Українці менше користуються пластиковими картками для розрахунків. За даними Незалежної асоціації банків України, з початку 2012 року кількість активних банківських карт скоротилася на 7,6%. На 1 липня в гаманцях українців усього було 32 мільйони 199 тисяч платіжних карток, які було випущено 143 банками. Це так звані «активні» картки, говориться у повідомленні Незалежної асоціації банків України, за якими протягом останніх трьох місяців було проведено хоча б одну видаткову операцію. З початку року кількість таких карток скоротилася на 2 мільйони 651 тисяч штук або 7,6 %.
Найбільше в кишенях і гаманцях (79,7% від загальної кількості «пластику») наших співгромадян дебетових карток — 25,671 мільйона штук. Кредитками може похвалитися лише кожний п’ятий власник банківського «пластику» (6,528 мільйона карток). При цьому основними власниками банківських карток виступають як і раніше фізичні особи — 30,882 мільйона штук (95,9% від загальної кількості). На корпоративний сегмент припадає 1,317 мільйона штук (4,1% ринку).
За видами носіїв інформації в Україні домінують картки із магнітною смугою — 30,488 мільйона штук (94,6% всіх «активних» карток). Сучасний «чіповий пластик» (гарантує більший захист коштів на картці) займає всього 2,4% (762 тисяч штук), карток із магнітною смугою і чіпом ще менше — тільки 670 тисяч (2,1%). Ще 279 тисяч (0,9%) спеціальних банківських карток, які відносяться до покупців через Інтернет.
Найбільша кількість банківських карток, зазначають у асоціації, знаходиться у регіонах-лідерах економічного розвитку: Києві — 12,6% від загальної кількості, Дніпропетровській — 10,7% та Донецькій областях — 9,9%. Менше карт у жителів Закарпаття — 1,6%, Буковини — 1,1%, і Севастополя — 0,9%. Протягом першої половини 2012 року різко зменшилася кількість кредиток (-20,2%), чіпових карток (-35,9%) і спеціальних банківських карток для розрахунків в мережі Інтернет (-71,7%). Однак рекордні темпи зростання продемонстрували корпоративні картки (+73,75%).
Така статистика цікава, особливо якщо зважити на останні дії НБУ. Нагадаймо, що нацрегулятор планує зменшити обіг готівкових коштів за рахунок електронних грошей, ввівши граничні суми для розрахунків у мережах. Нагадаємо, що 4 липня парламент прийняв у першому читанні законопроект № 10656 щодо функціонування платіжних систем і розвитку безготівкових розрахунків. Він дозволяє НБУ визначати граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, і надає право податківцям контролювати дотримання порядку проведення готівкових розрахунків.
Банкіри кажуть, що вони зможуть підготуватися оперативно виконати норми цього закону — обладнати торговельні мережі потрібними пристроями для безготівкових розрахунків. «Через три місяці можуть стояти POS-термінали. Це не проблема дістатися навіть до найменших магазинів», — розповідає глава правління «Укрсоцбанку» Борис Тимонькін. Один POS-термінал коштує близько 600 доларів, а окуповується він протягом трьох років.
На думку директора генерального департаменту інформаційних технологій і платіжних систем НБУ Наталії Синявської обсяги безготівкових розрахунків у вітчизняних торгових мережах поступово нарощуються: «Зараз кожна третя трансакція з використанням платіжної картки є трансакцією у торгових мережах. Це говорить про те, що зростає довіра клієнтів до банків і до банківських карток».
Втім, саме питання довіри і може стати каменем спотикання для цієї ініціативи з боку населення, вважають юристи. На думку адвоката, керівника Харківського офісу ЮФ «Ілляшев та Партнери» Олексія Христофорова, яку він висловив у коментарі «Економічній правді», НБУ таким чином хоче побороти «сірий» сектор економіки, це змусить громадян для купівлі авто чи квартири нести гроші до банку, щоб зафіксувати операцію купівлі-продажу. За підрахунками експертів, реальні доходи населення, які не завжди відображено в системі, сягають 80 мільярдів доларів. «Водночас, не слід забувати про те, що одним з основних факторів, які впливають на рішення людини віднести гроші до банку, є довіра до конкретного банку, до банківської системи, до держави в цілому», — зауважив експерт. Як приклад безпрецедентної довіри та патріотичного відношення до держави, він навів Південну Корею, громадяни якої під час азіатського «фінансового цунамі» восени 1997 року добровільно несли до банків сімейні коштовності. «Через багаторічну «кризу довіри» між владою та населенням вітчизняній політичній еліті розраховувати на подібне відношення, на жаль, не доводиться», — каже Христофоров.
Тож примушуючи рядового українця відносити свої заощадження у банк такими діями держава натомість може наштовхнутися на шалений опір, намагання обійти відповідні обмеження у будь-який спосіб та за будь-яку ціну, а також — на розквіт різноманітних тіньових схем ухилення від контролю тощо.
