ВАТ «Газпром» і Національна акціонерна компанія (НАК) «Нафтогаз України» можуть створити спільне підприємство (СП), не передаючи до нього газотранспортну систему (ГТС) України. Так вважає керівник департаменту газової, нафтової та нафтопереробної промисловості Міністерства палива та енергетики України Костянтин Бородін. «Чи можливе створення СП без передачі газотранспортної системи? Цілком можливе», — повідомив Бородін на прес-конференції в понеділок. При цьому він відзначив, що передача ГТС до активу СП — дуже складне і дискусійне питання з боку України. На думку Бородіна, робота СП може починатися з проектів між «Газпромом» і «Нафтогазом України» в будь-якій сфері нафтогазової галузі.
Ще більшої складності та дискусійності тема спільного підприємства, а тим більше об’єднання російського «Газпрому» і українського «Нафтогазу» набула днями внаслідок російсько-білоруського газового конфлікту. На думку багатьох експертів, на таких прикладах Україна може спостерігати можливу поведінку своїх російських партнерів у майбутньому, якщо все ж зважиться на СП чи об’єднання.
І хоч сьогодні українське суспільство заспокоюють нібито відсутністю інтересу «Газпрому» до нашої ГТС, але в щирість таких заяв віриться через силу. Тим паче, що прем’єр-міністр РФ Володимир Путін наприкінці квітня запропонував саме об’єднати «Газпром» і НАК «Нафтогаз України».
«Господарську нотку» стосовно нашої ГТС Путін уже проявив, «погрозивши» днями білорусам скороченням постачання на 85% і більше та можливістю прокачування газу через українську ГТС. І в Єврокомісії в понеділок заявили, що Росія пообіцяла забезпечувати постачання природного газу в країни ЄС через Україну в разі, якщо російсько-білоруська суперечка призведе до перебоїв постачань. За словами представників Єврокомісії, гарантії поставок російська сторона надала на засіданні російсько-європейської кризової групи в Брюсселі в понеділок. У свою чергу, українська газотранспортна система вже готова до збільшення транзиту російського газу внаслідок обмеження поставок через Білорусь. Про це в понеділок повідомила прес-служба «Укртрансгазу», дочірньої компанії НАК «Нафтогаз України».
Питання можливості або неможливості опору такій участі в шантажі Білорусі посилює фінансовий стан «Нафтогазу». Постійне нагнітання ситуації навколо швидкого банкрутства компанії мало продовження у вирішенні Стокгольмського арбітражного трибуналу, який 8 червня зобов’язав «Нафтогаз» повернути RosUkrEnergo AG 11 мільярдів кубометрів газу і передати їй 1,1 мільярда кубометрів газу у вигляді компенсації.
Хоч, як повідомив днями екс-міністр фінансів України Віктор Пінзеник, вилучений у RosUkrEnergo обсяг газу був повністю сплачений «Нафтогазом». Як повідомляє «Інтерфакс-Україна» з посиланням на прес-службу екс-міністра, сутність домовленості від 19 січня 2009 року полягала в тому, що всі права постачальника газу — ВАТ «Газпром» (кредитора) — перейшли до НАК «Нафтогаз України». «RosUkrEnergo не сплатило ВАТ «Газпром» 11 мільярдів кубометрів газу. НАК «Нафтогаз України» забрала цей газ і сплатила його «Газпрому», — подано в повідомленні прес-служби слова екс-міністра. Як зазначив Пінзеник, отримувати згоду на таку поступку з боку RosUkrEnergo, за українським законодавством, не потрібно.
Чи зможе «Нафтогаз України» в таких умовах успішно впоратися з усіма своїми проблемами? Чи СП, а то й об’єднання з «Газпромом» — єдиний шанс для компанії уникнути краху, навіть незважаючи на приклади «нафтогазової дружби» Росії з Білоруссю? Про це «День» запитав в експертів галузі.
ЗЛИТТЯ НЕ ЗБІГАЄТЬСЯ З НАШИМИ ІНТЕРЕСАМИ
Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ, екс-уповноважений Президента з міжнародних питань і енергетичної безпеки:
— Злиття з «Газпромом» — це втрата не тільки газового сектору України, але й, значною мірою, втрата державного суверенітету. Якщо «Газпром» все-таки поглине «Нафтогаз», українці не зможуть розпоряджатися навіть своїм власним газом, я вже не кажу про диверсифікацію: про залучення палива від третьої сторони. Не матимемо змоги визначати й цінову політику.
Більше того, віддати сьогодні НАК «Нафтогаз України» закордонному інвестору, навіть найкращому другові, — це означає поставити під повний контроль все народне господарство й приватних осіб держави. Краще, ніж через газовий ринок, навряд чи можна контролювати та впливати на економіку, а відтак і на поведінку юридичних і фізичних структур держави. Сьогодні енергетика, а газ особливо, є дуже серйозним інструментом зовнішньополітичної стратегії Росії. Вони мають право їх використовувати, але в даному випадку це не співпадає з нашими інтересами.
Нам треба, врешті-решт, почати дивитися ширше — не лише на стан НАК «Нафтогаз Україна», а на весь газовий сектор. Насамперед реформувати весь сектор. Повністю реформувати компанію НАК «Нафтогаз України», зокрема, відповідно до тих вимог, під якими ми підписалися 23 березня 2009 року в Брюссельській спільній заяві. Сьогодні ж, враховуючи боргову ситуацію і останні рішення Стокгольмського суду, звичайно, без допомоги держави НАК «Нафтогаз» навряд чи виживе.
Контракти від 19 січня минулого року, без сумніву, зробили свій дуже великий внесок, але до нинішньої ситуації НАК «Нафтогаз України» йшов дуже багато років. Власне, весь український газовий ринок сьогодні фактично функціонує на нормативній базі ще УРСР. Він не був реформований від самого початку незалежності України. Це дуже важлива складова практично банкрутства НАК «Нафтогазу».
Час на реформування втрачений, але не безнадійно. Я вважаю, що до кінця поточного року існує потенційна можливість зробити основні кроки в реформуванні.
УКРАЇНІ ПОТРІБНО КООПЕРУВАТИСЯ З БІЛОРУССЮ
Володимир СТУС, керівник групи аналітики та прогнозування Українського центру стратегічних ініціатив:
— Вважаю, що в таких умовах нам потрібно кооперуватися з Білоруссю. Координація дій між Україною та Білоруссю дозволить різко посилити вплив на Росію. Коли в «Газпрому» не буде маневру, він буде більш зговірливий.
Тому зараз Україні було б доречно підтримати Білорусь у газовому конфлікті з «Газпромом». Як з економічної точки зору, так і з геополітичної. В України й Білорусі однакові інтереси — інтереси країн-транзитерів. Об’єднавши їх, можна було б ефективніше протидіяти тиску Росії чи Європи...
Треба заявити про неможливість додаткового транзиту газу в Європу в випадку, якщо Росія таки перекриє його Білорусі, з технічних чи будь-яких інших поважних причин. А на подальшу перспективу слід налагоджувати тісніші контакти й спільні позиції з Білоруссю з питань транзиту російського газу.
Зараз той критичний момент, коли треба показати, що ми хочемо бути регіональним лідером не на словах, а на ділі — в умінні відстоювати свої інтереси та інтереси своїх стратегічних партнерів. А в даному випадку ним для нас є Білорусь. Подібна газова підтримка, гадаю, сприяла б і вирішенню проблеми демаркації україно-білоруського кордону.
