Часто складається враження, що Україна живе виключно власними політичними перипетіями та проходить повз важливі світові дискусії. Особливо сумно спостерігати, що голос нашої аграрної країни з найбільшою територією в Європі фактично не звучить в обговоренні світових тенденцій у сільському господарстві та проблемі подолання голоду. Тим часом, доки в Україні в черговий раз обговорюють земельну реформу (яку давно треба було провести), світ уже радиться, як ефективніше диджиталізувати аграрний сектор. До дискусії підключився навіть Білл Гейтс, і про це повідомили шпальти світових ЗМІ: Washington Post, Financial Times, The Nation та інші.
Минулого тижня відбулася зустріч загальної ради Міжнародного фонду сільського господарства (IFAD) у Римі. Україна досі не має членства в цій оонівській структурі, і в нас навіть не знайшлося компетентної людини, яка б приїхала та підтвердила зацікавленість країни діалогом про підвищення ефективності фермерських господарств та попередження голоду.
Участь у подібних заходах набагато промовистіша, аніж проплачені матеріали про Україну в світових ЗМІ. Тут не вдасться просто заплатити та відбутися. Під час офіційних засідань до проблем підходили з різних сторін: як аграрний сектор перетворити на вдалий бізнес і при цьому не зашкодити екології, як потрібно впроваджувати наукові досягнення, як співпрацювати, щоб досвід одних ставав досвідом усіх, а потік донорських грошей не стікав у кишені високопосадовців країни, натомість прозоро доходив до адресатів. Серед учасників та експертів були президент Руанди, прем’єр-міністр Італії, віце-президент Республіки Ліберія, засновник компанії Microsoft Білл Гейтс.
Останній, до речі, оголосив про ініціативу фонду Білла та Мелінди Гейтс виділити 200 млн доларів у грантах на підвищення продуктивності дрібних ферм та попередження продовольчої кризи у світі. Ключові компоненти цього плану — наукові розробки, вакцинація тварин та тренінги для фермерів.
«Інвестиції в сільське господарство — найкраща зброя у боротьбі проти голоду та бідності, вони покращують життя мільярдів людей. Світове аграрне співтовариство потребує інновацій, скоординованості роботи, вони повинні допомагати бідним фермерам бути більш продуктивними. Якщо нам це вдасться, ми зможемо значно зменшити страждання та забезпечити самодостатність малих фермерських господарств», — сказав Гейтс під час свого виступу на засіданні IFAD в Римі.
Дрібні господарства можуть залучати «цифрову революцію» в свою роботу, починаючи від ДНК геномів рослин до використання супутникових зображень врожаїв та навіть відео для розширення обсягу сільськогосподарських послуг.
«Коли ти оснащуєш фермерів ефективними знаряддями роботи, результати можуть бути вражаючими», — сказав Гейтс. Як приклад, за результатами дослідження Фундації Гейтса, дрібні фермери країн Африки південніше Сахари можуть збільшити свої врожаї майже втричі протягом наступних 20 років.
Проблема продовольчої кризи сьогодні — одна із найбільш обговорюваних у світі. І це цілком закономірно. Адже загроза, пов’язана зі скороченням кількості ресурсів, загрожує всій планеті. Згідно з озвученими під час конференції даними очікується, що до 2050 року населення землі зросте до 9 мільярдів осіб. За словами співробітника офісу стратегічних досліджень та управління знаннями IFAD Розмарі Варгас-Лундіус, вже до 2050 року, щоб прогодувати зростаючу кількість населення Землі, дрібні фермери повинні збільшити виробництво сільгосппродукції на 70%. «Це буде супроводжуватися зростанням посівних площ в країнах, що розвиваються, в середньому на 12%. Це монументальне завдання може бути вирішено тільки в тому випадку, якщо в основі його буде забезпечення продовольчої безпеки та скорочення бідності. До того ж це повинно досягатися дружніми до природи методами. Допомогти в цьому можуть застосування нових технологій та поєднання традиційних наукових набутків та нових винаходів,» — вважає Розмарі ВАРГАС-ЛУНДІУС.
«Бідність та голод — це основа багатьох проблем у світі, — констатує президент IFAD КАНАЙО Ф. НВАНЗЕ. — Зростаючі ризики кліматичних змін та нестабільності — це основні виклики для розвитку сільського господарства та харчової системи загалом. Особливо якщо до цього додати деградацію земель, брак води та жорстку конкуренцію за природні ресурси».
Чим це загрожує світу? Прем’єр-міністр Італії Маріо Монті, який також брав участь у форумі, зауважив, що енергетична та продовольча кризи — це значно серйозніші виклики для людства, аніж навіть економічна та фінансова кризи. На його думку, вони можуть спричинити політичну нестабільність у світі: «Нам потрібно знайти інноваційні шляхи та приймати розумні рішення для того, щоб задовольнити потреби демографічних змін, створення робочих місць та збереження навколишнього середовища. Продовольча безпека повинна залишатися пріоритетним питанням для міжнародної спільноти, — вважає італійський прем’єр.
Продовольча криза може мати не лише негативні соціальні та економічні наслідки, а й може спричинити політичну нестабільність у світі».
Чимало експертів, учасників форуму в приватних розмовах висловили нам своє зацікавлення співпрацею з Україною в сфері дружнього до екології агробізнесу, наголошуючи на надзвичайному потенціалі країни та... констатуючи неготовність до такої співпраці. На жаль.
Чи не опиняється Україна — житниця Європи — на узбіччі важливих світових дискусій? І чи можемо ми запропонувати щось світу в той час, як не здатні допомогти самі собі, а замість вирішення важливих проблем у нас знову — розподіл ресурсів? Про це ми запитали експертів «Дня».
КОМЕНТАРI
Віталій ЛЬВОВ, віце-президент Спілки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України, голова фермерського господарства «Муравський шлях»:
— Наша великою мірою аграрна країна не може залишатися поза IFAD — авторитетною міжнародною організацією. Я це питання вже неодноразово ставив. До неї обов’язково потрібно вступити. І Білл Гейтс, безперечно, має рацію. Сучасні цифрові технології потрібні не лише великим агрохолдингам, а й усім фермерам, оскільки дають їм змогу долучитися до світової системи господарювання. У нашій країні 42 тисячі фермерських господарств, тисячі сільськогосподарських кооперативів і понад чотири мільйони індивідуальних селянських господарств. Останні виробляють 80% молока в країні й постачають на ринок 65% м’яса. Отже, ніхто з них не повинен залишатися без інформаційної підтримки, яку спроможні надати цифрові технології.
Свого часу Президент України Віктор Янукович виступив в ООН із доповіддю й запропонував збільшити внесок України в продовольчу безпеку світу. У грудні минулого року Верховна Рада ухвалила в другому читанні закон про продовольчу безпеку. Лише це свідчить багато про що. Але закон, на жаль, виявився багато в чому декларативним документом, і я розумію, чому Президент його досі не підписав. Можливо, цей документ слід було б доповнити розділом про інформаційні технології на службі в селянина, передбачивши якісь стимул-реакції для їхнього активнішого просування на село.
Цифрові технології, безперечно, украй потрібні аграрному секторові України, його виробничим і переробним підприємствам. Це — необхідний компонент. За нашими оцінками, із 42 тисяч фермерських господарств сьогодні приблизно сорок відсотків мають електронні адреси й постійно використовують Інтернет. Чи допомагає це в їхній роботі? Відповідь, звичайно, позитивна. Питання продати-купити сьогодні чудово вирішуються на інтернет-майданчиках, створюючи дуже широкий діапазон попиту й пропозиції. Й аграрії нерідко заощаджують при купівлі засобів захисту рослин, мінеральних добрив, насіння й, звичайно, техніки, представленої досить широко. А з другого боку, інформація про світові ціни дає можливість селянам вигідно продавати свій товар. Візьмемо до уваги, що з фінансами й інвестиціями в Україні завжди скрутно. Отже, зрозуміло, що й ці питання з допомогою світової інформаційної системи розв’язати простіше. Повторюю, цифрові технології для нашого сільського господарства — необхідний компонент, який потрібно розвивати. На жаль, у нас немає відповідної державної чи хоча б галузевої програми, націленої на інформаційний складник сучасного агровиробництва, особливо для середніх і малих сільгосппідприємств, які обробляють 60—70% українських земель.
Марія КОЛЕСНИК, керівник аналітичного відділу консалтингового агентства «ААА»:
— Навіть без членства у цій продовольчій організації Україна долучилася до процесу формування загальносвітової продовольчої безпеки і є його активним учасником. Сьогодні наша держава — один із лідерів постачання у світі зернових культур та олійної продукції. Подальші успіхи визначатимуться набором продуктів, які вироблятимуться і експортуватимуться з країни. Хоча цього року лідерські експортні агропозиції можуть дещо пригальмуватися. Через складні зимові погодні умови частина озимини в Україні вимерзла, і навесні доведеться її пересівати. Отже, врожай продовольчої пшениці буде меншим, ніж очікувалося раніше. Тому 2012 року можливі перешкоди в експорті продовольчої пшениці.
Сьогодні Україна за рахунок коштів ООН постачає за кордон певні обсяги аграрного збіжжя. Якщо Міжнародний фонд сільського господарства забажає, то за рахунок його коштів світові запаси продовольства можуть поповнитися українською продукцією. І те, що ми не є учасниками цієї організації — не перешкода. Це не обмежує Україну як учасника світової торгівлі.
Зараз Україна експортує в основному сировину, а не готову продукцію. Мова йде, в першу чергу, про рослинництво. В цьому напрямку сьогодні обертаються величезні кошти, і головна умова успішного розвитку цього напрямку — невтручання зі сторони держави. У тваринництві ситуація гірша, бо потенційні експортні ринки, де може продаватися українська продукція, переважно закриті для нас. І українські м’ясо-молочні продукти готові впускати тільки через механізм квотування тощо. І це не через погану якість, а тому що кожна країна захищає своїх внутрішніх виробників. Тому інвестори вкладають гроші неохоче. Як це змінити? Потрібно вкладати кошти в технічне переоснащення виробництва, а також в оцифровування аграрної галузі.
