Три найефективніші (за рейтингом Комітету виборців України) мери країни — Володимир Гройсман (Вінниця), Роман Заставний (Тернопіль) та Віктор Анушкевичус (Івано- Франківськ) — за кавою розповідали столичним журналістам про те, як їм вдається забезпечувати економічну стабільність в умовах політичних непорозумінь.
Головним секретом свого успіху всі троє вважають виконання передвиборних програм і «відсутність затяжних пустих розмов». Крім того, на їхню думку, просуває справу вперед також і відсутність постійних мільярдних бюджетних надходжень до місцевої казни. Тому доводиться думати швидше, конкретніше та раціональніше, розробляти дієві механізми. Наприклад, у Тернополі запроваджено адресні цільові дотації для найбідніших. Щомісяця, окрім держовної допомоги, таким громадянам за рахунок місцевого бюджету покривається 50% комунальних платежів. Претендентів на отримання такої допомоги, розповідає Заставний, відбирають шляхом «комплексного обстеження міста і заносять до спеціального соціального реєстру». «Програма нова, — говорить мер Тернополя, — проте на постійній основі до неї вже підключено 167 сімей... За результатам цього року в бюджеті міста на неї було закладено 350 тисяч гривень». А всього, пояснює мер, програма розрахована на 700 тисяч гривень і має охопити близько семисот сімей.
Є чим похвалитися і вінничанам. За рахунок налагодження тісної співпраці місцевої влади і бізнесу тут створюється центр кардіохірургії вартістю близько восьми мільйонів гривень. Невдовзі запрацює і перший в країні муніципальний центр із підтримки людей, які мають обмежені фізичні можливості, розповідає Гройсман.
На нещодавному благодійному аукціоні з продажу картин, влаштованому в Івано- Франківську, місцева влада отримала 77 тисяч гривень. За ці кошти закупили комп’ютерний клас для реабілітаційного центру дітей-інвалідів. «Сьогодні реалізовується програма будівництва і повного технічного оснащення аналогічного центру для молодих інвалідів», — говорить мер міста Анушкевичус. Місцевий бюджет фінансує матеріальну допомогу інвалідам зору, доплати та комунальні пільги учасникам визвольних змагань, соціальну аптеку (її планують запустити цього року).
Поряд з реалізацією різноманітних соціальних проектів, нові підходи намагаються знайти і в земельному питанні. Практика аукціонів мера Івано-Франківська не задовольняє, бо «місцевий бізнес не здатний конкурувати у боротьбі за земельні ділянки». Такі висновки — результат нещодавнього продажу земельної ділянки (6,5 га), за яку отримано лише 37 мільйонів гривень. Тепер, щоб уникнути спекуляцій з землею, єдиним замовником будівництва в м. Івано- Франківську, за словами мера, виступає Управління капітального будівництва. Забудовники, які зводитимуть будинки, не матимуть права продавати їх протягом десяти років.
У Вінниці, після приходу до міського керма Гройсмана, черги на отримання земельних ділянок громадянами під індивідуальну забудову та установку гаражів тимчасово призупинили, до остаточного проведення інвентаризації земель міста. «Вжито таких заходів через дефіцит землі — близько шестисот гектарів»,— розповідає мер.
За словами міських голів, великою проблемою для них є комунальні тарифи. Її врегулювання, на їхню думку, залежатиме від політичної ситуації в країні. Однак мерський прогноз з цього приводу невтішний: не слід очікувати зниження тарифів, а, навпаки, до початку опалювального сезону ціни на газ та електроенергію, скоріше за все, зростуть.
Дещо полегшити загрози для міського господарства, на думку мерів, можуть інвестиції. Але перепоною для іноземного інвестора залишається недосконале вітчизняне законодавство. Зокрема, Анушкевичус нарікає, що «буква закону» передбачає стягнення мита з інвестиції, що надається у вигляді технологічного обладнання (у тому числі комплектуюючих виробів та запасних частин). Змушує замислитися іноземців й табу на право купити земельну ділянку. Тому вінницький мер пропонує підійти до цього по-іншомуу: надати можливість територіям отримувати економічні стимули від залучення таких інвестицій у вигляді відсотку з прибутку підприємства.
Тим часом інвестпроекти у названих містах за допомогою влади усе ж пробивають собі дорогу. В Івано-Франківську мають намір налагодити випуск пральних машин. У цю справу буде вкладено 10 мільйонів євро. Але, як мовиться, справа цього варта. Завдяки цьому інвестпроекту в місті буде створено близько тисячі нових робочих місць. Ще на одне підприємство-гігант іноземці готові витратити 40 мільйонів євро, створивши 3,5 тисячі додаткових робочих місць.
Має привабливе інвестиційне обличчя й Вінниця. У вересні тут запускають деревообробний завод корпорації «Барвінок» вартістю 50 мільйонів євро. В липні стане до ладу друга кондитерська фабрика концерну «Рошен» і трохи згодом — гіпермаркет «Метро».
У Тернополі мають запустити завод з виготовлення електропроводки. Крім того, в місті відбувається своєрідний інвестиційно-будівельний бум: до кінця року в експлуатацію здадуть 170—180 тисяч квадратних метрів житла. Це — один із найкращих показників обсягу нового житла на одного мешканця в Україні. Він зумовлений зростанням добробуту населення і появою середнього класу, свідчить батько міста, хоча, мабуть, добре знає, що насправді джерело цього зростання — так звані заробітчанські кошти. Тільки за офіційними даними 2006 року на рахунках жителів Тернопільської області їх осіло на мільярд долларів. «Сьогодні ці кошти буксують переважно на депозитах, — говорить мер Вінниці,— потрібно побудувати механізм їхнього залучення для ефективного розвитку економіки». Однак стосовно швидкої реалізації цього задуму існують чималі сумніви. Обдурені ще за радянських часі громадяни дуже неохоче відпускають свої «зелененькі» без надійних гарантій.
Своє ставлення до такого наповнювача регіональної економіки висловив і Заставний: «Покладатися на такого роду надходження особливо не варто. Значна частина заробітчан не повернуться в Україну — і надходження обміліють». Він відзначає, що нинішня ситуація з міграцією Тернопільщині вже через 5—10 років продемонструє наслідки, які не поправити й мільйонами гривень. Підтримує колегу і Анушкевичус. На його думку, негативні тенденції на ринку праці країни можуть намітитися навіть швидше: одразу після вступу до ЄС. Відкриття кордонів, на його думку, спричинить «значне переселення людей у пошуках кращої долі». Яскравий приклад «після ейфорійного єесівського вступу має Польща з її катострофічною нестачею медперсоналу. Тим часом проблема безробіття підкріплюється і відсутністю, як стверджують мери, робітничих кадрів необхідної якості. Приходячи на українські терени, інвестори хочуть мати кваліфікованих працівників. Тож мери неодноразово наголошували на необхідності запровадження на державному рівні комплексу заходів для повернення та утримання власних громадян. Це, на їхню думку, — першочергове завдання влади усіх рівнів, якщо ми хочемо уникнунти лиха.
