Навіть і сьогодні, коли в результаті військових сутичок на сході країни щодня гинуть люди, будь-яка розмова не лише про економіку, але і про політику закінчується темою грошей. І це природно. Девальвація гривні набирає загрозливих темпів. У свою чергу, вона провокує інфляцію, яка може вийти з-під контролю і нанести економіці і, головне, громадянам черговий чутливий удар.
Нацбанк України намагається якимсь чином тримати відповідні процеси під контролем. Нещодавно вісім українських банків відлучено ним від системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку. Таке рішення НБУ пояснює дестабілізуючим впливом рівня змінних курсів гривни, вживаних цими установами в ході операцій на міжбанківському валютному ринку. Це, на думку Нацбанку, формує негативні сподівання курсової динаміки національної валюти. Як завжди, перелік тих, що проштрафилися, не повідомлявся, і це, скоріше за все, для того, щоб не підривати довіри як до конкретних установ, так і до банківської системи в цілому. Так було і в кінці лютого, і на початку квітня, коли НБУ вилучив з процесу придбання валюти 22 банки. На жаль, суворі заходи, як бачимо, не дали необхідних результатів. Лише за три місяці до групи валютних спекулянтів потрапили 30 комерційних банків, а курс гривні все ще не повернувся до 11 гривень за долар — до рівня, який, на думку міністра фінансів Олександра Шлапака, є об’єктивним для нашої країни. І це незважаючи навіть на те, що МВФ не лише виділив Україні чималий кредит, але й перерахував його перший транш ($3,19 млрд).
Не можна не зауважити, що НБУ не задовольняється виключно адміністративними заходами. Рада НБУ ухвалила визначальні основи грошово-кредитної політики на 2014 рік. Банкіри сподіваються, що цей документ дозволить українському бізнесу будувати реальніші плани роботи з іноземними партнерами, активізувати свій внесок у зміцнення внутрішнього ринку країни. Чи заслужено Нацбанк заслуговує гострої критики як з приводу лібералізації курсу гривні, так і з приводу інфляційної політики, яка далеко не завжди враховує інтереси населення? Відповіді на це питання знають сьогодні навіть економісти. Це засвідчила дискусія в Київській школі економіки, участь у якій взяли як багато нинішніх і колишніх топ-менеджерів центробанку, так і представники комерційних банків і бізнесу.
Радник голови правління банку «Надра» Анатолій Дроб’язко бачить коріння нинішніх фінансових негараздів в Україні ще в кризах 1997-го та 2008 років. Він стверджує, що з тих пір індекс цін виробників завжди йде в Україні попереду індексу інфляції. За його словами, те, що у 1997 році можна було купити за 100 гривень, сьогодні і за 500 гривень не купиш. Аналізуючи за багаточисельними діаграмами та графіками передумови дій Нацбанку, які призвели до девальвації гривні, експерт зауважує: «Ми бачимо, що протягом останніх років був створений інфляційний навіс, який рано чи пізно повинен був зірвати пружину, яка тримала валютний курс». Висновок із його аналізу такий: «До тих пір, поки у країні не буде довіри до процесів, що відбуваються в країні, і бізнес, і населення намагатимуться самостійно захищати свій добробут, і це позначатиметься на динаміці валютного курсу».
За словами члена наглядової ради «Укрексімбанку» і екс-директора департаменту монетарної політики НБУ Наталії Гребеник, для девальвації гривні були об’єктивні причини, але такого падіння можна було не допустити. Експерт вважає його надмірним, а причину бачить у небувалому обсязі рефінансування комерційних банків. «Ухвалюючи подібні рішення, потрібно було звернути увагу на інші сегменти цього ринку, — говорить вона. — Ми віддали багато грошей на рефінансування, не подумавши, як це вплине на валютний курс. Облікова ставка Нацбанку в нас сама по собі, а поглянете, що робиться на фондовому ринку, які там ставки. Чи можна порівняти облікову ставку з тими, які діють у банківській системі?» У той же час експерт зауважує, що Нацбанк сам нічого не може зробити. Він може лише показувати, які у нього наміри для збереження стабільності, але її він сам не в змозі забезпечити, зауважує Гребенник. Вона впевнена: «Без реформ — нічого не зробити». І ще, на її думку, рішення Нацбанку та його молодого керівництва повинні публічно підтримувати керівники держави. Вона нагадує, що свого часу Віктору Ющенку це не було потрібно. «Коли він говорив, люди йому довіряли», — говорить Гребенник.
«Недовіра до гривні, — говорить керівник аналітичного підрозділу групи компаній «Інвестиційний капітал Україна» Олександр Вальчишен, — виникає тому, що неможливо одночасно забезпечувати і стабільність валюти і стабільне зростання економіки, валового внутрішнього продукту». Інтересам населення країни найперше відповідає стабільне зростання економіки, що забезпечує і робочі місця, і велику зарплату, і вищу якість життя, впевнений аналітик. «Теза ж про стабільний курс і стабільну гривню, — переконаний він, — контроверсивна». Обґрунтовуючи цю думку, він посилається на порівняння економік України та Польщі. В останній вона навіть і у кризу успішно зростає, тоді як у нашій країні, де довгий час «тримали» гривню, різко падає. У результаті того, що прагнення до стабільного курсу себе дискредитувало, наголошує Вальчишен, зараз ми змушені переходити до іншої моделі економіки. Він вважає, що реальний ефективний курс гривні корелює з ціною страховки суверенного боргу. Отже, коли ринок єврооблігацій перестане хвилюватися з приводу подій на сході України, то вирівняється й курс. А ринок не заспокоїться, зауважує експерт, поки інвестори не будуть упевнені в територіальній цілісності України».
Член Ради Нацбанку Юрій Полунєєв у ході дискусії наголосив, що рішення НБУ вже в першому кварталі допомогли переламати тенденцію зростання дефіциту рахунку поточних операцій. У той же час він не солідаризувався з деякими критиками Нацбанку, які не розуміють суті контракту з Міжнародним валютним фондом, хоча всі розуміють, що співпраця з ним Україні необхідна. «Без цього, — говорить Полунєєв, — в Україні буде колапс, дефолт тощо. Контракт із МВФ — це, по суті, делегування йому урядом країни макроекономічної політики та свободи дій уряду і Нацбанку щодо встановлення тих чи інших показників. Усі вони дуже чітко накреслені меморандумом із МВФ, який сьогодні діє і є програмою економічних і макроекономічних реформ у країні». «Тому, — продовжує член Ради НБУ, — відповіді на сьогоднішню дискусію зовсім не складні. Якщо меморандум виконуватиметься, а без нього грошей не буде, то ми повинні його уважно читати й виконувати. І тоді ми побачимо, що Нацбанк зробив усе правильно, відпустивши курс. До того ж це була попередня вимога МВФ. Її потрібно було реалізувати ще в лютому цього року і взагалі покінчити з утручанням НБУ в будь-які процеси на валютному ринку. Це радикальна реформа ролі Нацбанку в системі регулювання економіки». «Чим же займатиметься Нацбанк? — запитує Полунєєв і відповідає: — Він переходить до таргетирування інфляції. І на підготовку до цього у нього рівно 12 місяців. Із 1 квітня 2015 року Нацбанк використовуватиме абсолютно новий арсенал — інструментарій впливу монетарної політики на економічні процеси. Буде посилена незалежність НБУ, тому що оцінка та прогноз рівня інфляції матиме провідну і навіть визначальну роль порівняно з усіма макроекономічними прогнозами уряду».
