список перспективних, з погляду Мінекології, підприємств, які ви підтримуєте або хотіли б підтримувати?
— Ми завжди підтримували й підтримуватимемо такі підприємства, як те, про яке ми говорили на початку нашої розмови. Підприємства, які принесуть до України нові технології утилізації будь-яких видів відходів, завжди матимуть у нас «зелену вулицю».
