Останніми днями увага країни була в основному прикута до Верховної Ради, де обговорювалися й ухвалювалися рішення, які, безумовно, дуже багато в чому визначатимуть подальшу долю України. Між тим у ці ж дні неподалік без зайвого і, дійсно, непотрібного ажіотажу, але не менш напружено працював інший центр розробки визначальних для країни рішень — Національний банк. Тут йшлося про те, щоб унебезпечити і зліквідувати ризики, що виникли на банківському полі внаслідок політичних подій. Про перебіг цієї роботи в розмові «Дня» з заступником голови НБУ Олександром ШЛАПАКОМ.
— Хто, на вашу думку, був призвідником елементів паніки на фінансовому ринку України та чи були для цього об’єктивні підстави?
— Як на мене, то паніка, виникла після заяв наших політиків. Гадаю, що саме вони сколихнули ситуацію, яка після цього щодня змінювалася. Отож її слід розглядати буквально поденно, починаючи з 25-26 листопада, коли прозвучали такі різкі заяви як з боку провладних, так і опозиційних політиків. З 1 по 25 листопада банківська система втратила депозитів фізичних осіб на 21,7 мільйона гривень. З 26 листопада і по кінець місяця — 1,3 мільярда гривень. Тобто за три дні у 60 разів більше, ніж майже за всі дні листопада. Лише 30 листопада, фактично за півдня до виходу постанови НБУ «Про тимчасові заходи щодо діяльності банків», втрата депозитів досягла 584 мільйони гривень. Або розгляньмо строкові депозити суб’єктів господарювання. За перші 25 днів листопада скорочення на 29 мільйонів, а за два останні дні перед згаданою постановою — у 20 різів більше. Таким чином втрати, а відтак і загрози банківській системі, прив’язані саме до цих дат, коли звучали згадані заяви.
— А чи були для цього об’єктивні підстави?
— Я вважаю, що жодних об’єктивних передумов, щоб говорити про те, що банківська система може розсипатися, не було. Ось цифри, що визначали тенденції розвитку банківської системи за 11 місяців цього року, які я вже, до речі, неодноразово наводив. Зростання активів — 33%, кредитних портфелів — 33,5% (довгострокові кредити зросли на 60%, кредити фізичним особам — майже на 70%). Зростання вкладів фізичних осіб — 32%, капіталу банків — 30%. Тобто дуже хороша активна статистика. Збалансоване, нормальне, достатньо швидке зростання, котре майже втроє перевищує ріст економіки в цілому. І дуже важливі для нас наслідки — збалансоване зростання активів і капіталу банків, чого раніше не було, оскільки досі капітал зростав вдвiчi, а то й втричi повільніше, ніж активи. Надзвичайно сприятливою була і, до речі, залишається й нині, валютна ситуація — понад 5 мільярдів доларів викуплено в резерв Національного банку, що забезпечувалося позитивним сальдо зовнішньої торгівлі. Таким чином, економіка країни розвивалася абсолютно нормально і прогнозовано. Ось чому я роблю висновок, що об’єктивних причин не було. Причини слід шукати у політичній ситуації і, звичайно, у невиважених заявах політиків.
— Про що тоді йшлося у доповідній записці Нацбанку, на яку посилався Президент Леонід Кучма?
— У записці увагу Президента було звернуто на те, що саме невиважені заяви, а особливо — сепаратистські заяви з окремих регіонів призводять до дестабілізації ситуації. Якщо взяти регіональний розріз не дуже приємної картини, яку я вам намалював, то, на жаль, треба зазначити, що в першу чергу пішли зняття вкладів саме у цих регіонах. Отож у зверненні було прохання, аби Президент, як людина, яка відповідає за стабільність в державі, застосовуючи свої можливості та повноваження, вплинув на політиків, як мінімум про владних, аби вони не політизували економіку, не вдавалися до небезпечних сепаратистських заяв і не втягували у всі ці проблеми банківську систему. Ми показали реальний стан справ і запропонували здійснити ряд кроків, спрямованих на стабілізацію.
— Банкіри повністю схвалили постанову НБУ №576, та чи не вважаєте ви, що й вона дещо сприяла нинішньому загостренню ситуації і може позначитися на подальших перспективах розвитку банківської системи. Зокрема, чи повністю була вмотивована практично повна заборона продажу валютної готівки на роздрібному ринку? Чи не позначиться це врешті на рівні інфляції? Крім того, Нацбанк цю постанову вже вдосконалює, тобто знайшов у ній помилки... На що спрямовані ці заходи?
— Ще древні люди добре розуміли, що будь-як річ може бути і ліками, і отрутою. Так і в цій постанові є дуже багато позитивного, але можна знайти й негатив. Ми цю постанову обговорювали в банківському середовищі і ухвалювали також практично разом із ним.Відповідна дискусія тривала близько п’яти чи шести годин за участю провідних банкірів (з першої банківської десятки), авторитету яких ми довіряємо і які виступають нашими постійними експертами. Були запрошені й інші фахівці, які знову ж таки постійно працюють з нами. Тож я поділяю в основному ті оцінки, які прозвучали у ЗМІ та вважаю, що в цій постанові значно більше позитивного, ніж негативного. Ми мусили зупинити політичний вал, спрямований на руйнацію економічної системи, і не допустити його до банківської системи. В іншому разі, якби тенденції, про які я вам говорив, тривали хоча б іще 3—4 дні, то, я переконаний, це вже була б дійсно паніка. А в цьому разі вже значно важче, або й практично неможливо, зупинити дії людей, а також і суб’єктів господарювання. Втім, я вважаю, що постанова була абсолютно своєчасною. Інша річ, перспективи. Безумовно, ми розуміємо, що дещо настрахали людей. Адже ще вчора при необхідності можна було у будь-який момент зняти строковий депозит в банку... А тому завтра чи післязавтра люди будуть обережнішими, більше вагатимуться перш ніж нести гроші у банк. Що ж — це та ціна, яку доведеться заплатити за кроки, які ми сьогодні зробили. Але зважуючи одне і друге, я вважаю, що краще зберегти систему. Навіть за умови, що вона, можливо, у січні, чи в лютому, коли все вгамується, і держава повернеться до нормального життя, буде рости не такими темпами, на які ми розраховували Це краще, ніж зруйнувати і зовсім втратити банківську систему просто через нездатність політиків адекватно відреагувати на те, що робилося на вулиці. На моє переконання, у нас просто не було особливого вибору. Ми зробили те, що мусили зробити в цій ситуації.
Однак у вашому запитання є також і недостатньо коректний елемент. Йдеться про заборону продажу готівкової валюти. У постанові такого пункту немає. Там є лише обмеження. Якщо людина купує більше тисячі доларів, то вона повинна пройти процедуру посиленого фінансового моніторингу. А саме: принести із собою паспорт і відповісти на запитання банкірів: «У вас дійсно є потреба в купівлі такої суми валюти?». Інша річ, що валюти не вистачає. Це дійсно так. Хоча ми, наприклад, сьогодні продали більше 120 мільйонів доларів. І щоденно комерційні банки виходять на аукціон і купують валюту під так звану валютну пропозицію, щоб самим мати можливість або завозити валюту, або торгувати нею. Але якщо у жовтні, коли також були певні збурення на валютному ринку,попит населення збільшився у два рази, а пропозиція скоротилася на 23% (у абсолютних цифрах перевищення попиту над пропозицією становить понад 1,2 мільярд доларів), то у листопаді ця диспропорція була ще гіршою (попит зріс у 9 разів) і нам залишалося одне: давати якомога більше готівки, водночас керуючи цим процесом для того, щоб валюту змогли отримати саме ті, хто її найбільш гостро потребує. І при цьму не можна було допустити, щоб вона йшла безпосереднього на чорний ринок. На це й були спрямовані вжиті нами заходи.
У нас були факти, коли людині в один день продавали два мільйона доларів.. Продавали валюту й за втраченими паспортами по 400—500 тисяч доларів. Тому зараз силами центрального банку і наших територіальних управлінь ми провадимо тотальні перевірки, намагаючись підкріпити ними основне правило: продавайте дрібними сумами якомога ширшому колу людей. Я сподіваюся, що в цьому плані ми забезпечимо на валютному ринку порядок. А ті банки, які не хочуть його дотримуватися, ми безжалісно виключаємо з готівкової сесії і застерігаємо,що й надалі не будемо підтримувати валютною готівкою тих, хто не хоче грати за правилами. Вони живуть тільки на тій валютній готівці, яку купують через свої валютні каси. Отже, я хочу підкреслити ще раз, що жодних штучних обмежень ми не створювали. І я здивований тим, що саме ця теза мусується у пресі.
— Практично ж не можна купити готівку.
— Заборона і практична купівля — це різні речі. Попит зріс настільки, що в банках, навіть не зважаючи на нашу допомогу, виник валютний дефіцит. І я сам у себе запитую, чому люди не реагують на попередження Нацбанку. Ви пам’ятаєте, що ця ситуація вже була, коли наприкінці вересня долар підскочив на чорному ринку до 6—7 гривень. Ми застерігали: не купуйте, бо в цьому немає економічного сенсу. І коли гривня знову піднялася до позначки 5,4, багато людей на цьому, на превеликий жаль, втратили. Тому ми й зараз говоримо, що ажіотаж створюється штучно, підґрунтя у нього немає. Але щоб задовольнити попит у півтора чи два мільярда, доведеться продати значну частину резервів Нацбанку. Чи потрібно це робити? На нашу думку, в цьому немає сенсу.
Щодо уточнення постанови №576. Безумовно, ми розуміли, що життя нас поправить і тому на селекторній нараді 30 листопада з усіма банкірами України, запропонували: «Прочитайте постанову, почніть роботу по ній і негайно інформуйте нас у тому разі, якщо ви бачите, що десь ми перегнули палку». Нині ми вже отримали близько 50 листів від комерційних банків,асоціацій комерційних банків, територіальних управлінь, підприємств, які вважають, що треба було б дещо у ній поправити. Отож до постанови ухвалено ряд доповнень. Ми дали з цього приводу широкі роз’яснення. На сьогоднішній день ми знову маємо величезну кількість проблемних питань. Вони розглядаються...
— Як Нацбанк буде відновлювати довіру вкладників? Чи є вже якісь нароби відносно цього?
— Ми не хочемо думати, і, я гадаю, такого й немає, що втрачено довіру населення. Ми говорили, що є, скажімо, пересторога, але зважте на певні цифри, які я вам приведу. З 1 по 3 грудня ми маємо у Києві, де був найбільший відтік коштів, 181 мільйон гривень додатково покладених строковихдепозитів, які надійшли від юридичних та фізичних осіб. Тобто я маю надію,що підприємці і фізичні особи з розумінням поставляться до проблем, що виникли у період, який треба просто пережити. Я не вірю, що за такий короткий період втрачену довіру, за для створення якої банківська система тривалий час, як сказав нещодавно В.о. голови НБУ Арсеній Яценюк, працювала як «справжній швейцарський годинник» і нам треба тепер вживати якісь заходи,щоб відновити цю довіру. Втім я маю надію, що постанова №576, як у ній і записано, відімре 31 грудня. І сподіваюся, що до того часу особливих політичних, а тим більше економічних підстав для того, щоби підтримувати якісь обмеження у нас уже не буде. Відтак люди продовжать роботу з банками у звичайному і звичному вже для них режимі, як працювали протягом останніх 3—4 років.
— Чи можете ви хоча б приблизно оцінити суму, яку Україна втратила через нинішню втечу капіталів за кордон? Чи всі схеми для цього вам були відомі і перекриті?
— Приблизну оцінку можна дати — це близько 300—400 мільйонів доларів, щомісяця починаючи з вересня. Причому зауважу, що ми бачимо, як суттєво збільшилися суми коштів, які виводилися за кордон саме в останні місяці. І такий процес, на жаль, є циклічним. Завжди, коли проходить якась політична кампанія, виникає певна невизначеність. Підприємці при цьому або ж намагаються не завозити валюту в країну (але тут є достатньо жорстке правило «90 днів» і тому ми не відчуваємо браку коштів, які мають надходити на розподільчі рахунки). Або ж прискорюється виведення капіталу з країни. Саме це відбувається у останні три місяці. Ми навіть були вимушені зупиняти дуже багато операцій,незважаючи на те, що вони на сьогоднішній день мають всі підстави для того,щоб бути проведеними.
Основна схема — це повернення інвестиції, яка нібито була заведена в нашу країну. Враховуючи абсолютну плутанину у законодавстві України щодо валютного регулювання, такі схеми, на превеликий жаль, працюють. Це стосується інвестицій, які виводяться як юридичними, так і фізичними особами. Зважте, практично всі вони виходять через рішення судів, які зобов’язують банк провести таку транзакцію. Часто ми про це не знаємо, а банк іноді, на жаль, навіть допомагає такому клієнтові. І друга найпопулярніша схема — купівля валюти під операції з імпорту без завезення товарів на територію нашої держави. Все, що могли, щоб припинити такі оборудки, ми разом із податковою адміністрацією зробили. Нині вдосконалюємо нашу взаємодію. Однак наше законодавство, знову ж таки, дозволяє проведення подібного роду транзакцій.
— Нині йдуть розмови про те, що ПДВ-облігації були викуплені в основному нерезидентами, і незабаром строк викупу цих цінних паперів. Чи виключаєте ви можливість ще одного технічного дефолту для України?
— Виключаю. Це не той обсяг — мільярд доларів. Адже країна має майже 10 мільярдів доларів резервів. Це не та ситуація, яка призведене нас до дефолту.
— Тобто, в цьому разу Нацбанк буде платити із резервів?
— Буде платити уряд, оскільки він емітував облігації, він і буде розраховуватися. Я сподіваюся, що незабаром буде прийнято бюджет на 2005 рік. У всіх його варіантах, які подавалися до парламенту,були передбачені кошти на обслуговування цього боргу. Причому, слід враховувати, що ці облігації випускалися на 5 років. І відповідно будуть викупатися. Таким чином, пред’явлення їх завтра до оплати неможливе. Вони можуть працювати тільки на вторинному ринку. В усякому разі це далеко не та сума, яка може призвести до дефолту.
— Чи є у вас, як людини, яку називають серед кандидатів на посаду голови НБУ, свій план повернення України до того піднесення економіки, який країна вже почала відчувати напередодні виборів?
— Я можу говорити лише про плани щодо розвитку банківського сектора та макроекономічної ситуації. Безперечно, у нас такий план є. Крім того, нині йдеться про створення наступної програми розвитку банківської системи України, в які закладаються вже значно більше нових і цікавих речей. Що ж до макроекономічної ситуації, то наше завдання на сьогоднішній день, на превеликий жаль, є достатньо складним. Ми знову вимушені будемо сидіти на двох стільцях: водночас забезпечувати ресурсами економічне зростання і боротися з інфляційними процесами. Це досить складно. Ось чому ми наголошуємо на тому, що в перспективі треба обрати один основний показник. І в подальшому, це, безумовно, буде боротьба з інфляцією. Нині ведуться дуже серйозні дослідження того, в який спосіб перейти до так званого інфляційного таргетування. Ми також вивчаємо передумови, які дозволять перейти до такої макроекономічної моделі. Це перший напрям, по якому ми будемо іти. Що стосується валютно-курсової політики, то криза, до якої ми потрапили, показує ще раз, що навряд чи ми готові до повної лібералізації валютного режиму. Ось чому ми готуємо новий законопроект про валютне регулювання, бо вже не можна працювати за декретом, виданим ще у 1993 році. У цьому документі буде окреслено оптимальний для сьогоднішньої України валютний режим... Треба також вдосконалювати і банківський нагляд (це саме той напрям роботи, якими я безпосередньо опікуюся у Національному банку). Можу відзначити, це у цьому ми відстаємо від цивілізованого світу і дуже серйозно. Причому багато у чому відстаємо також і від наших сусідів по СНД, я вже не кажу про прибалтів. Ми плануємо вже з 2005 року запровадити елементи нової системи банківського нагляду на основі ризиків.
— Ви не відреагували на репліку відносно того, що вас називають одним з кандидатів на посаду голови Нацбанку.
— Мене задовольняє сьогоднішня робота і у мене немає амбіцій бути головою Національного банку. Я впевнений, що в країні є багато інших людей, гідних цієї посади.
— А були з цього приводу якісь пропозиції, кулуарні розмови?..
— Ситуація, яку ми нині маємо у банківській системі, не спонукає до неспішноїрозмови за чашкою кави типу: «А якби, а якщо…». Надто багато невідомих у рівняннях, які доводиться сьогодні розв’язувати. Я гадаю, що вирішення політичного конфлікту, який ми маємо сьогодні в державі, і природна хода нинішнього політичного процесу виштовхне на поверхню людей, які абсолютно нормально зможуть керувати, як урядом, так і Національним банком. А ми їм у цьому допоможемо, бо, як мені здається, добре орієнтуємося в тому, що треба зробити у найближчий час. Тому ми ці питання не обговорювали, і з нами,слава Богу, ніхто не вів розмов на цю тему. Я кажу «ми» тому, що маю на увазі не тільки себе, а й Арсенія Яценюка, з яким ми дуже близько контактуємо. До речі я вважаю його абсолютно достойною людиною, у тому числі і для того, щоб зайняти цю посаду. А коли буде обрано Президента, то він,безумовно, визначиться з командою...
