Українсько-російська газова епопея на тлі 20-ї річниці незалежності — яскрава ілюстрація реального стану справ в енергетичній сфері. Споживаємо багато, імпортуємо багато, своє розвиваємо повільно і непослідовно. Чого варта така енергозалежність та чи є спосіб стати на інший шлях? Є, але для цього всім нам потрібно докласти зусиль. Питання доступу до енергетичних ресурсів є вирішальним у сучасному світі. Хто експортує енергоресурси, той володіє світом. А хто імпортує або залежить від одного постачальника, має бути готовим до маніпуляцій та обмеження суверенітету. Як це виглядає на практиці, всі ми добре знаємо. За останніх п’ять років Україна пережила дві газові війни й безліч конфліктів щодо постачання енергоресурсів. Але це не тому, що нас хтось пригнічує. Зовсім ні. Причини, передусім, внутрішні, наші, українські. Власні потреби в енергоносіях ми на 45% покриваємо за рахунок власних родовищ, а на 55% — це імпорт. При цьому залежність за окремими видами палива становить: за природним газом — 77%, за нафтою— 74%, за ядерним паливом — 100%. І, що характерно, це залежність від єдиної країни-експортера — Росії. Чи допустимо таке в XXI столітті? Приклад Німеччини, яка імпортує газ не лише з Росії (35 мільярдів кубометрів), а й із Норвегії (30 мільярдів кубометрів), Нідерландів (25 мільярдів кубометрів), Великобританії (3 мільярди кубометрів), паралельно розвиваючи відновлювану енергетику, підтверджує, що ні, недопустимо. Сьогодні ми — «енергетичні вампіри»: енергоємність українського ВВП удвічі, а інколи втричі вища, ніж у Данії, Японії, Великобританії, Німеччині, Франції та інших розвинутих країнах світу. Тобто для виробництва однієї й тієї ж одиниці продукції ми витрачаємо вдвічі-втричі більше енергії. Це — неконкурентна позиція в глобальному вимірі, що веде до поразки. Настав час визнати: ми поволі втрачаємо власну незалежність, бо є керованими, залежними і незахищеними. Відсутність реальних змін в енергетичній політиці вже за рік-два призведе до катастрофічних наслідків для країни, її економіки та українських громадян.
40% СВОЇХ ПОТРЕБ МИ МОГЛИ Б ЗАДОВОЛЬНЯТИ ЗАВДЯКИ «ЗЕЛЕНИМ ТЕХНОЛОГІЯМ»
Український житлово-комунальний сектор, крім опалення наших домівок, опалює ще й атмосферу і ґрунт. Коефіцієнт корисної дії більшості вітчизняних котелень не перевищує 50—60%, а рівень втрат тепла в мережах перебуває за межею розуміння спеціалістів. Лише на енергозбереженні ми могли б щороку економити не менш як два мільярди долларів. Та складається враження, що теперішньому уряду і громадянам економія не потрібна — невже ми готові й надалі оплачувати таке марнування ресурсів? Україна володіє значним потенціалом у сфері відновлюваної енергетики (ВЕ). 40% своїх енергетичних потреб ми могли б задовільняти за рахунок «зелених технологій», поширених в усьому світі. Наскільки поширених, можна зрозуміти лише з того, що із 300 гігаватт нових потужностей, введених у світі в 2008—2009 роках, 140 гігаватт припали на долю відновлюваної енергетики. В Україні ж частка ВЕ в загальному енергобалансі не перевищує 1% — це свідчить про те, що досі ні український бізнес, ні українська влада не були зацікавлені в цьому. Новітні технології — це інновації, передові наукові дослідження, шанс як для нашої науки, так і для нашої економіки. Україна має поставити за мету доведення споживання природного газу до рівня власного видобутку. Україна самостійно видобуває газ і нафту, однак рівень видобутку щороку падає. За підсумками 2010 року, ми видобула на 5% менше газу, ніж 2009 року, і на 11% менше нафти.
П’ЯТЬ ВАРІАНТІВ, ЯК РОЗРІЗАТИ ЗАШМОРГ ЕНЕРГОЗАЛЕЖНОСТІ
Про рецепти багато хто говорив, але все ж таки вважаємо за потрібне їх узагальнити.
По-перше, необхідно перерозподілити постачання газу для України з унеможливленням монополізації «Газпромом», який сповна користається своїм становищем сьогодні, надаючи не більше 30% ринку для одного постачальника. Це можливо як шляхом побудови LNG-терміналу, так і пошуку можливостей імпорту газу в Середній Азії та світі загалом.
По-друге, треба використати власні ресурсні можливості України і збільшити видобуток природного газу удвічі — в тому числі на шельфі Чорного моря. За сьогоднішньої ціни на газ є рентабельним видобуток сланцевого і шахтного газу. За даними держгеологслужби, цей показник реально досягти вже найближчим часом, протягом двох років.
По-третє, величезні можливості лежать у сфері енергозбереження. Необхідна якісна державна політика щодо енергонеефективних виробництв, щодо заохочення громадян берегти енергію.
По-четверте, необхідно залучати приватних інвесторів до комунального сектору економіки, адже на реформу ЖКГ потрібна сума інвестицій, яка дорівнює двом річним бюджетам України, ці кошти можна залучити лише за допомогою вітчизняних або іноземних інвесторів. Комунальна «чорна дірка», яка зараз тільки поглинає фінанси, може стати цілком ефективним і прибутковим бізнесом, що дасть змогу наполовину скоротити втрати енергії у сфері ЖКГ.
По-п’яте, держава повинна підтримати виробництво ВЕ. Це дорого сьогодні, але в майбутньому, коли нафта, газ та інші невідновлювані види палива вичерпуватимуться, така енергія відіграватиме дедалі більшу роль. Крім того, в багатьох населених пунктах України є ресурси місцевих видів палива, котрі поки що не використовуються — як, наприклад, солома для паливних брикетів чи відходи від тваринницької ферми для виробництва біогазу.
ЧАС ЗРОЗУМІТИ: ДОБА ДЕШЕВИХ ЕНЕРГОНОСІЇВ МИНУЛА
Цілком очевидно, що держава та українські чиновники не можуть бути вправними адміністраторами. Плани-стратегії як писалися, так і пишуться. А ситуація лише погіршується. Тому все, що зараз потрібно — це розпочати зміцнення енергетичного суверенітету із себе, власної сім’ї та домівки. Утеплити, зменшити невиправдання споживання електричної чи теплової енергії, створити ОСББ, змусити ЖЕК надати звіт про втрати в мережах, підтримати новаційні технології й тих, хто реально її впроваджує в життя. І хоча б раз на декілька років, під час чергових виборів, вимагати від влади звіту про реально виконану роботу. Адже настав час зрозуміти: доба дешевих енергоносіїв минула. Зворотного шляху немає, і лише від нас з вами залежить, чи зможемо ми залишитися незалежними, чи станемо жертвою власної недалекоглядності та безпорадності.
КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР
Учора, виступаючи на зустрічі з адміністративно-господарським активом Харківської області, Азаров поставив завдання «протягом найближчих років скоротити обсяг закупівель російського газу втричі». Ось це вже реальний аргумент.
