До 2030 року у містах проживатимуть понад 5 мільрядів людей. Урбан-економіка, за прогнозами McKinsey&Company, забезпечуватиме до 80% всього світового ВВП. А це автоматично означає: нескінченні затори на дорогах, гостра необхідність в ресурсах і не найкраща екологія.
Для того щоб міська інфраструктура не просто витримала колосальне напруження в майбутньому, а була до нього готова вже сьогодні, на допомогу приходять нові технології. Вони-то і забезпечують стрімкий розвиток так званих розумних міст — smart city.
Місто зі звичайного стає «розумним», як тільки практично його установи об’єднуються в єдину мережу з великими базами даних. Причому так, щоб спираючись на ці дані можна було збирати інформацію про користувачів, зберігати і аналізувати її, дистанційно керувати сервісами і прогнозувати різні ситуації. Жителю для участі у всій цій схемі потрібен смартфон і доступ в інтернет.
СІНГАПУР
Мій перший досвід знайомства з «розумним» містом відбувся два роки тому. Ми з чоловіком відправились у відкладений медовий місяць на Балі, але по дорозі вирішили хоч одним оком подивитись, що з себе представляє Сінгапур. Тоді якраз в Україна «модно» було ставити за приклад для наслідування досвід цієї острівної карликової країни. Я була вражена. На звичайні зупинці громадського транспорту (який дуже зручно і густо покриває усю територію міста) розміщено спеціальне електронне табло з інформацією який автобус, де, з якою швидкістю і кількістю пасажирів їде. А на самій зупинці був доступ до Wi-Fi, інтерактивна карта і навіть електронні книжки. А ще в Сінгапурі повсюди — камери, датчики і GPS-прилади, які збирають інформацію про все, що відбувається у місті. Це — одна з причин, чому там немає заторів, злочинності та... сміття. Для когось це може бути прикладом «поліцейської держави», але самі сінгапурці, заради безпеки та комфорту якого все це було затіяно, не скаржаться.
Ще один приклад, про який я вже довідалась після повернення із Сінгапура, в рамках щорічної конференції Smart City Expo в Барселоні, — це система допомоги жителям міста з особливими потребами. В Сінгапурі — як і у більшості нинішніх країн з високим економічним рівнем розвитку — дуже багато людей старшого віку, які потребують догляду і підтримки. Тому місцева влада запустила спеціальну систему моніторингу — Elderly Monitoring System. Працює вона так: на дверях і всеередині житлових приміщень встановлені спеціальні датчики. Як тільки такий сенсор фіксує підозрілу відстуність активності, чи навпаки — фіксує якийсь інцидент, сигналізує про це родичам, опікунам чи спеціальним службам.
Ще один амбіційний проект, вартісю 73 мільйони доларів — Virtual Singapore. Це віртуальна 3D-модель острова з суперточною деталізацією. Віртуальна карта дозволятиме користувачу заходити в кожне приміщення і отримувати інформацію про нього в режимі реального часу. Окрім того, що це дозволяє максимально ефективно моніторити трафік в місті, густоту заселеності територій чи навіть якості повітря, на основі отриманої інформації можна також вибудовувати різні прогнози і моделі. Наприклад, як поширюватиметься інфекційне захворювання, як зміняться повітряні потоки, якщо в певному місці побудувати новий хмарочос, тощо.
Як влучно відзначив міністр закордонних справ Сінгапуру Джой БАЛЕЙКРИШНАН: «Якщо ви відвідаєте Сінгапур, ви скажете: «Я бачив майбутнє — і воно вже існує».
У певному розумінні Сінгапур дійсно поопереду усіх. Але не він один вражає своїм smart.
SMART-CITY EXPO БАРСЕЛОНА
Щороку восени в Барселоні збирається конференція SMART-CITY EXPO World Congress.
Сотні компаній, громадських організації та муніципалітетів з усього світу звозять до Іспанії свої напрацювання в сфері smart city. Упродовж трьох днів учасники обгворюють останні тенденції міської урбаністики та можуть на практиці подивитись як виглядає те чи інше технологічне рішення кокретної міської проблеми як, наприклад на спеціально обладнених стендах.
Щоб описати побачене на SMART-CITY EXPO-2017 року, учасницею якого завдяки компанії «Хуавей Україна» я стала, знадобилось би щонайменше пару десятків сторінок газети. Зупинюсь на основних враженнях та висновках.
По-перше, самі міста. Три найпотужніших, на мою думку, міські стенди — це Нью Йорк, Токіо і Тель-Авів. Спочатку я здивувалась: навіщо муніципалітетам витрачати бюджетні кошти (і не малі) на участь у таких виставках. Це ж не компанії, для яких це спосіб пошуку клієнта. Піар? Сумнівна вигода. Потім до мене «дійшло»: вони продають свій досвід — унікальний товар. Поки технології смарт-сіті на зорі свого становлення — знання та вміння першопрохідців, які вже відтестували і знають що, як працює, а що краще відлагодити в тій чи іншій технології — одне.
Зі стендів компанії найбільше вразив expo-простір генерального спонсора SMART-CITY EXPO-2017 — компанії «Хуавей». І це не дивно, бо компанія вже має відтестовані понад 40 технологічних рішень в більше ніж 100 країнах світу. Понад 400 мільйонів людей вже користуються новітніми розробками компанії. А в Барселону вони привезли показати 10 найтрендовіших. Їх умовно можна поділити на три групи: ті, які розв’язують проблему економного використання ресурсів (як система «розумний дім», «розумна каналізація» тощо), ті, які відповідають за безпеку («розумні» світлофори, системи вуличного відеонагляду тощо), і ті, які направлені на підвищення якості життя у місті (телемедицина, «розумний» громадський транспорт, освіта на відстані тощо).
Кожен з цих елементів — це не вже не просто дорогий «тюнінг» для міста, це — реальна інвестиція — інструмент, витратившись на який, міська влада вступає в глобальну боротьбу за залучення грошей, людей і технологій в місто. До прикладу, коли олімпійський коміет обирає місто для проведення Ігор, обовязковою умовою в райдері прописується безпека. Це комплексний компонент, яка включає, за висновками The Economist, чотири критерії: публічна безпека (скільки адмінстративних правопорушень припадає на одного жителі і скільки з них було розслідувано), другий — це безпека людського життя (скільки лікарень і лікарів є в місті), третій — безпека інфраструктури (скільки людей гине чи травмується в аваріях, пожежах, тощо), і четвертий — дуже актуальний сьогодні — кібербезпека: велика кількість людей приваблює охочих до легкої наживи «хакерів».
УКРАЇНА
Україна — лише на початку шляху. По суті, ще не має жодного міста, в якому було б побудовано достатньо велику кількість елементів, які належать до Smart City. На жаль, в більшості міст немає навіть базової інфрастуруктури. Наприклад, щоб запустити одну з найкрутіших хуавеївських розробок — центр управління містом в режимі реального часу, коли міський голова на одному дисплеї має графічну інформацію про абсолютно всі мережі міської інфраструктури та сфери його життя і може оперативно реагувати, — потрібно банально оцифрувати всі ці мережі.
Донедавна муніципалітетам банально не вистачало коштів. Мерії ледь зводили кінці з кінцями, що там вже говорити про якийсь дорогий технологічний «тюнінг». Але три роки тому все змінило чарівне слово «децентралізація».
Минулого року під час Конгресу міських змінотворців, організованого ГО «Агенція Спільні Зусилля», два міста — Ніжин та Чернівці підписали з українським представництвом світового лідера з технологічних рішень для «розумних міст» — китайською компанією «Хуавей» — меморандум про співпрацю.
Топ-5
• Сонгдо
Перше офіційно відкрите місто майбутнього. Цього року в Кореї закінчується будівництво спроектованого на штучному острові в Жовтому морі «розумного» міста. Сонгдо вирізняється не тільки якісною сучасною архітектурою і тим, що майже вся інфраструктура в ньому комп’ютеризована, а й концептом «аеротрополіса». Сонгдо сполучений мостом з аеропортом Інчхон, який працює мало не як головний економічний та громадський простір міста. Повітряні ворота будуть повністю вмонтовані в міське середовище.
• Медельїн
Ще 2013 року Медельїну присвоїли звання найінноваційнішого міста Землі — і річ не в технологіях. Ще за кілька років до того він був одним із найнебезпечніших міст планети, там процвітала наркозлочинність. Над Медельїном вирішили провести соціальний експеримент: 5% міського бюджету розподіляється відповідно до бажань жителів за допомогою голосування. У місті переобладнали громадський простір таким чином, щоб він став зручнішим для пішоходів, для цього влада вклала $450 млн у те, щоб сховати водопровід і електрику. Оригінальним способом розв’язали транспортну проблему: в розташованому на пагорбах місті встановили вуличні ескалатори, які сполучили бідні райони на пагорбах з багатими в низині. Інтеграція життя представників різних соціальних груп допомогла пом’якшити напружену атмосферу в місті і зробити його привабливим для туристів. А ще в Медельїні облаштували унікальні парки та гігантський акваріум.
• Лаваса
В індійському штаті Махараштра розташоване місто Лаваса. Це — перше місто в Індії, повністю побудоване за гроші приватної компанії. Його спроектували за програмою будівництва «розумних» міст за принципами новітнього урбанізму, згідно з якими міста мають бути максимально доступні для пішоходів, бізнес-зони перемішані з житловими, а в місті завжди має бути місце для зелених територій. Лавасу можна назвати містом майбутнього через моделі управління: рішення про його розвиток ухвалює не муніципалітет, а приватна компанія Lavasa Corporation, якій влада штату передала майже всі повноваження міського уряду. За словами очевидців, Лаваса нагадує радше італійське місто, аніж індійське: людей у ньому живе небагато, і взагалі складно повірити, що місто розташоване в країні, де більша частина населення має менше $2 на день. Навіть назва міста — штучна: її придумала американська фірма Landor.
• Масдар
Масдар, будівництво якого завершується в Об’єднаних Арабських Еміратах, — це екомісто, розташоване посеред пустелі. Воно повністю забезпечує себе енергією за допомогою 90 000 сонячних панелей, там заборонено їздити автомобілями, а в магазинах продаються лише органічні продукти. Там же влада ОАЕ розташували новий Інститут науки і технологій, з яким співпрацює Массачусетський технологічний інститут. Поки що в місті живуть здебільшого студенти.
• Таллінн
Естонія найефективніше за всіх в Євросоюзі впроваджує інновації в повсякденне життя громадян. Таллінн виглядає як старовинне європейське місто, але в будівлях минулих століть і радянських багатоповерхівках живуть люди, які користуються електронними паспортами, беруть участь у виборах і взаємодіють з органами влади по інтернету. А ще їздять громадським транспортом безкоштовно: столиця Естонії стала першим великим європейським містом, у якому вирішили, що брати гроші за проїзд — безглуздо.
