Традиційна методика обчислення податку
на прибуток базується на показнику, що є різницею між вартістю продукції,
реалізованої за оптовими цінами, і затратами на її виготовлення. Не бажаючи
платити цей податок, підприємства «заганяють» у затрати все що можна для
того, аби рентабельність була на грані нульової.
Одним із шляхів зменшення балансового прибутку і відрахувань частини
його до бюджету є також паралельне існування на одному підприємстві як
легального, так і тіньового обігу. Виявити останній податковим інспекторам
надто важко, оскільки для цього необхідно мати не лише високу кваліфікацію,
але й володіти методиками виявлення тіньового обігу, а також мати значно
більший, ніж надається зараз, час перевірки. Тому в основному для вилучення
у доход бюджету додаткових сум податкова служба використовує чинники заплутаності
і суперечність податкового законодавства.
Тим часом прецедент правильного підходу до оподаткування прибутку вже
є. Це так званий фіксований податок на прибуток для підприємців, що не
використовують касовий апарат при торгівлі на ринках і лотках. Теза про
стимулюючу функцію цього податку не вимагає доказів. У той же час цей податок
більш ніж справедливий, оскільки захищає тих, хто старанно працює, і одночасно
— інтереси бюджету.
Проте, в торгівлі прибуток, як відомо, не створюється, а лише перерозподіляється
між продавцем і державою. Створюватися прибуток може тільки в процесі виробництва.
Його збільшення прямо пов’язане з підвищенням ефективності господарювання
і непрямо із збільшенням обсягів легального виробництва за рахунок зниження
умовно постійних витрат (динаміка їхніх змін багато в чому схожа з даними,
наведеними у таблиці).
Однак сьогодні розраховувати на інтерес до створення прибутку можна
тільки з боку приватних підприємств, та й то із застереженням, що загальний
рівень податків стане цивілізовано прийнятним, чого найближчим часом не
передбачається. На зацікавленість державних і переважної більшості акціонерних
підприємств (особливо ЗАТ) розраховувати не можна, оскільки там відбувається
процес тіньового перерозподілу власності, що провокує розвал виробництва
— обов’язкова умова такого перерозподілу.
У зв’язку з цим бажано передбачити нижню і верхню межу обов’язкового
податку на прибуток у відсотках від обігу за відпускними цінами. Для гарантованості
сплати податку його нижня величина має становити 2,2% обігу, що відповідає
30% балансового прибутку від реалізації продукції при рентабельності 10%.
Це виводить хоча б на просте відтворення, тоді як розширення можна планувати
за рахунок залучених коштів.
Верхня межа податку дорівнюватиме 5,8% обігу, що відповідає 30% балансових
прибутків при рентабельності продукції 30%, що забезпечує розширене відтворення
за рахунок власних коштів підприємства.
Податок на прибуток має бути розподілено на дві частини: податок на
основні фонди і податок на власне прибуток. У такому випадку податок на
основні фонди являтиме собою фіксовану величину, а податок на прибуток
— змінну. Поєднання постійної і змінної створює механізм зацікавленості
потрійного роду: в зниженні капіталоємності власності, в нарощуванні обсягів
виробництва, в зростанні рівня рентабельності. Вибір кожного чинника окремо
або їх поєднання може здійснюватися самим підприємством. Співвідношення
постійної і змінної складових повинно коливатися в межах від 0,3:0,7 до
0,2:0,8.
Запропонований підхід до обчислення податку на прибуток дозволяє гарантувати
отримання бюджетом нижньої межі податку; обмежувати верхню межу податку
за абсолютною величиною і знижувати за відносною, що відповідає інтересам
виробника, оскільки зростання ефективності призводить до фактичного зниження
відсотка відрахувань із прибутку до бюджету.
Принципи, закладені в структуру даного механізму, було розроблено Арнольдом
Айзенкремером спільно з автором і успішно впроваджувалися в народному господарстві
колишнього СРСР наприкінці 80-х років. Зараз їх використовують при оплаті
праці на приватних підприємствах як за рубежем, так і в Україні.
У зв’язку з обмеженим обсягом газетної публікації багато доказів доцільності
запропонованого механізму оподаткування прибутку і умови не наводяться.
Механізм нарахування податку піддається формалізації, а використані дані
— групуванню і економіко-математичному моделюванню. Запропонований захід
розраховано на весь період, що передує стабілізації і стійкому зростанню
економіки країни. Тобто, надовго.
