17 листопада громадськості презентували частину коаліційної угоди, яка стосується реформування економіки. Спочатку текст документу на своїй сторінці у «Фейсбуці» розмістила лідер партії «Самопоміч», координатор «Реанімаційного пакету реформ» Ганна Гопко, а згодом в офіційному повідомленні партії було сказано, що об’єднання готове поставити підпис під цим документом відразу після формування депутатських фракцій у Верховній Раді. Представник партії Оксана Сироїд пояснила, що текст угоди підписаний усіма фракціями і ухвалений консенсусом. А завтра продовжиться погодження частини угоди про регламент та її преамбула, куди хочуть вписати зобов’язання членів коаліції про скасування депутатської недоторканості.
Розділ реформ охоплює кілька напрямків (децентралізація, енерго— та фінансовий сектори, житлово-комунальне господарство, АПК, регуляторна політика тощо) і до кожного з них подає набір пропозицій. Тож набір непопулярних економічних кроків, які наші сусіди поляки розпочали ще 20 років тому, готовий. Тепер чекаємо появи свого українського Бальцеровича. Якщо вірити прогнозам, то новий Кабмін має шанси з’явитися 25 листопада, або ж на початку грудня. На тоді заплановане перше засідання парламенту і дуже ймовірно, що депутатам запропонують визначитися з новим прем’єром та складом КМУ. Що ж почекаємо. А до того «День» попросив галузевих експертів проаналізувати на предмет своєчасності та реалістичності запропоновані у коаліційній частині підходи з реформування української економіки.
КОМЕНТАРІ
Роман ШПЕК, екс-міністр економіки, голова ради «Незалежної асоціації банків України»:
— Аналіз проекту угоди в частині реформ показав, що вона — незбалансована. Якісь кроки виписані у більшій мірі, інші — в меншій. В ній немає, якою чіткого бачення, якою має буде економічна та торговельна політика, як стимулюватиметься експорт з метою повернення в країну виручки. І найголовніше, фінансовий та банківський сектор не визначений у ній пріоритетними галузями. Я не побачив важливого набору антикризових дій для відновлення банківського сектору. Це дуже погано. Адже від розвитку банківської системи залежить стан економіки України. Чому це відбувається? Тому що спочатку формують угоду замість того, аби сформувати коаліцію. І це — велика проблема. Країна втрачає час в переговорах з кредиторами. Планів в незалежній Україні вже було багато. Проблема з їх реалізацією. За запропонованим набором реформ не видно, де знаходитиметься центр реформ, хто буде їх лідером.... Це ж інституційна спроможність. Тому на мій погляд, сьогодні країні потрібне яскраве сузір’я реформаторів, а не окремі зірки
Володимир ЛАНОВИЙ, колишній міністр економіки, президент «Центру ринкових реформ»:
— У мене загальне зауваження до коаліційної угоди. Вона є політичною декларацією, політичним документом, в якому можуть бути вказані цілі роботи та основні завдання. Тобто це загальний напрямок, який показує куди йти. Тому очікувати документа, який би став базою нового реформаторського законодавства чи нових реформаторських підходів в економіці не варто. Підтвердження цьому країна вже бачила в попередніх спробах підписання коаліційних угод: наприклад, у 2006 році два місяці писали коаліційну угоду, а потім відбулась зміна набору коаліції і до влади прийшов Янукович. Я гадаю, це хибний підхід. Коаліційна угода має бути на дві-три сторінки з політичними та стратегічними цілями, а уряд має розробляти набір реформ. І саме вони ляжуть в основу програм діяльності КМУ, які обов’язкові до виконання. На мій погляд, в цій програмі має бути кілька принципових речей. Перше — країна чекає фінансової стабілізації та виходу із кризи. Тому спочатку слід запобігати зростанню інфляції, сприяти стабілізації валютного курсу. Друге — закрити в бюджеті «дірки» на десятки мільярдів гривень. «Нафтогаз» напозичав цього року 80 мільярдів гривень. Державні банки теж приклалися до бюджету, наприклад, тільки «Ощадбанк» отримав 20 мільярдів гривень державної допомоги. Є й інші державні підприємства, які отримують бюджетні гроші. Третє — оновлена політика НБУ, яка означає збалансування відсоткових ставок. І традиційно — гарантування права приватної власності, конкуренції на ринку, обмеження олігополії в галузях.
Олексій КУЧЕРЕНКО, колишній міністр житлово-комунального господарства України:
— Розділ коаліційної угоди про ЖКГ називається «Забезпечення громадян комунальними послугами» і ні слова про реформи. Що за назва розділу? Якщо запропоновані заходи мають на меті проведення реформ в галузі, то це треба так і називати. В таких важливих документах не можна гратися поняттями і робити їх підміну. Я не побачив програми реформування ЖКГ. Це просто набір фраз. В принципі, половина з них звучить нормально. Вони схоластично, щось врахували і написали. Але... Лишається кілька важливих але, які тримають на прив’язі всю галузь і разом з нею мешканців. Перше питання, яке апріорі має бути в програмі реформування житлово-комунального господарства — де пункт про прийняття закону про саму програму реформування? Немає закону — немає реформи.
Друге — як вирішуватимуть проблему участі держави в першому капітальному ремонті будинків, які передаватимуть в ОСББ. Це не програма — це набір тезисів. Можна дискутувати з приводу того, чому пропонують оснастити лічильниками будинки тільки до 2017 року, а не 2015 року, і як це позначиться на ефективності реформи галузі. Одним словом, питань ще багато. Якщо новий уряд хоче не просто гратися в реформаторів, а стати ним, то для початку потрібно зрозуміти, що ми хочемо отримати наприкінці. В галузь повинні прийти інвестиції, причому не державні, а приватні. А вони з’являться за умови прозорих механізмів тарифоутворення. Ніхто не прийде туди, де не прибрано усі законодавчі та регуляторні суперечності. Сьогодні законодавство в сфері ЖКГ дуже суперечливе. Заборонено практично все. Наприклад, у пункті коаліційної угоди 1.3 йдеться про «надання власникам житла права самостійно обирати форму отримання послуг від природного монополіста». А в мене запитання: для чого було ухвалювати закон №1198, який позбавляє цього права?.. Не надано відповіді на основні принципи формування нової сучасної житлової політики в Україні. Не прибравши цієї та іншої проблеми й суперечностей, ми не отримаємо інвестора і грошей.
Олександр САВЧЕНКО, колишній заступник голови Нацбанку та міністра фінансів:
— На жаль, я не побачив реформ для фінансового сектору. Але слушні думки є. Наприклад, вони стосуються лібералізації валютного та ринку капіталів. Саме відсутність впровадження цих підходів лежить в основі стрімкої девальвації гривні. Зазначені заходи потрібні, але як їх втілювати, хто це робитиме — все це питання без відповідей. Відсутність механізму — це перший крок до саботажу або ж довільного трактування виконання даних завдань. В умовах тотальної вседозволеності української бюрократії це дуже небезпечно. А в нинішніх умовах цей план треба доповнити гарячими питаннями, як-от що робити з валютними депозитами, як їх повертати.
Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХ»:
— Слова всі правильні, але ж ми знаємо, що і раніше не бракувало правильних програм. Але практика їх втілення була зовсім іншою. Головний ризик усіх цих програмних установок — олігархічна система влади в Україні. На жаль, поки що вона не змінилася. Зміни намагається зробити олігархат, який і є основним гальмом цих реформ. Тому аби провести ці реформи, потрібно наступити на хвіст олігархам, в тому числі в енергетичному секторі. Чи вдасться це? Наразі суспільно-політична ситуація в країні відмінна від тієї, яка була 10 років тому. Тож шанс на успіх є. Помаранчева революція не розвіяла ілюзій щодо братськості Росії. Нинішня ж агресія розставляє все на свої місця. Для успішного проведення реформ потрібно не лише подолати внутрішній спротив населення, який завжди був, а й відбити зовнішню агресію, яка проявляє себе не тільки у вигляді збройного вторгнення в Україну, а й у діях зсередини України через п’яту колону.
Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:
— У проекті угоди мало цифр. Якщо немає цифр — значить, немає конкретики. І які б гарні пропозиції там не було записано, але я дуже сумніваюся, що вони дійдуть до реалізації і логічного завершення... У мене два критерії успішності майбутніх економічних змін в країні: склад нового КМУ та проект бюджету на 2015 рік. Тільки з цих двох позицій буде зрозуміло, чи будуть потрібні зміни, чи все закінчиться замовлянням проблем. Для бюджету на 2015 рік головне, чи буде в ньому обіцяна регіонам децентралізація доходної частини та дерегуляція. Якщо так, то мотивація роботи місцевих органів влади зміниться. Адже наразі місцевим органам влади ні холодно, ні жарко від того, є чи немає бізнесу на їхній території, бо всі податки ідуть у центр. Якщо ж ситуація зміниться, то місцеві органи влади перетворяться з хабарників на бізнес-омбудсменів.
Володимир ЛАПА, директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»:
— Багато важливих і дієвих для сектору змін. Наприклад, інвентаризація та розмежування земель — це давня проблема, яка практично ніколи не вирішувана. Передача комунальної та державної власності за межами населених пунктів — теж позитив. Бо він дозволить зрозуміти, хто і за що відповідає, чи буде необхідний рівень комунікації з фізичними та юридичними особами в плані землекористування у сільському господарстві. Це стосується оренди земель і передачі у власність. Я думаю, це більше відповідає засадам децентралізації, які зараз декларують.
Дуже на часі пункт угоди про передачу прав оренди на неконкурентних засадах. Зараз є проблема з тим, щоб проводити аукціони та конкурси. Для цього слід заплатити відповідним організаціям, а коштів часто не вистачає. Що прозоріший інструмент, то прийнятніший він для бізнесу.
Процедура реєстрації прав оренди — болюче питання для нашого сільгоспвиробника. В угоді передбачено спрощення процедури, зокрема шляхом використання нотаріуса для цих потреб. В іншому розділі, який стосується децентралізації, йдеться про те, що прямі функції з реєстрації можуть бути передані органам місцевої влади та самоврядування. Тому, гадаю, комплексно потрібно підходити до вирішення цього питання.
Поки що мінусів для аграрного сектору в угоді не бачу. Тут достатньо великий блок земельних питань (реєстрація, правовий статус земель колективної власності, зокрема йдеться про польові дороги). В принципі земельний блок коаліційної угоди охоплює близько 80% тих питань, які зараз турбують бізнес. Теза про реформування бюджетної підтримки теж на часі: її прозорість, зменшення кількості програм та чіткі вимоги до заявника. З одного боку, бюджетна підтримка наразі не відіграє тієї ролі, яку виконувала раніше, коли максимально чотири мільярди гривень спрямовували до сільгоспвиробників. З іншого боку, якщо кількість коштів зменшиться, то має зрости прозорість їх використання. На наш погляд, цілком логічним є те, що отримувати цю допомогу мають невеличкі господарства, так званий середній та дрібний бізнес. Месидж про збереження діючої системи оподаткування до 2018 року — ще один фактор заспокоєння АПК і шанс на подальший розвиток.
В принципі ті питання, які аграрії хотіли побачити в коаліційній угоді, ми побачили. Вони коректно та збалансовано висвітлені. Щодо деяких із цих пропозицій вже навіть в минулому парламенті презентували низку законопроектів, і якщо вони будуть зафіксовані, то залишається лише сподіватися, що багато часу не займе імплементація цих законів.
