Продовжуємо публікувати відповіді на запитання нашої традиційної новорічної анкети.
Вона складається з п’яти запитань:
1. Традиційно: ваш особистий рейтинг знакових подій в Україні та світі за 2009 рік. Які з них зі знаком «плюс», а які — зі знаком «мінус»?
2. Як, на вашу думку, за останній рік змінилися Україна та українці? Що змінилося конкретно (сподіваємося, на краще) у вашому житті: що нового дізналися? Що побачили? Чого досягли?
3. Хто для вас «Людина року»?
4. Декілька слів про себе і про ваш «День». Які теми, автори, публікації, знімки, акції зі сторінок «Дня» 2009 року вам найбільше запам’яталися і чому?
5. Ваш тост-афоризм (як варіант — малюнок) для великого родинного кругу українців у новорічну ніч-2010.
Богдан ДАНИЛИШИН, міністр економіки України:
1. Прийнято вважати, що історію творять особистості. На мою думку, саме вони й були причетні до знакових історичних подій 2009-го. Це й президент США Барак Обама, який став лауреатом Нобелівської премії миру за 2009 рік, і канцлер ФРН Ангела Меркель, яка сприяла здобуттю блискучих економічних та політичних успіхів в житті країни, і Папа Римський Бенедикт XVI (265-й правлячий Папа Римський), який побажав усім людям планети, «дивлячись на вертепи з фігурками Діви Марії, Святого Йосифа та Дитяти Ісуса, відчути новий наплив розуміння та любові до ближнього, щоб у родині та у народі панував дух єдності задля загального блага».
В Україні для мене як міністра економіки головною подією року є перші ознаки виходу економіки України з кризи.
Зокрема, знаковим є те, що, за підсумками двох років діяльності уряду та завдяки реалізації комплексу антикризових заходів Урядової програми, Україна (за підсумками ІІІ кварталу 2009 року) увійшла до групи країн світу, глибина падіння в яких зменшується з кожним кварталом (Франція, Італія, Німеччина, Словаччина), в той час як для багатьох держав, насамперед це стосується Естонії, Литви, США, Російської Федерації, Румунії, Австрії та інших, після погіршення ситуації у ІІ кварталі лише ІІІ квартал став початком виходу з фази рецесії.
У 2009 році урядом затверджено розроблену Мінекономіки Державну цільову економічну програму розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 року, доопрацьовується програмний документ «Україна 2020: стратегія національної модернізації», а також прийнято Верховною Радою України «Стратегію інноваційного розвитку України на 2010—2020 роки в умовах глобалізаційних викликів».
Із знаком «плюс» відзначив би також закони щодо боротьби з корупцією та заборони грального бізнесу, які в 2010 році ще доведеться доопрацьовувати.
Знак «мінус», гадаю, можна поставити світовій фінансовій кризі, яка, на жаль, не обминула і Україну.
Під завісу року, що минає, хочу наголосити, що 2010 рік стане початком одужання національної економіки, зростання ВВП (прогнозується на рівні 3—4%), а отже і покращення життя кожного українця.
2. На мій погляд, українці стали гостиннішими, відкритішими для світу. А ще, можливо, ощадливішими, що, до речі, є ознакою хазяйновитості.
Як змінилася Україна? Україна стає все дедалі євроінтегрованішою державою. Маю на увазі і переговори з Євросоюзом щодо створення зони вільної торгівлі, і приєднання України до Договору про заснування Енергетичного співтовариства.
Я твердо переконаний, що Україна має реальні шанси посісти гідне місце в конкурентній світовій економіці, досягти реальних успіхів у процесах європейської інтеграції.
Також хочу відзначити, що Україна стає дедалі спортивнішою державою, адже саме проведення Євро-2012 і зацікавило широкі верстви населення футболом.
Для мене особисто 2009 рік був знаковим в тому плані, що я став академіком Національної академії наук України за спеціальністю «Економіка природокористування». Крім того, за останні 18 років серед міністрів економіки України я найдовше перебуваю на цій посаді.
Також вдалося зустрічатися і спілкуватися з багатьма відомими іноземними державними діячами, зокрема, з еміром держави Кувейт шейхом Сабахом Аль-Ахмадом Аль-Джабером Аль-Сабахом, з прем’єр-міністром Марокко Аббаса Ель Фасі, міністром економіки та фінансів Марокко Салахаддіном Мезуаром, міністром міжнародної торгівлі Канади Стоквеллем Деєм, з Координатором системи ООН в Україні та Постійним Представником ПРООН в Україні Олів’є Адамом, з Торговельним представником США Рональдом Кірком, з директором місії Агентства США з міжнародного розвитку в Україні, Білорусі та Молдові Дженіною Ярузельськи, із Надзвичайним і Повноважним Послом Ісламської Республіки Іран в Україні Сейєдом Мусою Каземі, з президентом Американської торговельної палати в Україні Хорхе Зукоскі, з делегатом німецької економіки Карін Рау, з лордом-мером лондонського Сіті Яном Лудером, з міністром економічного розвитку Російської Федерації Ельвірою Набіулліною — і цей список можна ще довго продовжувати.
3. На це запитання можна відповісти, перефразувавши Нестора Літописця: «Той, хто шукає премудрість...», не тільки шукає, але й мудро діє, на благо свого народу. Таких в нашій державі багато. Це й академік Борис Патон, і співачка Ніна Матвієнко, й тисячі інших достойників.
Але я, безумовно, відзначу главу уряду Юлію Володимирівну Тимошенко, для якої служіння своєму народові є найвищою цінністю.
4. Хочу зазначити, що «День» — яскрава світлина у царині сьогоднішньої журналістики. Газета «бере» читача, насамперед, глибокою аналітикою, коментарями щодо важливих подій, грунтовними бесідами з відомими людьми. Не можна не помітити, що видання прагне максимальної об’єктивності, незааганжованості, не нав’язує своїх думок чи оцінок, а спонукає читача до роздумів. «День» — це високоінтелектуальне Слово.
Серед публікацій, які найбільше запам’яталися, можна виділити статті кандидата філософських наук, члена Асоціації українських письменників Сергія Грабовського «День, який не можна оминути»; голови місії України при ЄС Андрія Веселовського «Далеке. Але очевидне. Україна та Євросоюз»; президента Польщі 1995—2005 рр. Александра Квасневського «Вироблення європейського світогляду» та багато інших.
5. Вірю, що в України є майбутнє, тому що наші люди, кожен з нашого великого родинного кола, щодня закладають своєю працею у це майбутнє міцний фундамент.
