Міністерство фінансів України не змогло отримати жодної заявки під час аукціону (5 червня) з продажу облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), повідомляє УНІАН. Під час аукціону інвесторам буцімто пропонували купувати гривневі та доларові ОВДП терміном на 1, 2 і 3 роки. Втім, охочих не виявилося. Цікаво, це ознака того, що ринок уже наситився мінфінівськими паперами, чи просто в потенційних інвесторів закінчилися гроші або вони їх тримають на «чорний» день?
Дізнатися про причини пустого аукціону та про подальші кроки для наповнення бюджетної казни з допомогою аукціонів «День» намагався в Міністерстві фінансів України. Однак на момент здачі номера відповіді від міністерства так і не надійшло.
Тож можна лише припустити, що в галузевому міністерстві на всі 100% знають, що й як робити. В останньому напередодні запевняв під час спілкування з журналістами й перший заступник міністра фінансів України Анатолій Мярковський. За його словами, Мінфін у червні погасить єврооблігації випуску 2007 року. Не прогнозує перший заступник на кінець року і проблем із державним боргом та утриманням показника бюджетного дефіциту у встановлених межа. Що ж, побачимо.
Тим часом «День» звернувся до фінансистів та економістів поділитися їхнім баченням того, що ж відбулося на ринку торгівлі з державними фінансовими паперами.
КОМЕНТАРІ
Борис СОБОЛЄВ, голова ради Українського кредитно-банківського союзу:
— Причина в тому, що Мінфін не встановив привабливу для інвесторів ставку дохідності за облігаціями. Якщо інвестори не отримують адекватної пропозиції, вони не купують цінні папери. Аби побудувати нормальний ринок, на мій погляд, в Україні має з’явитися інститут праймдилерів та маркетмейкерів. Зазвичай найбільш солідні банки та фінансові інститути, які виходять на ринок первинного розміщення паперів державного боргу, зобов’язуються (підписуються) на купівлю певного обсягу паперів, які розмістить Міністерство фінансів. У середньому весь обіг випуску ОВДП у різних частках викуповують 5—7 учасників і далі перепродують ці папери іншим за більшою комісією. Це і так звані праймдилери. А маркетмейкери — ті, хто зобов’язується постійно підтримувати на ринку ліквідність цих облігацій. І в разі «скидання» паперів чи паніки вони скуповують їх і потім продають зі своїх портфелів. У нас таких інститутів немає.
Крім того, серед причин — різка (практично за день) девальвація рубля, яка злякала наших нерезидентів, що тримали у своїх портфелях 50—60% всіх ОВДП. Тож під впливом поганих новин із Росії вони позбулися українських паперів, купили долари та втекли. А без них український ринок паперів неліквідний.
Ситуація виправиться після поновлення відносин із МВФ. При цьому важлива навіть не сума позики, а сам факт поновлення співпраці. МВФ для інвесторів, як зелене світло світлофора. Зараз у нас червоне, а має бути хоча би жовте, а ще краще — зелене. Без цього Україна знаходиться в зоні інтересу тільки спекулятивних інвестицій. Інституційні інвестори обходять Україну стороною.
Олександр САВЧЕНКО, екс-заступник голови НБУ, екс-заступник міністра фінансів:
— Мінфін поставив ціну дохідності облігацій, яка не задовольнила очікування інвесторів. Тому покупців і не знайшлося. Треба переглядати ставку, тобто збільшувати її. Очікування більших ставок дохідності за державними облігаціями внутрішньої позики виникли через наростання прогнозів девальвації гривні та інфляційних настроїв. Хоча сьогодні немає підстав для девальвації гривні, а сама гривня лишається найбільш недооціненою валютою у світі. Тому падати немає куди. Тож настрої інвесторів змінювалися під впливом прогнозів безпідставної девальвації гривні. В таких умовах владі потрібно зменшити політичну напругу та девальваційні й інфляційні очікування. Тоді й ставки не доведеться підвищувати.
Антон ФІЛІПЕНКО, президент Української асоціації економістів-міжнародників:
— Уряд забагато розміщував таких паперів і вже «нагодував» ними ринок. Але головна проблема зниження активності інвесторів на фінансовому ринку полягає в погіршенні макроекономічних показників та непоновленні співпраці з МВФ. Зниження ВВП та величезний «навіс» (14 мільярдів доларів) дефіциту торговельного балансу — все це причини зростання недовіри бізнесу та притримання ним своїх коштів. Очікується, що у другій половині року відбудеться економічне зростання завдяки внеску АПК (новий урожай), будівництву та проведенню Євро-2012. Однак все одно без поновлення співпраці з міжнародними фінансовими інституціями відновити спокій на ринку буде непросто.
Андрій БЛІНОВ, економіст:
— Гривневі папери не цікавлять інвесторів уже давно. Тиждень тому Мінфін випустив рекордний обсяг, але його по суті викупив один учасник (ВТБ), після чого відбулося рефінансування та часткове погашення кредиту цьому російському банку... Стійкий інтерес спостерігається до валютних цінних паперів із дохідною ставкою 9% річних. Із урахуванням ризику девальвації це дуже перспективно для інвесторів... На мій погляд, поки для України закриті зовнішні ринки, уряду нічого іншого не лишається, як працювати з ринком внутрішніх боргових паперів. Думаю, що перспектива за доларовим інструментом. Якщо ситуація в єврозоні стабілізується й інвестори почнуть знову довіряти євро, то, можливо, Мінфін прив’язуватиметься й до інших валют.
Олександр КЕНДЮХОВ, президент Всеукраїнської спілки вчених-економістів:
— Таку ситуацію спровокувало два фактори. Перший — міжнародний. У світі сьогодні зберігається серйозна макроекономічна нестабільність, і це попри вживання антикризових заходів урядом ЄС та США. За таких умов загроза другої хвилі світової кризи, яка точно зачепить Україну, дуже велика. Другий фактор — внутрішній. Він обумовлений наближенням парламентських виборів і ризиком політичної нестабільності, яка в результаті може виникнути. Бізнес бачить можливі ризики, пов’язані з погіршенням світової макроекономічної ситуації та після проведення парламентських виборів, тож веде себе обережно. Звідси невелике бажання купувати облігації. Якщо ризик другої хвилі кризи спрацює, то нашій країні не уникнути пошуку нових закордонних кредиторів. Одним із них може стати Китай. Можна залучити гроші й у населення. Резерв, за різними оцінками, сягає 50 — 60 мільярдів доларів. Але щоб їх отримати, люди мають повірити в досяжність поставлених цілей, під які залучатимуться кошти. А з цим поки що досить складно.
