Мільярди доларів витрачав у 80 х роках минулого століттяна ліквідацію наслідків нераціонального природокористування і поводження з відходами західний світ. Але вже тоді найбагатші країни зрозуміли: з відходами марно, а отже, й не потрібно боротися. Треба попереджати забруднення. І перетворили сферу утилізації в прибутковий бізнес під державним наглядом.
На жаль, Україна й досі розбирається лише з накопиченням відходів, які зростають до критичних меж. Тоді як давно вже час сформувати продуману державну політику та виконувати її. Про це йшлося на круглому столі «Стан і шляхи вирішення проблеми «утилізації відходів» в Українському союзі промисловців і підприємців.
Його учасники — народні депутати, урядовці, експерти, представники переробних підприємств — запропонували розглядати питання поводження з відходами в контексті національної безпеки, бо в Україні вже існує реальна загроза перетворити унікальну територію на смітник. Нині загальна маса накопичених у поверхневих сховищах країни відходів перевищила 30 млрд. тонн (з них 5,1 млрд. тонн — токсичні). Зрозуміло, яка це екологічна та техногенна небезпека.
Існуюча практика поводження з відходами загрожує не тільки забрудненням навколишнього середовища. Вона суттєво гальмує економічний розвиток країни. Масштабні кошти витрачаються на утилізацію відходів, замість того, щоб працювати на інновації та модернізацію українських виробництв. Висока ресурсоенергоємність обертається неконкурентоспроможністю національного товаровиробництва, що є дуже загрозливою обставиною напередодні вступу країни до СОТ.
Учасники дискусії наголошували: вирішення проблеми відходів — це не лише нові сміттє-сортувально-переробні заводи. Потрібна нова філософія: щоб повернути вкладені в продукцію кошти, необхідно ще на стадії проектування закладати механізм перетворення відходів на повноцінний конкурентоспроможний продукт. Це має бути, за словами першого віце-президента УСПП Сергія Прохорова, «утилізація, закладена в проектування». Хоча закон «Про відходи» існує, суб’єкти господарювання не переймаються виконанням його вимог. Щоденно на територію України безконтрольно ввозиться понад 1500 тонн тари (упаковки), а контроль за її утилізацією повністю відсутній. Не здатна виконати це завдання і Держсанепідслужба — єдиний в країні уповноважений орган. Тим більше, що в його компетенції лише контроль за впливом відходів на стан здоров’я населення.
Дивним чином вирішена проблема відходів у проекті державного бюджету на 2006 рік. Як повідомив голова комітету ВР з питань екологічної політики Геннадій Руденко, «екологічні» асигнування порівняно з 2005 роком зменшені більш ніж втричі.
Учасники круглого столу вважають, що перш за все необхідно зайнятися законодавством — привести нормативне, організаційне та технічне забезпечення сфери поводження з відходами у відповідність до вимог замкненого циклу користування природними ресурсами. Треба негайно створити адекватну систему інноваційного управління матеріальними потоками. Ця проблема є ключовою у вирішенні енерго- та ресурсонезалежності держави, економії природних, матеріальних і енергетичних ресурсів. Другим кроком має бути запровадження нового фінансово-економічного механізму управління відходами. Регулювання має здійснюватися через спеціальний фонд Державного бюджету за рахунок обов’язкового збору на утилізацію. Отримані кошти слід на конкурсній основі спрямовувати на реалізацію відповідних регіональних інвестиційних та інноваційних проектів.
Учасники обговорення звернулися до Президента України, голови РНБОУ Віктора Ющенка та секретаря РНБОУ Анатолія Кінаха з пропозицією розглянути стратегію розвитку системи управління безпечним поводженням з відходами на міжгалузевому, регіональному, місцевому, об’єктному рівнях у контексті національної безпеки, а також вказали на необхідність створення Національного агентства з питань ресурсозбереження та раціонального поводження з відходами.
