Цілий тиждень Запорізька АЕС і її місто-супутник Енергодар приймали численних гостей з України та Росії, котрі прибули для участі у Другому українсько-російському семінарі-нараді «Розвиток атомної енергетики Росії та України — чинник сталого розвитку міждержавних відносин». Перша подібна зустріч відбулася торік у жовтні в підмосковному Колонтаєвому. Другу організатори вирішили провести на території найбільшої в Європі атомної електростанції, що виробляє понад 20% усієї української електроенергії.
Обговорили учасники семінару й основні напрями подальшої співпраці, що обіцяють чималі вигоди як Україні, так і Росії. Наприклад, проблему збереження кадрового потенціалу галузі та кваліфікованої підготовки нового персоналу для АЕС. За словами президента НАЕК «Енергоатом» Юрія Недашківського, фахівців для української ядерної енергетики сьогодні готують три вузи, проте далеко не всі випускники працюють за спеціальністю. Якщо Україна не відновить престиж системи професійно-технічної освіти, то в майбутньому галузь може зіткнутися з серйозними труднощами. Схожі проблеми існують і в Росії, щоправда, як зазначає академік РАН Борис Мясніков, в останні роки притік молоді в наукові й виробничі інститути країни істотно збільшився. А ось робітників бракує.
— Нещодавно у нас завершилася восьма наукова конференція з радіохімії. І, що вражає, близько третини її учасників складала молодь. Росія, як ви знаєте, переживає зараз бум розвитку атомної енергетики, розроблено дуже серйозні плани з її модернізації, і, мабуть, молодь також захопив цей рух, — каже Борис Федорович.
Для України вагомим результатом багаторічної співпраці з РФ у галузі ядерної енергетики фахівці вважають добудування та введення в експлуатацію четвертого енергоблоку Рівненської АЕС і другого енергоблоку Хмельницької АЕС. Зараз на міжурядовому рівні готується чергова угода з російською держкомпанією, що перемогла в конкурсі на спорудження ще двох енергоблоків Хмельницької атомної станції.
Подібні семінари не передбачають якихсь рішень або документів, які б резюмували. Вони стають, як показав досвід першої подібної зустрічі, стимулом до перегляду ставлення держави як до стану атомної енергетики, так і до підготовки кадрів для неї.
