Пандемія коронавірусу і пов’язані з нею урядові обмеження оголили байдужість української влади у ставленні до малого та середнього бізнесу (МСБ). Чому державні «менеджери» ігнорують інтереси надважливого сегмента підприємців, який у розвинутих країнах становить основу їхніх успішних економік?
Карантинні обмеження з боку уряду, по суті, продовжують добивати малий бізнес, який і без того животів в Україні ще до пандемії коронавірусу. Проте якщо раніше влада тиснула на дрібних підприємців вельми сумнівними регуляторними нормами — наприклад, примусом для всіх дрібних підприємців працювати винятково з касовими апаратами або забороною ФОПам знімати готівку з бізнес-рахунків на власні потреби, то сьогодні левова частка МСБ змушена зупинити роботу внаслідок ініційованого урядом нокдауну.
n При цьому державні заходи з підтримки бізнесу під час карантину мають здебільшого декларативний характер — грошей на всіх постраждалих у держбюджеті банально не вистачає. Та й звідки їм взятися, якщо державні фінанси перебувають сьогодні в «зачарованому колі»: левова частка підприємств зупинилася і не платить податків, транш від МВФ постійно відтерміновується, а бюджетний дефіцит набув просто-таки непристойних розмірів? Тим часом десятки тисяч дрібних підприємців масово банкрутують, поповнюючи разом зі своїми найманими працівниками армію безробітних.
З іншого боку, влада у своїй «боротьбі» з коронавірусом наділила вельми сумнівними преференціями інший бізнес — «глобальні» торговельні мережі та їхніх постачальників-імпортерів, для яких настали воістину «золоті часи». Сьогодні у споживачів здебільшого немає іншого вибору, крім як купувати продукти й інші товари першої необхідності у великого рітейлу. А в останнього наразі — ні вагомих конкурентів, ні страху потрапити на гачок до Антимонопольного комітету через карколомне підвищення роздрібних цін на продукти. І такі «тепличні» умови для супермаркетів створив саме уряд.
КАРТ-БЛАНШ — РІТЕЙЛУ, ЛІКВІДАЦІЯ — МАЛОМУ БІЗНЕСУ
Ніхто не заперечує доцільності певних владних обмежень на час карантину. Проте чи має право влада керуватися подвійними стандартами, дискримінуючи малих підприємців і вмикаючи «зелене світло» власникам великих торговельних мереж? І чому вітчизняні топ-чиновники здатні приймати притомні рішення зазвичай під страхом нового Майдану — коли люди від економічної безвиході виходять з протестами на вулиці?
Таким чином, пропоную зосередитися на кількох контроверсійних аспектах, які наочно демонструють те, що нинішня «економічна» політика уряду — це шлях до швидкого краху малого та середнього бізнесу, а отже — і сподівань на створення європейської держави загального добробуту.
По-перше, якщо один із топ-можновладців купує під час карантинних обмежень «Мерседес» екстра-класу, а в 60% представників МСБ уже сьогодні закінчилися гроші на найелементарніші потреби, адже їхній бізнес зруйновано, то чи потрібна українцям саме така держава, в якій цинізм чиновників зашкалює, перетнувши всі розумні межі? І яким малий та середній бізнес потрібен лише тоді, коли з нього можна здерти «три шкури» хабарів за штучні й абсурдні дозволи?! Якщо 99% кафе та ресторанів сьогодні закриті для обслуговування клієнтів у залі і лише деякі змогли переорієнтуватися на онлайн-замовлення й доставку страв, то чому тоді приймає і обслуговує VIP-гостей сумнозвісний ресторан «Велюр», що асоціюється з нардепом із провладної більшості? Невже немає іншого місця для сановних «сходок», де «вирішується» доля України та її столиці, діляться державні посади й бюджетні потоки? Виявляється, у нашій країні всі рівні перед законом, але насправді є рівніші, із вищої касти, для кого закони не писані! Так само в Україні і з бізнесом: великому — все, а малому та середньому — обгризені маслаки із барського столу.
По-друге, попри вимушене рішення уряду про дозвіл на роботу деяких продовольчих ринків — після бунту фермерів з блокуванням мосту в Херсонській області та акцій протесту в інших регіонах України, — цей прецедент насправді оголив системне ігнорування владою проблем дрібного, «несистемного» бізнесу. Фермери вийшли на протести, позаяк не мали можливості продати вирощені власними руками овочі й фрукти із раннього врожаю. Адже в «докарантинні» часи вони реалізували свою продукцію на аграрних продовольчих ринках українських міст та в невеличких магазинах. Що ж до великих торговельних мереж, то вони закуповують для роздрібної реалізації імпортні овочі та фрукти — із Туреччини, Польщі, Іспанії, Єгипту й інших країн. Цілком імовірно, що тут блискуче налагоджені різноманітні схеми з оптимізації податків та виведення надприбутків в офшорні юрисдикції. Разом з тим, доступ продукції переважної більшості фермерів до рітейлових мереж — фактично закритий. Відтак пандемія та урядові заборони призвели до того, що за останні два місяці урожай, вирощений невеликими аграрними компаніями, майже повністю згнив, і левову частку продукції фермери викинули на звалища. При цьому «пересічний» споживач змушений сьогодні купувати втридорога іноземні овочі й фрукти в супермаркетах! Відтак ця «політика» влади на догоду великим торговельним мережам призвела до того, що практично вбито значні сегменти вітчизняного малого бізнесу, які доволі поширені в країнах ЄС. Це, передусім, дрібні торговельні точки, магазинчики біля будинків, сімейні кафе, чимало з яких після завершення карантину вже не зможуть поновити свою роботу. Йдеться про десятки тисяч українських сімей з раніше непоганими доходами. Тим часом маститий рітейл під час карантину буквально «гребе лопатою» надприбутки, платячи мізерні зарплати персоналові й відстрочуючи на 30 — 40 днів оплату за товари постачальникам...
Втім, існує й інший бік медалі у ставленні влади до МСБ. Низка міжнародних аналітичних структур прогнозує вже незабаром нестачу в усьому світі продовольчих продуктів і закликає звернути на це увагу державних лідерів різних країн. Ми ж власними руками сьогодні вбиваємо фермерську галузь! Постає природне запитання: а де ж насправді держава й чиновницький апарат в усьому цьому «театрі абсурду»? Чи влада хоче, щоб країну охопили масові голодні бунти з грабунками супермаркетів та магазинів, як це нині відбувається у Венесуелі?!
По-третє, уже сьогодні від представників МСБ чути побоювання: мовляв, урядовий дозвіл щодо поновлення роботи ринків може стати черговою фікцією. Позаяк уже є сумний досвід, коли не так давно, наприкінці березня влада нібито дозволила роботу більшості з них, а вже через якийсь тиждень раптово заборонила. І тоді десятки тисяч дрібних підприємців втратили чи не єдине джерело заробітку. Тим часом сьогодні уряд дозволив повернутися до роботи відкритим продовольчим ринкам — до того ж, за умови відповідного розпорядження Держпродспоживслужби по кожному конкретному прикладу. Попередньо йдеться про 872 аграрно-продовольчих ринки. До речі, наша Асоціація раніше зверталася з офіційним запитом до Кабміну, наголошуючи на необхідності відкриття аграрно-продовольчих ринків з жорстким дотриманням санітарних умов, адже ігнорування потреб невеликих фермерських господарств під час карантину може призвести до масових бунтів (і як засвідчили попередні акції протесту, так усе й почало відбуватися). І благо, що влада нарешті обрала здоровий глузд і прийняла конструктивне рішення щодо ринків — завдяки активній позиції фермерських об’єднань, громадського сектору та експертного середовища, в тому числі — завдяки нашому зверненню до уряду. Проте навіть при нинішньому нібито «зеленому світлі» щодо продовольчих ринків і досі залишаються певні ризики. Наприклад, що робити фермерам, котрі й надалі не зможуть продавати власну продукцію, якщо чиновники контрольного органу значну частину торгових площ у ручному режимі забракують? І чи є гарантія того, що незабаром уряд одним розчерком пера не заборонить і ті ринки, які сьогодні милостиво «повідкривав»?.. Не кажучи вже про оптово-роздрібну торгівлю непродовольчою групою товарів — чому вони так само не можуть працювати з дотриманням санітарних норм і за наявності засобів безпеки? Так, як це відбувається сьогодні в супермаркетах та магазинах із продажу побутової техніки? Та й чому, наприклад, нещодавно (у період дії жорстких обмежень) заклади глобальної мережі «Макдональдс» спокійнісінько собі торгували кавою на «виніс», а десяткам тисяч маленьких кав’ярень це було заборонено? Чому карантин в Україні й досі діє вибірково? Чи не керується український уряд такими подвійними стандартами саме тому, що лобіює інтереси винятково «системного» бізнесу і «глобальних» рітейлових мереж, приносячи в жертву сотні тисяч дрібних підприємців, їхніх найманих працівників та сімей, які залишилися без засобів до існування?! Тож і не дивно, що тисячі представників МСБ, яких дискримінував уряд, починають перекривати дороги й пікетувати Кабмін — з вимогами дозволити роботу малому та мікробізнесу з дотриманням санітарних вимог, забезпечити рівні права як для супермаркетів та ресторанів, так і для інших підприємців.
ЯК ПОДОЛАТИ ДИСКРИМІНАЦІЮ МСБ З БОКУ ВЛАДИ?
На мою думку, Кабмін має кардинально змінити політику щодо підприємництва — припинити лобіювання інтересів рітейлових мереж та іншого «системного» бізнесу і сфокусувати всі свої зусилля на підтримці малих та середніх підприємців. У свій час так діяли уряди «азійських тигрів» — Сінгапуру, Південної Кореї, Тайваню та інших країн, які створили потужні економічні системи та суспільства загального добробуту.
Сьогодні ж, щоби не допустити знищення української економіки внаслідок карантину, уряду й місцевій владі слід негайно припинити дискримінацію малого та середнього бізнесу, реалізувавши, насамперед, такі елементарні кроки:
• дозволити працювати не лише продовольчим, а й непродовольчим гуртовим ринкам під відкритим небом, а також іншим «непрофільним підприємцям — з жорстким дотриманням санітарних норм та протиепідемічних заходів. Адже це — сотні тисяч робочих місць та мільйони гривень податкових надходжень до бюджету. Наприклад, у Франції та Великобританії, де статистика щодо COVID-19 — набагато гірша, аніж в Україні, місцеві уряди не закривали ринків, жорстко контролюючи при цьому дотримання безпекових стандартів із попередження коронавірусу.
• на час карантину уряд має надати максимальне сприяння національним товаровиробникам, малому та середньому бізнесові, припинивши приховане лобіювання економічних інтересів фірм-імпортерів та великих рітейлових мереж. У цьому контексті слід погодитися з позицією екс-міністра фінансів Ігоря Уманського: він наголошує на тому, що коронавірус породив нову реальність, за якої більшість країн змушена застосовувати жорсткі протекціоністські заходи. Тож сьогодні українській владі необхідно, зокрема, терміново встановити цінові преференції в державних тендерах для вітчизняного МСБ (як це робить та ж таки Франція), встановити жорстке квотування експорту продовольчих товарів і переспрямувати їх на внутрішній ринок, а також — припинити сумнівну практику, коли підряди на будівництво доріг у нас перепадають китайським, турецьким, чи азербайджанським компаніям, аби лише не українським.
• у найближчій перспективі необхідно скасувати 80% безглуздих та корупційних регуляторних норм ще азаровського штибу, які не те що гальмують, а вбивають бізнес малих та середніх підприємців. І заразом — вітчизняну економіку. Назагал, потрібно — в режимі максимального сприяння — допустити структури МСБ до приватизації збиткових державних та комунальних підприємств або їхніх підрозділів за символічну ціну, як це успішно відбувалося в Польщі 1990-х років під керівництвом тодішнього прем’єр-міністра Лешека Бальцеровича. Що ж до торговельних точок для дрібних підприємців, то муніципальна влада категорично не повинна знищувати їхні робочі місця, зносячи МАФи у сумнівно-вандальський спосіб, як це робиться під керівництвом столичного голови Віталія Кличка. Натомість, чому б нашій місцевій владі не запозичити блискучий досвід мерії Барселони? Кілька років тому муніципалітет цього іспанського міста спорудив за кошти місцевого бюджету фантастичний торговельний об’єкт. Саме на цій локації мерія безоплатно (!) надала павільйони для торгівлі малим підприємцям, котрі раніше продавали дрібний крам на необлаштованому «блошиному» ринку, а той заважав будівництву нової транспортної розв’язки. Чи можемо уявити щось подібне в Києві чи в іншому українському місті? Проте як тоді житимуть місцеві чиновники без «жирної» корупційної ренти?
