Днями Комітет з регуляторних питань Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА) підготував аналітичний звіт з метою дослідження проблем гармонізації системи технічного регулювання в Україні з правилами і принципами Європейського Союзу (ЄС). Зокрема, в документі вивчаються питання статусу національних стандартів України, застосування їх та приведення у відповідність з європейськими та міжнародними стандартами.
«Стандартизація, за визначенням Міжнародної організації із стандартизації (ISO), — це встановлення та застосування правил (тобто стандартів — Авт.) з метою підпорядкування діяльності в певній галузі на користь та за участі всіх зацікавлених сторін, зокрема, для досягнення всебічної оптимальної економії, за умов дотримання вимог технічної безпеки», — йдеться у звіті. Але, розуміючи, що регулювання певної окремої галузі в кожній країні можуть різнитися, і це у свою чергу може спричинити певні бар’єри для зовнішньої торгівлі, світ іде по шляху гармонізації стандартів. Так, гармонізоване визначення стандарту було дано в Угоді Світової організації торгівлі (СОТ) «Про технічні бар’єри в торгівлі». І, згідно з Угодою, стандарт — це «документ, який затверджено визнаним органом і який визначає призначені для загального і багатократного використання правила, інструкції або характеристики товарів чи пов’язаних з ними виробничих процесів або способів виробництва, дотримання яких є необов’язковим». Він може також включати або містити лише вимоги щодо термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певного товару, виробничого процесу чи способу виробництва... Керуючись такою дефініцією й порівнявши ситуацію з стандартизацією в Україні з досвідом країн ЄС, Європейська Бізнес Асоціація зробила такі висновки:
— Стандартизацією не повинні займатися органи державної влади, адже це процес, який базується на консенсусі всіх зацікавлених сторін — і бізнесу, і науковців, і споживачів, і держави.
— За своєю природою стандарт має добровільний характер, адже самі гравці ринку встановлюють правила гри, і не може затверджуватися нормативно-правовим актом.
— Обов’язкове регулювання в технічних регламентах повинно зосереджуватися на ознаках безпечності, а не на специфікації певних матеріалів або технологій, за допомогою яких буде досягатися необхідний рівень безпеки, адже вказування певного матеріалу може призвести до нерівної конкуренції на ринку.
— І, найголовніше, лише високий рівень гармонізації українських стандартів і технічних регламентів з європейськими і міжнародними дасть поштовх розвитку міжнародної торгівлі, яка б забезпечила не лише доступ європейської продукції на внутрішній ринок України, а й вихід українського виробника на європейські та міжнародні ринки, не стримуючи технологічний розвиток, який на сьогодні зумовлений, з одного боку, застосуванням застарілих стандартів, а з іншого боку, обов’язковістю їхнього застосування...
Отже, експерти ЄБА сьогодні розглядають декілька альтернативних стратегій гармонізації українських стандартів:
— Автоматичне скасування застарілих і прийняття гармонізованих європейських та міжнародних стандартів методом «обкладинки». Тобто переклад назви, а текст самого стандарту залишається на мові оригіналу. Такий метод був використаний в країнах Балтії. Але, зважаючи на особливість України і той факт, що, на жаль, сьогодні англійська та/або німецька, французька мови не є поширеними саме серед фахівців промисловості, це може поставити національного виробника у невигідне становище.
— Переклад стандартів та адаптація до умов України. Такий процес гармонізації стандартів є досить кропітким і затратним. Він потребує залучення додаткових ресурсів, зокрема, перекладачів, які, в той же час, не завжди можуть зрозуміти специфіку того чи іншого процесу або технології виробництва. Це може призводити до хибного тлумачення європейського або міжнародного стандарту. Задля уникнення таких проблем додатково необхідно залучати фахівців, які б разом з перекладачами вивіряли переклад стандартів. Цей затяжний процес потребує додаткового фінансування і може призвести до недотримання Україною часових рамок гармонізації стандартів, встановлених її зобов’язаннями щодо вступу до СОТ. В результаті ми можемо стикнутися з проблемою, коли в останній момент ми будемо вимушені приймати стандарти методом «обкладинки».
— Стратегічний підхід. Пропонується підійти до процесу гармонізації не з технічної, а зі стратегічної точки зору. Необхідно переглянути стандарти на предмет їхньої вживаності у виробництві й стратегічного значення для України. Тобто стандарти на товари, роботи, послуги, які не мають стратегічного значення для України (міжнародної торгівлі), можуть бути прийняті методом «обкладинки» вже сьогодні, в той час як стандарти на стратегічно значимі для України товари, роботи, послуги будуть підлягати перекладу із залученням фахівців.
Але поки що вирішення даних проблем державою перебуває в режимі «а віз і нині там», де вітчизняні чиновники, новітні європейські норми та ще радянські ГОСТи виконують ролі, відповідно, лебедя, рака та щуки.
«Наприклад, технічні регламенти, що розроблені та розробляються в Україні, мають більше відмінностей, чим спільного з Європейськими директивами. Тобто фактично тільки декларується впровадження Європейських директив та гармонізація стандартів, а насправді створюються нові перепони та перешкоди для виробників і постачальників товарів», — так коментує такий стан справ член Комітету ЄБА з регуляторних питань, координатор робіт зі сертифікації Олег Кисельов.
Між тим в рамках своїх зобов’язань щодо вступу до СОТ Україна мусить гармонізувати усі свої чинні національні та регіональні стандарти з міжнародними стандартами або технічними регламентами до 30 грудня 2011 року. З огляду на це, проблема низького рівня гармонізації потребує особливої уваги. Адже на сьогодні рівень гармонізації українських стандартів (міждержавних і національних стандартів) з міжнародними та європейськими становить 21,8%. За роки незалежності в Україні прийнято понад 7,6 тисячі національних нормативних документів, з яких 53,6% є гармонізованими стандартами. При цьому в державах-членах ЄС прийнято як національні 80—90% стандартів європейських організацій зі стандартизації. На сьогодні в Україні існує понад 16000 стандартів (так звані ГОСТи), які було розроблено ще до 1992 року, 46% з яких були прийняті ще до 1980 року.
Враховуючи ж, що міжнародні та європейські стандарти мають практику переглядатися в середньому кожні 5 років, з низькою швидкістю перегляду застарілих та неузгоджених стандартів Україна ще не скоро досягне необхідного рівня гармонізації. А це у свою чергу зберігатиме бар’єр для виходу українських виробників на європейські та міжнародні ринки, попереджають аналітики ЄБА.
ДО РЕЧI
Деякі стандарти нашої країни можуть не лише засмутити дослідників — представників міжнародних організацій, а й звеселити... Так, Міжнародна фінансова корпорація (IFC), також досліджуючи «особливості національної стандартизації», звернула увагу громадськості на один цікавий факт. Згідно з українськими стандартами сидіння для унітазів може виготовлятися тільки з березової фанери або з пластмаси стандартів 1977—1986 років. Конфігурацію виробу визначає ГОСТ далекого 1985 року... Щоб не виготовляти продукцію «за старовинним рецептом», підприємцям доводиться розробляти та реєструвати власні технічні умови (ТУ) і при цьому сплачувати «кругленькі» суми.
Експерти IFC в один голос твердять: «Система сертифікації та стандартизації, успадкована від СРСР, в умовах ринкової економіки не працює!». Так, минулого року малі та середні підприємства на процедури стандартизації та сертифікації витратили 650 мільйонів гривень. В Європі таку практику вважають ганебною...
