Олексій КУЧЕРЕНКО, міністр із питань житлово-комунального господарства України:
1. Зі знаком «плюс»: моє одруження. Зі знаком «мінус» — усе, що стосується життя так званої «політичної еліти». Рік намагаюся не дивитися телевізор.
2. Свідомість українців «тверезіє». Але не в усіх, і не так швидко, як хотілося б. У мене особисто розсіялися останні ілюзії.
3. Жінка й чотири наші хлопчики.
4. Про історію України 1917—1918 років. Цікава аналітика про Другу Світову війну. Газета «День» у моєму особистому рейтингу — у трійці.
5. Згадую «бабусину» приказку: «Пережили війну — переживемо і це!». З Новим роком!
Олександра КУЖЕЛЬ, голова Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва:
1. Зі знаком «мінус» — однозначно діяльність НБУ. Політику цього відомства щодо мільйонів українців можна назвати антинародною, а щодо країни — антидержавною. З перших днів керівництва комітету й по сьогодні отримую листи людей, доведених до останньої межі, які у повному відчаї від проблем, пов’язаних із кредитами. Я вже говорила і повторюю це знову: не можна так ненавидіти одну жінку, аби знищити цілу країну.
Зі знаком «плюс» — можливість, яку має комітет у проведенні дерегуляції. На перший погляд може здатися, що ті зміни, які сталися, не мають кардинального значення. Але є галузі підприємництва, в які ми просто вдихнули життя, а багатьом істотно допомогли.
Знак «плюс» і в тому, що Держкомпідприємництва значно підвищив свій рейтинг. Є і критика, та це додає нам сил і впевненості у тому, що ми рухаємося у правильному напрямку, наступаємо на «больові» точки, шукаємо паритет інтересів держави, бізнесу та нас, споживачів.
2. Суспільство стало більш песимістичним, замкнутим на власних проблемах і, що найстрашніше, байдужим.
Що змінилося для мене? 21 грудня виповнилося 11 місяців, як я повернулася до Комітету. Ці місяці порівнянні з десятьма роками життя. Я не навчилася за всі роки в політиці бути байдужою до чужого горя, весь біль пропускаю через серце.
Початок року — хвиля страйків риночників, транспортників, фармацевтів, ювелірів. У мене відчуття, що я на війні, яка йде між підприємцями й тисячами байдужих чиновників усіх рангів. Байдужими я називаю їх тому, що не можна було довести галузі своєю неувагою та прагненням до наживи до такого стану, в якому вони знаходилися. Ми розгрібаємо завали, що накопичилися за десятиріччя. А так хочеться думати про розвиток підприємництва, працювати над стратегією створення середнього класу.
3. Сергія Тігіпка я б назвала «відкриттям року». А Тимошенко за нелюдську працездатність, спрямовану на подолання кризи, — «Людиною року».
4. Газета «День» — один із нечисленних «стовпів» професійної журналістики. Тому читаю ваші публікації дуже уважно і з великою повагою. Звісно ж, віддаю перевагу економічним статтям, але дуже цікаве бачення й політичних, і соціальних проблем. З останніх матеріалів запам’яталося інтерв’ю з Олександром Пасхавером — дуже професійний і правильний погляд на проблеми.
5. У Конфуція є така думка: якщо ти підвівся на ноги, зроби так, щоб інший підвівся. Допоможи іншому, не души його, якщо ти сам пішов угору. Якщо ти сам хочеш, аби твої справи йшли добре, то зроби, щоб і в іншого вони йшли добре. Мені здається, що саме такого ставлення до життя нам усім бракує. Давайте жити, дотримуючись цих простих істин, і наше життя зміниться на краще.
Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»:
1. Рейтинг негативних подій розпочався з газової кризи, ініційованої Росією, жертвами якої стала Україна та ЄС. Газовими контрактами від 19 січня 2009 року, уряд призвів до запуску механізму фінансового знекровлення української економіки, яка до того зазнала удару світової фінансової кризи. По суті, на 10-річний період Росія запустила механізм гальмування економічного розвитку України, яка є конкурентом РФ за цілою низкою експортної продукції на світових ринках.
Військові злочини ізраїльтян проти палестинців, спалахи насилля в Іраку, Пакистані, Ірані, Північному Кавказі та китайському Сінцьзяні, активізація Талібану в Афганістані, зростання агресивності російського режиму — усе це провісники майбутніх тектонічних зсувів у світовій політиці, що відбудуться у проміжку 2012—2015 років. Супутником глобального потепління стає підвищення градусу політичної температури, — і те й інше не віщує нічого доброго для світової цивілізації. І невдача Копенгагенського саміту та ескалація насилля у різних регіонах планети у 2009-ому є зайвими підтвердженнями тому.
Що стосується позитивної динаміки, то, безперечно, ратифікація Лісабонського договору могла б стати найбільш знаменною подією року в Європі, якби доповнилась обранням сильних лідерів ЄС. А так перемогу святкує національна бюрократія, корумпована транснаціональними компаніями-монополістами, що намагаються зберегти непрозорі бізнес-схеми та отримувані через офшори та швейцарські кантони прибутки.
Для України, на мій погляд, прикметним є приклад слов’янських країн Балканського регіону. Хорватія незабаром стане членом ЄС, Сербія подає заяву на вступ. Якщо хтось марнує свій шанс — у даному випадку це стосується України, яка протягом останніх років те й робила, що втрачала шанси і можливості, народжені помаранчевою революцією, — то хтось інший ці шанси отримує й реалізує.
2. На жаль, для України 2009 рік був, як і попередні чотири, роком бігу по колу з безкінечною гризнею нікчемних політичних лідерів, один з яких, ймовірно, продовжить цей біг після президентських виборів. Складно говорити про зміни на краще на макрорівні, коли бачиш фрагментацію державної влади, руйнацію збройних сил недолугими керманичами країни, корупційний рейтинг держави, що опускає її на рівень найпроблемніших країн Африки.
Безперечно, зміни на краще існують на мікрорівні. Це якраз зміни на рівні звичайних українців, їх домогосподарств, що й можуть в більш віддаленому майбутньому призвести до ефекту синергії в масштабах країни. Але це не завдяки, а всупереч тому, що робили і роблять так звані керівники держави, незалежно від їх політичних кольорів, які давно живуть на утриманні свого та зарубіжного олігархату і згадують про громадян лише напередодні виборів.
Для мене 2009 рік був характерний інтенсивним графіком роботи із численними переміщеннями в просторі між Каспієм, Перською затокою, Середземним та Північним морями. Рік, що минає, був присвячений значною мірою реалізації низки проектів спільно з партнерами в Україні, ЄС та Азії. Один із них спрямований на розробку механізму попередження енергетичних криз. Запропонована групою українських неурядових організацій Європейська ініціатива газової транспарентності була офіційно представлена на ХІХ Міжнародному економічному форумі в польській Криниці. Також вона здобула підтримку з боку Форуму неурядових організацій Східного партнерства в Брюсселі.
Засніжені краєвиди німецьких Альп, піщаний вітер пустелі Руб-ель-Халі, теплі хвилі Середземномор’я або ж таємнича Сен-Сюльпіс у Парижі стали лише миттєвостями в щільному потоці роботи.
Найбільші враження отримав під час однієї із поїздок на Південний Кавказ, коли нарешті вдалось зробити подорож в часі на понад 20 років назад — потрапити до провінційного містечка в західному Азербайджані, де пройшли кілька років військової служби і розпочиналося подружнє життя. Був вражений тим, що на відміну, наприклад, від пересічного українського райцентру, порівнюване з ним азербайджанське містечко, здійснило вражаючий прогрес за період, що минув. І не тільки тому, що реконструювали центр, відтворивши архітектурні елементи періоду німецького колонізму та розбили шикарні, навіть за європейськими мірками, парки з вишуканими фонтанами, скульптурними ансамблями та рідкісними видами рослин і дерев із різних континентів. Змінилося місто в цілому. І нафтові гроші тут причетні малою мірою, бо в цьому регіоні її не видобувають. Просто працює влада — і центральна, і місцева. Тому країна розвивається, попри те, що значна частина її окупована, а корупція, відкати і бакшиші там існують споконвічно.
3. Єжи Бузек, якого було обрано головою Європарламенту. Європа, як і в часи Папи Римського Івана Павла ІІ повертається обличчям до слов’ян. Європейський Союз до певної міри можна вважати слов’янським союзом, адже Польща, Словаччина, Чехія, Болгарія, Словенія вже члени ЄС, а такі країни як Хорватія, Македонія, Сербія, Чорногорія, очевидно, стануть ними в наступному десятиріччі. Тому обрання представника найбільшої слов’янської країни в ЄС на одну з провідних посад є доволі символічним. ЄС хоче краще розуміти східнослов’янський світ — Україну та Білорусь — з яким він межує. Прихований потенціал слов’янського світу в ЄС продемонструвала Словенія, яка досягла рівня розвитку, що перевершує, наприклад, порівняну з нею Португалію, яка не мала комуністичного минулого.
4. Юрій Щербак із його публіцистичними статтями, де сплав досвіду і знань дипломата і державного діяча, майстерність письменника.
5. Овідій говорив: «Gulta cavat lapidem non vi, sed saepe cadendo: sic homo fit sapiens non vi, sed saepe legendo» — крапля довбе камінь не силою, а частим падінням; так само й людина стає мудрою не силою, а завдяки частому читанню. Більше в 2010-ому читайте і щонайперше «День» не забувайте!
Роман ШПЕК, віце-президент «Альфа-Банк Україна», випускник Міжнародного інституту менеджменту:
1. Позитивні події у світі — об’єднання зусиль великих розвинутих країн у боротьбі з економічною кризою. Дії G20 дали можливість подолати глибокий спад світової економіки, а також, за рахунок внесків до МВФ, у значній мірі підтримати економіки країн, що розвиваються.
Негативні — Копенгагенський саміт із подолання проблем глобального потепління. Неспроможність домовитись, навіть перед загрозою таких глобальних викликів, призвела до провалу саміту. Жодних дієвих кроків не було прийнято. Розвинуті країни були налаштовані вирішувати свої проблеми за рахунок менш розвинутих економік. Відсутність прогресу у врегулюванні Близькосхідного конфлікту. Конфлікт в Афганістані та нездатність НАТО сприяти його врегулюванню. Це перша операція НАТО за межами країн блоку і її неефективність підкреслює те, що блок має достатньо внутрішніх проблем і потребує реформування.
Позитивні події в Україні — попри економічну нестабільність, в країні зростає народжуваність! Негативні — відсутність єднання політичних сил перед загрозою глобальної економічної кризи. Завдяки чому країна і народ потерпіли від кризи значно більше за своїх сусідів.
2. Відкладення реформ, політичні чвари призводять до поглиблення кризи та відтоку іноземних інвестицій. Українці розчарувалися в діях політиків через їх неспроможність вирішувати нагальні, невідкладні питання. Але саме завдяки цьому, всі ми стали розумнішими. На жаль, розуміння прийшло через розчарування. Вибори продемонструють, наскільки зрілими та об’єктивними ми можемо бути. Власне, для моєї родини цей рік був роком адаптації та облаштування життя в Україні після більш ніж восьмирічного відрядження до Брюсселю. Ми долучились до суспільного і культурного життя столиці. Наші діти частіше стали бувати в Україні. Я все більше занурююсь у таємниці та особливості приватного бізнесу.
3. «Люди року» — це середньостатистична українська родина. Політики сваряться і руйнують, а сім’я живе, працює, народжує дітей. Це справжня перемога над кризою!
4. Завдяки багаторічній професійній роботі газеті «День» вдалося сформувати широке коло прихильних читачів. Я завжди відмічав у виданні зважений аналіз сьогоденних подій та нестандартні авторські точки зору. Цікаві історичні матеріали.
5. Щастя, здоров’я, кохання, радості та достатку нам та нашим родинам!
Сергій ЄРМІЛОВ, генеральний директор Національного агентства з ефективного використання енергоресурсів:
1. Протягом 2009 року не відбулося нічого значущого. У мене таке враження, що ми перебуваємо в очікуванні значущих подій, які відбудуться 2010 року. Хоча загалом 2009 рік виявився критичним у суспільно-політичному та економічному житті.
2. 2009 рік став черговим повчальним роком для держави та її громадян. Україна продовжувала вчитися на своїх помилках і накопичувати досвід. Сподіваюся, що така підготовка-2009 скоро виллється в ту критичну масу досвіду, що принесе позитив у економічний розвиток країни. Стосовно особистих здобутків, то я повернувся на державну службу й отримав можливість реалізувати свій потенціал. Сподіваюся, що мої головні здобутки попереду.
3. «Людина року» для мене — Лариса Івшина. Її робота викликає у мене тільки позитивні емоції. Бо спрямована на створення суспільної користі, а не на завоювання політичних дивідендів.
4. «День» все більше стає головним суспільно-культурним національним виданням. Газета вже досягнула досить високого професійного рівня для серйозних читачів. Усі її акції дуже цікаві та змістовні, бо творять благо для людей, не очікуючи натомість високих нагород для її творців.
5. Я бажаю вашим читачам, загадуючи новорічні бажання, не розмінюватися на дрібні. Загадуйте бажання, про здійсненні яких ви б не шкодували.
