У вітчизняних рибалок криза. У загальному обсязі рибного господарства колишніх країн СНД частка «живого срібла», виловленого українськими рибалками, стрімко наближається до 1% від загального вилову в країнах СНД. Тоді як за радянських часів вона становила 23%. Якщо справа піде так і далі, то через кілька років можна взагалі попрощатися з поняттям «вітчизняна риболовна галузь», твердить президент рибогосподарської асоціації «Аквакультура» Володимир Волков.
Поставили галузь на коліна декілька чинників. Перший, найвідчутніший — повна відсутність зацікавленості з боку урядовців, а відтак великі фінансові труднощi. Як наслідок — «непрофесіоналізм» позбавив державну скарбницю не одного десятка мільйонів гривень. Натомість їх отримали бракон’єри, які фактично загнали риболовний ринок у тінь. Новий уряд планує з ними боротися не за рахунок створення нових відомств, а значно простіше. «Ми звертатимемося до судових установ, щоб вони застосовували не статтю про штрафи, а вилучення бракон’єрських засобів. Тоді кожен моряк, який позбудеться човна, мотору та сітки, перш ніж знову їх купувати, подумає про доцільність повернення до такого заняття»,— говорить Волков.
Довершує риболовну кризу безлад в імпортній політиці. І споживачі змушені купувати закордонну продукцію, яка у 3—4 рази дорожча навіть за російську. До речі, частка сусідки-Росії у вітчизняному риболовному імпорті ледь дотягує 1%. Решта припадає на Литву, Латвію, Скандинавськi та інші країни. Запитується, хто від цього виграє? Чи ж громадяни, які, вкотре переплачуючи, дбають про безбідне існування чиновників, наближених до провладних годівниць?
Рибну арифметику, здається, розуміють усі. Але конкретики за останні шістнадцять років чомусь не видно. Чи продемонструє її новий Кабмін? Амбіційності урядовцям у цьому не позичати. Вони запевняють, що митний комітет вже розробляє законопроект з питань ліцензування рибного імпорту. Щоправда, його деталі не розголошують. Натомість громадськості пропонують оновлену програму для риболовної галузі.
Головний її антикризовий захід — передача внутрішніх водойм у довгострокову концесію співтовариствам споживачів. «При цьому повинні бути дві умови концесії — фіксований платіж і щорічний приріст середньозваженої кількості риби у водоймищі», — наголошує Волков. Контролювати виконання концесійних умов має податкова служба (сплата фіксованого збору), а також екологічна інспекція при Мінприроди або окреме державне агентство при Кабміні (контроль виконання умови з відновлення рибних ресурсів). Названі пропозиції увійдуть до законопроекту, який незабаром подадуть на розгляд парламенту. «Ми вже зустрічалися з низкою депутатів профільного парламентського комітету, які готові цей законопроект висунути та підтримати», — розповідає Волков.
Передбачається також відновлення вітчизняного риболовецького флоту (чисельністю 40—60 суден). Гарна ідея... Але вона може ідеєю й залишитися без $300 мільйонів. Уряд навряд чи знайде таку суму в бюджеті. Залишається сподіватися на приватні інвестиції. Їх готовий надавати Китайський банк розвитку. Однак за наявності чіткої державної програми, яка гарантуватиме ефективне освоєння інвестицій та вчасне повернення грошей. Не може не турбувати інвесторів і відсутність дієвого галузевого закону, який за шістнадцять років незалежності встигли тільки розглянути у першому читанні.
