Росія останнім часом поводиться, як та пушкінська баба, яка не хотіла бути спадковою дворянкою, а забажала, врешті-решт, стати царицею морською. І справді, Москва то хоче створювати з Україною газотранспортний консорціум, то не хоче, то погоджується на його тристоронній формат, то вимагає виключно двостороннього, та ще за умови законодавчого закріплення українським парламентом. А остання російська фішка, озвучена прем’єр-міністром Росії Дмитром Медведєвим, представляє, по суті, ультиматум Україні.
«Якщо їм (українському керівництву. — Авт.) цей консорціум потрібен двосторонній, тристоронній, — пояснював іноземним журналістам російський прем’єр, — вони повинні нас зацікавити в тому, щоб ми в ньому брали участь. Це зовсім не те, до чого ми негайно прагнемо, але якщо будуть цікаві ідеї про те, як працювати, якщо ми відчуємо, що нас у цьому сенсі розглядають як повноцінних довгострокових партнерів, ми, звісно, з нашими українськими партнерами цю розмову продовжимо». «А в якому випадку пропозиція про консорціум буде цікавою? — продовжував Медведєв. — Лише в тому випадку, якщо ми розумітимемо, що наші інтереси — в даному випадку інтереси «Газпрому» й інтереси держави в цілому — гарантовані. А коли вони можуть бути гарантовані? Коли ми не потрапимо в ситуацію, за якої нас за певних подій просто виставлять із цього консорціуму або визнають його невідповідним до тих чи інших, скажімо, європейських правил або, умовно, договору, який оформляє відносини з енергетичною хартією».
«Тому альянс між Росією й Україною, — продовжував глава уряду РФ, — у цьому випадку може бути лише за умови виходу України з цілої низки відповідних інститутів, включаючи договір про приєднання до Енергетичного союзу, якщо, ще раз підкреслюю, це Україні цікаво. Не цікаво — будь ласка, значить, ми розвиватимемося своїм шляхом, а Україна може залишатися в будь-яких міжнародних угодах, це її суверенне право».
«Україна періодично надсилає Росії сигнали, — продовжував Медведєв, — але далі за ці сигнали поки що процес не йде». З цього місця, як кажуть, детальніше. Які ще сигнали? Двома днями раніше, 19 березня, прем’єр Микола Азаров висунув Євросоюзу серйозне обвинувачення. «Ми готові, Росія готова, — явно забігаючи наперед, говорив Азаров. — Де ця третя сторона? Де ж підтримка ЄС цього формату співпраці з управління газотранспортним консорціумом?».
Відповідь Євросоюзу не примусила себе чекати. Дипломатичний представник Євросоюзу в Україні Ян Томбінський підкреслив: «Газотранспортна система належить Україні. Тому ЄС не прийде з якимись пропозиціями, це — українське питання, Україна повинна запросити ЄС... Але ніяких конкретних пропозицій немає».
У Єврокомісії не забули також відреагувати на ультиматум російського прем’єра Україні з вимогою вийти з енергетичних договорів із ЄС і не керуватися європейськими правилами. Там прозоро натякнули, що вихід з Енергетичного співтовариства як умова створення консорціуму з управління українською газотранспортною системою поставить під загрозу суверенні інтереси країни в енергетичній безпеці (а можна було б іще додати, що вихід нашої країни з ЕС тристоронній газотранспортний консорціум взагалі унеможливлює. — Авт.). У коментарі Єврокомісії наголошується: «ЄС незмінно вірить, що це в суверенних інтересах України, щоб будь-яка угода відповідала зобов’язанням, які Україна взяла в рамках Енергетичного співтовариства».
Крім того, в ЕК зазначають, що членство України в ЕС є інструментом співпраці, щоб «продовжувати роботу у напрямі економічної життєдіяльності, конкурентоспроможності, прозорості, стійкості й інтегрованого енергетичного ринку, який був би привабливим для необхідних інвестицій». «Це також дозволяє захистити українську енергетичну безпеку від наслідків антиконкурентного енергетичного ринку, — продовжують автори коментаря, — який залежить від одного головного зовнішнього постачальника, і робота з реверсних постачань газу з ЄС до України є цього яскравим прикладом». Водночас Єврокомісія заявила про готовність «допомогти Україні порадою, щоб запобігти небажаним наслідкам будь-яких угод, які вона хоче укласти», і ще раз нагадала, що «ЄС хоче, якщо того, звісно, хочуть Україна і Росія, вступити в тристоронні консультації з питання транзиту газу у будь-який час».
З ЄС, принаймні, на вербальному рівні все нібито зрозуміло. Не зрозуміло з нашим урядом. Чому мовчки ковтає ультиматуми, чому його не ображають вказівки з Кремля, що явно зачіпають гідність і суверенітет України. А, можливо, вся справа в тому, що РФ раніше вже отримала «якісь сигнали» про намір нашої влади вийти з «безуспішного» ЕС, що не надає підтримки у створенні консорціуму? І заява Медведєва — лише доволі недоладний тест на зрілість українського суспільства?
Цю думку своїми відповідями на запитання «Дня» побічно підтвердили й наші експерти.
Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ, незалежний енергетичний експерт:
— Українсько-російські газові відносини і взагалі відносини з Росією, особливо коли йдеться про колізії, наше керівництво взагалі дуже неохоче коментує. І заяви Медведєва про необхідність нашого виходу з Енергоспівтовариства — не виняток, а, швидше, підтвердження цього, що свідчить про відсутність зовнішньополітичної позиції щодо Росії. Хоча на переговорах, як уявляється, це питання обговорювалось, і Росія дуже не хотіла б, щоб Україна підтримувала третій енергопакет ЕС. І для мене загадка, чому Медведєв зробив таку жорстку публічну заяву, яка не може не викликати осуду в Україні. Я підозрюю, що в переговорах коса знову найшла на камінь, і цю заяву було зроблено для того, щоб якось простимулювати Україну та її керівництво. Схоже, цієї мети досягти не вдалося. Але, думаю, мовчати все-таки було не варто. Хоча камінь спотикання — це не Енергоспівтовариство. Участь України в ньому — швидше, просто привід. Проблема в тому, що керівники двох країн не можуть домовитися глобально, щодо всього комплексу проблем.
Геннадій РЯБЦЕВ, заступник директора НТЦ «Психея»:
— Я думаю, це особиста думка, на яку нашій владі абсолютно не обов’язково відповідати. І гадаю, це правильно, тому що заява явно провокативна.
Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм центру «НОМОС»:
— Річ в тім, що в українському керівництві ще багато «гомосовєтікусів», які звикли довго й уважно вивчати вказівки або просто новини з Москви. Це у нас така традиція. Пригадаймо, як не скоро відреагувало наше керівництво на 7-мільярдний штраф за недобір російського газу. Крім того, там є люди, які раді з такого повороту подій, як вимога Москви вийти з ЕС. Саме з цієї групи за інтересами йдуть побажання послати подалі цих європейців, які нам нібито ні в чому не допомагають. Про це неодноразово говорив і наш Президент. І були моменти, коли в Києві це питання серйозно розглядалося — в обмін, скажімо, на дешевий газ. А наразі влада теж мовчить. Вона, схоже, думає, що займає мудру, зважену позицію. Але російська сторона чітко знає, що їй потрібно, і продовжує політику відвертого пресингу й ультиматумів, не намагаючись навіть приховувати своїх намірів. А у нас, даруйте, мокрі штани і рот на замку. Тому що остаточно визначатись не хочеться. Краще зберігати статус-кво і сидіти на двох стільцях, оскільки одночасно хочеться і дешевого газу, і європейської інтеграції.
