«Вступ до СОТ ми зустріли з величезним ентузіазмом. Це дуже хороший стимулятор процесів, — вважає голова Державного комітету рибного господарства України Володимир Волков. За його словами, в нових умовах вітчизняну рибну галузь необхідно виводити з тіні й активно розвивати. Перші кроки на цьому шляху, як стверджує Волков, уже зроблені. Зокрема, в бюджеті на 2008 рік 50 мільйонів гривень передбачено на оновлення риболовецького флоту.
«Риба — це наша друга нафта чи друге золото, тому що рибні запаси в світі постійно знижуються, а ми натомість маємо унікальні можливості збереження й видобутку риби. У нас води майже стільки, як землі, тому ми маємо активно розвивати цю галузь, — переконує голова Держкомітету й нагадує про перспективу інвестицій: — Це буде гарний «гачок» для інвесторів. Вони зрозуміють, що це та галузь, у яку справді можна вкладати гроші».
Однак нині, як зазначає Волков, справи галузі далекі від бажаного: ринок риби майже повністю перебуває в тіні... «Дві третини обсягу риби, що видобувається, не обліковано», — констатує голова Держкомітету. Про невтішний стан справ рибної галузі говорить і доктор сільськогосподарських наук, професор Ісаак Шерман: «Протягом тривалого часу рибне господарство перебуває в стані занепаду: зменшується рибопромисловий флот, скорочуються площі водних угідь, що експлуатуються рибалками, порушуються принципи цієї експлуатації й технологія виробництва риби тощо. До того ж, охорона рибних ресурсів не має відповідного озброєння, техніки, їм бракує й підготовлених кадрів».
Утім, за словами професора, нині все можна змінити з точністю до навпаки... «Є наукові напрацювання, які дають суттєві можливості без вагомих матеріальних витрат підвищити показники виробництва риби в нашій державі, — заінтригував Шерман журналістів та додав: — Це ефективне використання біопродукційного потенціалу, який формує кормовий ресурс». Простіше кажучи, професор пропонує запускати побільше мальків у водоймища, а їжі там, мовляв, хоч відбавляй! «Кормовий потенціал не використовується, тому що порушене природне відтворення», — пояснює Шерман. На його думку, така продукція матиме низку переваг перед імпортною, зокрема, через низьку собівартість (у зв’язку з тим, що риба живитиметься природними кормами й не потребуватиме органічних та мінеральних додатків).
«Усі ці фактори не є масштабними з фінансової точки зору, проте можуть створити ідеальні умови для виробництва дешевої риби високої якості. А без цих принципів водоймища заповнять види риб, які не є предметом попиту: карась, тюлька тощо, — слушно зауважує Шерман, — якщо ми не будемо відтворювати певну кількість рибопосадкового матеріалу, то зустрінемося з ситуацією, що не буде чим зариблювати водоймища...».
Науковець, з огляду також і на вступ до СОТ, пропонує не гаяти часу й активно долучатися до підйому галузі. Такої ж думки й оптимістично налаштований Волков. «Рибна галузь України зі вступом до СОТ не зникне!» — пообіцяв він.
Однак цього оптимізму чиновників та науковців не поділяють підприємці-рибалки, хоча СОТ вони також не бояться... «Аграрії так постраждали від дій (бездіяльності) власної держави, що СОТ нам не страшний», — пояснює «Дню» свою позицію директор підприємства з імпорту риби «Марин Мастер» (Одеська область) Анатолій Кобальчинський.
За його словами, найбільша проблема вітчизняних рибалок — саме відсутність державної підтримки. «Україна не має жодної міждержавної угоди в галузі рибальства, як, наприклад, Росія, яка хоч і має найбільші в світі рибні ресурси, тим не менше має й угоди з країнами Західної Африки, активно працює в міжнародних організаціях», — ставить за приклад нашого північного сусіда Кобальчинський. Незадоволений підприємець та існуючими законами стосовно рибної галузі: «Відправляючи на промисел траулер, треба підписати зобов’язання через рік повернути його в Україну. Для чого? А такий закон. Доступ до квот — також на свій страх і ризик: купують квоту не в держави, а часто в дуже сумнівних персон, або працюють на чужій квоті з незрозумілими умовами. Як правило, така співпраця закінчується і втратою судна, і проблемами екіпажів».
Підприємець не вірить, що чиновники взагалі здатні підняти галузь. За словами Кобальчинського, у такому випадку необхідно починати практично з нуля, а просто зарибивши всі можливі водоймища, ситуацію кардинально не поліпшити... «Потрібен гарантований збут і високотехнологічна переробка. Треба починати з того, що вiдшукати тих, хто буде купувати нашу рибу. Та яку? Товстолобика? Так його й сьогодні наші виробники не мають куди діти. Хоча теоретично можна збільшити видобування на порядок. Але якщо вже проводяться аналогії з нафтою, то давайте уявімо ситуацію: нафти повно, а нафтопереробних заводів немає... В Україні ж нема жодного заводу, жодного підприємства з єврономером, який дає право експорту в Євросоюз. Ми не можемо поставляти навіть таку рибу, як судака що користується там шаленим попитом. Немає єврономера — немає доступу в Європу! А як його отримати, жодна служба в Україні вам не скаже — ні ветеринарна, ні санітарна, ні Держстандарт», — стверджує промисловець.
Із внутрішнім ринком ситуація не краща... Як вказує Кобальчинський, рибний промисел у внутрішніх морях настільки зарегульований, що там нічого нового не зробити... «Море маленьке, а начальників багато. Ніхто з рибалок, що працюють в Чорному і Азовському морях, не може купити новий сейнер, а якщо хтось i купить, то ніколи не відробить витрачені на нього кошти», — пояснює він «Дню».
Отож, з огляду на таку ситуацію, підприємець пропонує половину тих коштів, які виділяються на оновлення флоту, витратити краще «на ті профільні наукові центри, які ще залишилися в Україні, треба дати їм можливість брати участь у міжнародних організаціях, тримати руку на пульсі світових процесів у цій царині».
Без кардинальних реформ навіть в умовах СОТ ніхто з інвесторів серйозно цією нашою галуззю не зацікавиться, вважає Кобальчинський. «Інвестори — не риба, на порожній гачок не клюнуть! Які права, наприклад, матиме інвестор, який, скажімо, вкладе гроші в ферму з вирощування кобії (чорний лосось) в Чорному морі? Та наші контролери його з’їдять разом із фермою, садками і мальками! — переконує підприємець і робить висновок: — А СОТ ніяк вплинути не зможе. Я так розумію вплив СОТ: вільний СОТівець привезе в Україну свою рибу і буде дешево продавати? Чи як? Якщо так, то хочу заспокоїти всіх: нехай привозить, нехай спочатку спробує розмитнити, сертифікувати, заплатити простої контейнерів і ПДВ не з ціни риби, а з того, що скаже відділ тарифів. І побачимо, захоче той СОТівець далі торгувати в Україні чи ні...».
