Iнфляція в Україні в серпні скоротилася до 0% (проти 0,9% в липні та 0,1% в червні), а від початку року становила 3,8%. Як повідомляє Держкомстат, у серпні зниження вартості продовольчих товарів на 1,2% компенсувало зростання вартості непродовольчих товарів (на 0,8%) і послуг (на 3%).
Отже, літо закінчилося без дефляції. Утім у серпні 1998, 1999, 2000 і 2005 років її теж не було і лише двічі — в серпні 1998 та 1999 років — була зафіксована інфляція. Але цього року дефляції і не чекали. Разом із тим, усупереч прогнозам, цьогорічна інфляція не була значною. Причина — відкладене підвищення тарифів. Таким чином, інфляцію послуг начебто приспали. До часу. Газ (підвищення на 25% сталося в травні) ще не в повній мірі нагадав про себе. Липневе підвищення цін на енергоносії для населення не набуло чинності й у серпні.
Але осіння підвищувана корекція на підході. Вона може стати відчутною, якщо області враз піднімуть комунальні тарифи. Уже серпень частково відреагував споживчими цінами на попереднє підвищення вартості енергоносіїв. Продовження буде у вересні—жовтні. Лідерами цієї тенденції стануть вищі ціни на воду, опалювання, квартплату. Якщо введення нових тарифів затягнеться, то додатковий інфляційний тиск відчуватиметься в листопаді та грудні. І це навіть більш небезпечно, ніж якби тарифи зростали в ранні осінні місяці, оскільки четвертий квартал — традиційний період цінового збудження.
У серпні було досить помітним сезонне зниження цін. На рівні показників літа 2005 року. Разом із тим цього місяця повернулася «м'ясна» інфляція, якої не було 10 місяців. Підвищення цін на м'ясо та птицю становило 0,1%. Раніше в країні була зафіксована найвища дефляція на цьому сегменті ринку. Вона тривала дев'ять місяців, почавшись у жовтні 2005 року.
Нинішнього року «очищеної» (базової) інфляції не було. Монетарні агрегати залишалися малорухомими. А з ними і споживчі ціни на непродовольчі товари, за винятком бензинових, але вони не мають стосунку до показника базової інфляції, залежної від монетарних дій Нацбанку. Крім того, зростання цін на паливно-мастильні матеріали в останній декаді серпня не ввійшло в статистичні дані цього місяця. Проте зростання цін на паливно-мастильні матеріали (на 12,2%) було найбільшим у нинішньому році місячним показником інфляції на цьому сегменті ринку непродовольчих товарів.
Сьогодні ціни на цей чутливий товар заморожені за домовленістю з трейдерами. Вважаю, тимчасово. Дисфункція ринку нафтопродуктів на якийсь період перейшла в латентну (приховану) форму. При цьому ймовірність виникнення тенденції до зниження майже не проглядається, тоді як світові ф'ючерси на нафту зараз перебувають у знижуваному корекційному тренді.
Дещо непокоїть серпневе зростання грошової готівки в структурі грошових агрегатів. Усе ще нижчим, ніж торішній, є «апетит» до заощаджень. Удвічі повільніше приростають депозити і вчетверо повільніше — депозити фізичних осіб у національній валюті. Заходи Нацбанку з розширення ліквідності поки що є виправданими. І все ж уже час узяти паузу в циклі зниження ставок, зокрема основній — обліковій. Адже наближаються сезоннi загостреня хронічних цінових захворювань. І це треба зробити раніше, ніж у попередні роки. Такі дії стимулююче вплинуть на підвищення тонусу ділової активності.
Підвищення продуктивності праці (зростання ВВП і промислового виробництва) обмежило вплив зарплати на ціни. До того ж попит на гроші зараз не по сезону активний. Ліквідність абсорбується продовжуваним економічним зростанням. Мультиплікація грошей перевищує торішню. Щоправда, торішня реальна ревальвація все ще має стримуючий вплив на непродовольчі ціни. Але реальна девальвація цього року обмежує силу цього впливу. Тому наміри впливових сил в уряді, орієнтованих на номінальну девальвацію, перебувають у латентному стані. Але в будь-який час можливе посилення цих настроїв.
Разом із тим вплив девальвації на інфляцію загальновідомий. Можна прогнозувати зростання очікувань майбутнього підвищення споживчих цін, чим може бути спровоковане їх поточне підвищення. Інфляцію витрат підштовхне збільшення імпортних доданків виробництва експортної продукції. Через певний проміжок часу інфляцію попиту стимулюватиме зростання номінальних доходів, індексованих відповідно до підвищення споживчих цін. Таким чином формуватиметься своєрідна спіраль. У свою чергу знецінення грошей прискорить швидкість їхнього обігу, а наявна маса гривні може посилити інфляційний тиск на товарних ринках, чутливих до очікувань.
«Втеча» від ослаблених грошей у валюту зменшить схильність до заощаджень. Динаміка депозитів сповільниться. За значної девальвації може повторитися, як і в листопаді 2004 року, обвальне вилучення вкладів із банківської системи. Поменшає кредитна активність. Сповільниться зростання виробництва. У результаті недостатність товарної пропозиції може призвести до інфляційного сплеску.
Девальвація зменшить притік імпортних товарів на ті ринки, де вітчизняне виробництво не може «закрити» інтенсивно зростаючий споживчий попит. Це підштовхне інфляцію цін на вітчизняну продукцію.
Подорожчання інвестиційного імпорту після девальвації загальмує модернізацію промисловості, зменшить товарну пропозицію, спровокує висхідний ціновий ліфтинг.
Щоправда, у девальваційного варіанта можуть бути й деякі позитивні, хоч і обмежені в часі, наслідки. Це зменшення тиску конкуренції з імпортом, що може відкрити для частини підприємств перспективу розширення виробництва та посилити їхній внесок у задоволення попиту. Це сприятиме ціновій стабільності. Девальвація на короткий проміжок часу може сприяти зв'язуванню гривневої грошової маси через посилену купівлю іноземної валюти, зокрема за рахунок вилучених гривневих депозитів. Може також зрости попит на кредитування в національний валюті й ослабити інтерес до отримання кредитів в іноземній. У середньостроковій перспективі за інших рівних умов і за призначених масштабiв знецінення гривні це сприятиме зростанню відсоткових ставок на кредити у національній валюті і може давати певний антиінфляційний ефект. У більш віддаленій перспективі в підприємств торгового сектора (експортних) може посилитися інтерес до розширеного інвестування у виробництво та розширення товарної пропозиції.
Фінансовий потенціал частини підприємств-експортерів у період прискорення інфляції, тобто в короткостроковому вимірі, зростає залежно від масштабу девальвації й імпортної складової у витратах. Це сприятиме продуктивності роботи та зниженню видатків.
Разом із тим порівняльний аналіз негативних і позитивних наслідків девальвації дає підстави зробити висновок про велику ймовірність і небезпеку інфляційного сплеску. Крім того, інфляцію підштовхуватиме зростаючий дефіцит бюджету, скорочення дефіциту торгового балансу та стартове розгортання вторинної інфляції після травнево-липневого підвищення цін на газ для населення.
Не можна забувати, що ціни на послуги від початку року виросли на 20,3% проти 7% на цей же час минулого року. Одночасно дуже непокоїть серпневе прискорення зростання цін виробників у промисловості. Зростання цін виробників на 2,1% — це максимальне значення цього року. Кумулятивний показник за вісім місяців перевищив торішній — 8,5% проти 7,3%. Розрив з інфляцією споживчих цін зріс до 3,5% проти минулорічних 2,5%. Таким чином, зараз формується інфляційний потенціал для споживчих цін. Цьому сприятиме розігрівання економіки, що почалося в травні, розбалансування ринку нафтопродуктів в останній декаді липня та в перших двох декадах серпня, підтримка в областях київської «ініціативи» з підвищення хлібних цін (Запоріжжя, Одеса, Луганськ, Черкаси).
Щоб не дати інфляції розгулятися, необхідно насамперед згорнути девальваційну риторику. Дуже важливо зменшити бюджетний дефіцит і трохи підвищити депозитні ставки, щоб залучити вільні гроші населення в банки та вивести їх зі споживчого ринку. Необхідно найближчим часом, а не в останні місяці року, завершити процес підвищення тарифів. При цьому не треба змінювати імпортних митних зборів і знижувати ставки рефінансування. Треба стабілізувати резервні вимоги до банків і дещо притримати економічне зростання. Дуже треба створити зрештою достатній резерв для інтервенції на ринку нафтопродуктів.
Загалом серпневий нуль по інфляції породжує тривожний настрій. Нагадаю, що з жовтня 2005 року ціни на м'ясо та птицю знижувалися. А ці товари становлять близько 14% у споживчому кошику. У серпні, після десятимісячної перерви, ціни на м'ясо та птицю виросли на 0,1%. Це — не багато, і добре, якщо ми маємо справу з короткостроковою корекцією цінової динаміки. Але якщо відбудеться розворот тренда на зростання м'ясних цін, то можливості протистояти інфляції в сфері послуг значно слабшатимуть.
Зійшла з піку (1,8%), який ми спостерігали в липні, і «продовольча дефляція» загалом. У серпні ціни на продовольство знизилися лише на 1,2%. Нагадую, що продовольчі товари — це 63% всього споживчого кошика.
Далеко не все спокійно і на ринку непродовольчих товарів. Від початку року ціни виросли лише на 2,1%. Як у Європі. Було б ще менше, але відбулася бензинова квазікриза (начебто криза). Чому квазі? Короткострокова, як і у 2005 році. Тоді в квітні ціни виросли на 10,4%, а найбільше їх зростання теж було в серпні — 11,8%. Потім ціни знижувалися. І наприкінці року їх зростання становило 24,5%. А в серпні цього року ціни на паливно-мастильні матеріали виросли на 12,2%. За вісім місяців — на 23,8%. При цьому майже половина зростання — за серпень. Якщо це — аналогічно з уїдливими оцінками 2005 року — назвати бензиновою кризою (я так, до речі, не вважаю), то треба визнати, що програму антикризових заходів прийняли раніше, ніж створили хоч би і короткострокову, але все ж таки кризу в цьому секторі економіки.
Характерною рисою серпня стало зростання цін виробників промислової продукції. Вони вже рухаються вперед швидше, ніж минулого року (8,5% проти 7,3%). Позначається розігрівання економіки (5,5% зростання ВВП нинішнього року проти минулорічного 3,8%). Треба бути пильними. З оптової інфляція може легко перейти на роздрібну.
Неприємний сюрприз — серпневе зростання цін на хліб (6,3%). Такого не було з 2003 року. І це ще не вечір. Але в 2003 році був унікальний неврожай. А в 2004—2006 роках він становить 36—38 млн. тонн на рік. Та й ціни на зерно не зростали. Навіть знижувалися. Якщо посилання на енергофактори та зростання зарплати візьмуть для наслідування виробники інших продовольчих товарів, то прискорено розгортатиметься вторинна (після зростання цін енергоносіїв) інфляція.
І, проте, фатальної небезпеки високої інфляції немає. Її можна стримувати. У нас відбувається реальна девальвація ефективного обмінного курсу гривні до рубля й до долара (до долара — 4,2%). Це підтримка експорту України на один із двох головних ринків. При цьому в Росії відбувається реальна ревальвація (понад 8%) ефективного курсу рубля. Тож шансів у нас цілком достатньо. Важливо їх не проґавити.
