Досі економічна криза в Україні била здебільшого по підприємцях. У них знижувався прибуток, але вони все одно не поспішали скорочувати персонал. За словами директора Київського обласного центру зайнятості Василя Якобинчука, ніхто не хоче втрачати кваліфікованих працівників. Якщо їх звільнити, то потім, коли криза послабшає чи скінчиться, заміни їм не знайти. А ще рівень безробіття, зокрема в сільській місцевості Київщини, істотно різниться залежно від відстані до столиці. У деяких віддалених районах взагалі немає жодних вакансій, а отже, й надії, особливо для молоді, знайти роботу.
Відповідаючи на запитання «Дня», експерт назвав причину того, що досі офіційне безробіття не зростало, а навіть дещо скорочувалася. На його думку, ситуація на ринку праці це дуже інерційний процес. Від початку спаду економіки і окремих її галузей до масових скорочень має пройти щонайменше два місяці — це термін, встановлений законом для адміністрації підприємств, в який вони зобов’язані попередити працівника про його звільнення.
Схоже, відстрочення для безробіття вже минуло і ми стоїмо на порозі потрясінь на ринку праці. Провідний експерт Центру Разумкова Павло Розенко передбачає: «Гадаю, за підсумками першого кварталу 2013 року показник безробіття зросте до 10—10,5%. Ринок праці досить інертний, на економічні проблеми він відреагує з певним запізненням». За його словами, ситуація почне вирівнюватися лише ближче до літа. А поки що Розенко в інтерв’ю УНІАН стверджує, що бюджет не отримує грошей навіть на соціальний захист населення.
Схоже, закони про зайнятість населення і про стимулювання інвестиційної діяльності в пріоритетних галузях економіки, якими так пишається Партія регіонів, прийняті із запізненням. Як нещодавно писала газета «Одеські вісті» з посланням на мера Ізмаїла Андрія Абрамченка, Ізмаїльський морський торговельний порт вже скоротив 200 осіб, тобто кожного десятого, а українське Дунайське пароплавство звільняє 350 фахівців, що становить майже 12%.
Першим в Україні скорочення штатів розпочав автопром, який істотно потерпів через запровадження Росією утилізаційного збору. Ще у вересні Запорізький автозавод — найбільший український виробник автомобілів — знизив виробничі плани на 2012 рік на 18—25%, що має пояснюватися оптимізацією виробництва з метою скорочення витрат. На практиці це обернулася скороченням персоналу. Такі ж «ліки» від кризових проблем почали застосовувати й інші провідні автомобільні підприємства — «Богдан» і «Єврокар». Як повідомляли ЗМІ, на заводах «Богдан» у Луцьку і Черкасах вже звільнено 30% персоналу. «Єврокар» скоротив 800 кваліфікованих працівників. За словами голови наглядової ради підприємства Олега Боярина, через 3—4 місяці завод може взагалі зупинитися.
Утім, в експертній спільноті щодо динаміки й прогнозів безробіття єдності немає. Існує і позиція, яка полягає в тому, що наступного року наша країна не переживатиме потрясіння на ринку праці. Адже, на думку міжнародних фінансових організацій, 2013 року провідні економіки світу продемонструють піднесення, що сприятиме відновленню попиту на українські товари, і наша промисловість завдяки цьому припинить спад. За словами провідного експерта Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Олександри Бетлій «за базовим сценарієм не варто говорити про те, що в Україні і далі зростатиме безробіття». За словами експерта, можливо, воно залишиться на тому ж рівні, що й нині.
Бетлій розповідає, що в Україні діє дві офіційні методики для визначення рівня безробіття. Так зване зареєстроване безробіття (у цьому показнику враховуються люди, що звернулися у зв’язку з безробіттям по допомогу до держави) зараз на низькому рівні (416 тисяч осіб). Воно вдвічі нижче, ніж у кризовий період 2009 року і охоплює приблизно 1,5% працездатного населення країни. А за методикою Міжнародної організації праці (її реалізує Держстат України), рівень безробіття в нашій країні становить 7,5%. Бетлій наголошує, що обидві методики мають право на життя і використовуються у всіх країнах. А свій позитивний прогноз щодо безробіття пояснює наявністю у українських працедавців таких запобіжних механізмів, як неповний робочий день, неповний робочий тиждень та відпустки без утримання, які часто-густо називають примусовими. Ці заходи, безумовно, нікого не втішають. Та все ж завдяки їм працедавець зберігає робочу силу, а працівник страхується від цілком можливих невдач при пошуку роботи на ринку праці під час кризи.
Водночас в Україні є цікавий досвід роботи з кадрами в умовах кризи і скорочення виробництва. У ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у вересні завершено черговий етап програми добровільного звільнення. Каже директор департаменту з персоналу підприємства Ірина Єфімчук: «Виплати за програмою добровільного звільнення дають змогу нашим працівникам, які залишають компанію, почуватися соціально захищеними». За словами директора департаменту, цього року на заводі розроблено три схеми виплат, розраховані на різні категорії працівників. При цьому Єфімчук каже, що на підприємстві не мотивують до звільнення працівників передпенсійного віку. Зараз середній вік працівників заводу 38 років. Компанії, за словами Єфімчук, важливо, аби її не залишали професіонали, що мають багаторічний досвід та знання і здатні передати цей капітал молодому поколінню. Водночас, як розповіла «кадровик», керівництво підприємства розуміє, що люди передпенсійного віку найгірш захищені на ринку праці. Тому до виходу на пенсію їм гарантується на підприємстві постійне місце роботи. Добре було б, щоб і про молодь хтось подбав.
