Віталій ХОМУТИННИК, народний депутат:
— Сьогодні «Криворіжсталь» — найприбутковіше й найефективніше підприємство. І тепер, перед парламентськими виборами, продати його — означає проїсти отримані гроші під час передвиборних перегонів. Дефіцит бюджету цього року неминучий. Він обчислюватиметься мільярдами, тому народ повинен знати реальну ситуацію в країні, що, мовляв, проблеми цього року не будуть закриті приватизацією «Криворіжсталі». Наступного року в першому кварталі пряників виборцям не роздаватимуть за рахунок цього ж заводу. А після виборів давайте розглядати, щоб ті гроші, які надійдуть від повторної приватизації цього об’єкта, йшли на інвестиційні програми, що надалі дадуть поштовх і зростання всій економіці. І не треба говорити, що хтось когось відлякує, і що це рішення — більше зло, ніж реприватизація. Більшого зла, ніж реприватизація, напевно, немає.
Володимир МАЙСТРИШИН, народний депутат:
— У прийнятому вчора законопроекті не йдеться про те, щоб назавжди залишити «Криворіжсталь» у держвласності. Річ у тому, що суди навколо цього підприємства ще не закінчилися. Якщо ми хочемо створити нормальний інвестиційний клімат, треба спершу вирішити конфлікт. Надати всім нещодавнім діям держави законного статусу, а потім можна й продавати. Ось уявіть, люди щойно кошти на заставу з обігу вилучили, а що було б, якби підприємство все- таки було продане, а потім суд визнав, що це незаконно.
Петро СИМОНЕНКО, народний депутат, лідер КПУ:
— Ми стоїмо на державницьких позиціях, а передача управління «Криворіжсталлю» в чиїсь приватні руки є антидержавною. Прибуток від виробництва цього підприємства йде в кишеню приватного власника, а не народу.
Василь ГОРБАЛЬ, народний депутат:
— «Ми проголосували так тому, що таким було рішення фракції. Ми так і не почули професійної аргументації, чому «Криворіжсталь» слід продати цього року. Весь економічний геній минулого уряду Тимошенко та нового уряду, що діє зараз, полягає в тому, щоб продати всі стратегічні об’єкти.
Григорій СУРКІС, народний депутат:
— Ми не повинні зробити з нашої країни сировинний додаток могутніх сталевих монополістів — індусів і французів, об’єднаних з українською «Індустріальною групою». Коли приходить іноземний інвестор, він не думає ні про соціальну сферу, ні про дитячі садки або ясла, його це не хвилює. Індуси приходили в Східну Європу, в Польщу, зокрема, купували підприємства за досить пристойними цінами, а потім їх закривали. На «Криворіжсталі» сьогодні працюють, якщо не помиляюся, близько ста тисяч осіб. Що буде з цими людьми?
