Другий рік Україна не кредитує іноземні держави і залишається нетто-дебітором. Для перехідної економіки це цілком природно. Маємо зростаючий дефіцит рахунку поточних операцій, фінансування якого здійснюється через масштабні зовнішні запозичення і залучення іноземних інвестицій. Як наслідок, зростає борг. І це декого дуже лякає. Але прискорене зростання ВВП насправді вже зробило цей борг виправданим. Адже його питома вага до ВВП не зростає, а зменшується. Хоча, звісно, зрозуміло, що у найближчі три-п’ять років потрібно відновити позитивний торговельний баланс і тримати його так довго, щоб урівноважити роки, коли він був від’ємним.
Тож, повторюю, жодних причин для занепокоєння немає. У квітні базові тенденції знову не змінилися. Як у поточному рахунку, так і в платіжному балансі в цілому. Зафіксовано лише м’які відростки по обидві сторони від попередніх трендів. І тому раніше зроблені у моніторингах платіжного балансу висновки не потребують корекції.
Звернемось до фактів. У квітні, на стадії використання ВВП більше вилучався з країни імпортерами, ніж долучався експортерами з доходів інших країн. Імпорт продовжував послаблювати, а експорт посилювати купівельну спроможність українців. І вона не зазнала різких змін, а ціни залишилися відносно стабільними. Висновок щодо неможливості мати за підсумками року позитивне сальдо рахунку поточних операцій отримав нове підтвердження. За 4 місяці дефіцит був вже в 1,9 рази вищий, ніж у відповідний період 2006 року, а у квітні — в 5 разів.
Але при цьому балансуючий вплив фінансового рахунку не cтав меншим. Він навіть посилився. Підприємства, банки рясно запозичують. Підключаються міста. Зростають валютні надходження через прямі іноземні інвестиції. За останні місяці згідно попередніх даних профіцит фінансового рахунку перекрив дефіцит поточного і дозволив наростити резервні активи на 910 мільйонів, а з урахуванням курсової різниці і доходів від розміщення валютних резервів ії обсяг зріс на $1,2 мільярда.
А найголовніше це те, що залишилася висхідна тенденція руху експорту. У січні— квітні його динаміка становила 30,3% (у першому кварталі — 28%). Темп нарощування експорту у квітні прискорився і досяг 35,4% проти 26,1% у березні. Зокрема, експорт товарів збільшився на 41,6% проти (-) 6% рік тому у цьому місяці. Чи ж треба бити тривогу?
У той же час імпорт продовжує орієнтуватися на інвестиційні та антиінфляційні потреби. Оновленню виробничого потенціалу країни сприяють переважаючі темпи ввезення металів та продукції машинобудування — відповідно 50,9% та 42,6% (рік тому 23% та 39,7%). За питомою вагою імпорт такої продукції вперше перевищив імпорт енергоносіїв та інших мінеральних продуктів — 30,4% проти 29,5%. Зростало і ввезення автомобілів. Не слід недооцінювати його значення. Йдеться про суттєвий чинник зниження інфляційного тиску на чутливих до коливань товарних ринках. Адже споживчий попит на них (зокрема, на ринках продовольчих товарів) зaзнає послаблення, оскільки переміщується на ті товари, які раніше не були життєво необхідними для широких верств населення.
Важливо, що й імпорт енергоносіїв після підвищення цін на газ та триваючого подорожчання нафтопродуктів перебуває на прогнозованих рівнях. Як і рік тому, відношення загального обсягу товарного імпорту за статтею «Мінеральні продукти» становить 29,5% проти 29,4% у 2006 р., хоча темпи росту збільшилися втричі. Триває сезонне зниження динаміки енергетичного імпорту — від більш ніж 4,78 мільярда у березні до 4,7 мільярда у квітні.
В царині експорту зберігається і тенденція збільшення питомої ваги товарів високого рівня обробки. Темпи росту поставок продукції машинобудування є найвищими серед усіх товарних груп і становлять за 4 місяці 53,6% проти 11,2% рік тому.
Щоправда, резерви позитивізації поточного рахунку, що містяться у сфері надання послуг, цього року все ще не використовуються. У січні-квітні 2007 року за цією статтею платіжного балансу отримано на $161 мільйонів менше надходжень валюти, ніж рік тому у цей період (в 1,8 рази). У порівнянні з минулим роком збільшилися обсяги експорту відсотків за зовнішнім боргом (стаття «доходи» впала у 1,3 рази).
Більш інтенсивною, ніж рік тому, залишається чиста кредитна емісія на купівлю валюти в резерви. Адже поточні операції в сфері зовнішньоекономічних відносин знесилюють валютні потоки в країну, а капітальні операції — підсилюють. Здебільшого йдеться про потоки приватних капіталів, а не державні запозичальні акції. У квітні Нацбанк придбав валюти ще на $335 мільйонів і збільшив валютні резерви на $324 мільйона.
Однак чотиримісячна статистика платіжного балансу є достатньою, щоб зафіксувати і нові тенденції. Зростання дефіциту рахунку поточних операцій зазнало істотного гальмування. У лютому—березні він збільшувався у середньомісячному вимірі на $596 мільйонів. Уповільнення його зростання у квітні становило 1,7 раза до $344 мільйонів. Причина — підйом динаміки експорту.
Нині країна ввійшла у фазу справжнього буму в сфері зовнішніх приватних запозичень. Сформований їх історичний максимум. За останні дванадцять місяців відбувається справжнє ралі розміщень облігацій, що здійснюють банки та корпораціі за кордоном. Відтак у країні все ще споживається більше, ніж виробляється. Зовнішній борг зростає. Приростають також і прямі іноземні інвестиції. Але вони є джерелом уже майбутніх вилучень з чистого валового національного продукту.
Зазначене пожвавлення споживання іноземних заощаджень пояснюється тим, що доходи українців суттєво зростають уже вісім останніх років. Вони на сьогодні є достатніми для придбання товарів довгострокового користування (в т.ч. автомобілів і житла). Але вони ще не дозволяють це робити без довгострокових кредитів. Банки, за браком власних грошей, купують їх за кордоном. Причому йдуть на це за досить високої інфляції, за недостатньої довіри вкладників, за все ще фактично існуючої і поки що незворотної доларизації.
Темпи суспільного виробництва нині піднялися майже до 8%. Але вони більшою мірою, ніж рік тому відстають від ще більш рухливого внутрішнього споживання. Потреби підвищуються швидше, ніж засоби їх задоволення з внутрішніх джерел. Тому і зростає негативне сальдо платіжного балансу за поточними операціями. Запозичення підштовхуються також потребами бізнесу у довгострокових позичкових ресурсах для модернізації економіки. Потрібні гроші для створення нових потужностей. Бюджет їх не дає у достатній мірі. Власники депозитів теж ще не сформували грошову базу пасивів, достатню для багаторічних інвестицій. Тому банки запозичують за кордоном.
Погано, що приспано приватизацію. Тому прямі інвестиції приходять. За чотири місяці близько двох мільярдів доларів. Це на 24% вище, ніж рік тому на цей час. Але і цього замало. «Виручають» запозичення. Три заплановані нові хвилі підвищення зарплат і пенсій при подальшому уповільненні динаміки ВВП призведуть до подальшого уповільнення зростання інвестицій або до дефіциту поточного рахунку. І знову виручатимуть зовнішні запозичення, які будуть ще ряснішими.
Сьогодні відчутно переформатовані рушійні сили дефіциту поточного рахунку. Дані щодо зростання доходів і інвестицій багато що розставили на свої місця. Дійсно, динаміка доходів уповільнилася з 26% до 11,1%, але динаміка інвестицій зросла з 15,2% до 32%. Тому розрив між сукупним суспільним доходом і сумою сукупного попиту залишився від’ємним. ВВП зріс на 8% проти 3,2% рік тому. Але ще більше розігрівся «апетит» у сукупного споживача — інвестора. Тому різниця між заощадженням і потребою інвесторів є все ще від’ємною. Заощаджень недостатньо. І через запозичення йде прискорене використання коштів громадян інших країн.
Нині економістам став зрозумілим масштаб впливу нових газових цін на зовнішньоторговельний баланс. Він сприяв розширенню імпорту, хоча експорт зростав ще швидше. Що ж до конкретного внеску «газового фактору», то він становить понад $2,2 мільярди. Настільки експорт газу за вартістю перевищив чотиримісячний рівень 2006 року. Тоді (січень-квітень) різниця з 2005 роком становила лише $182 мільйони.
Новим моментом є виборчі валютні ін’єкції, тобто квазікапітальні операції. В цілому це позитивна тенденція. Приток такого (через приховану репатріацію) капіталу зменшує потребу у державних зовнішніх запозиченнях. Водночас сьогодні вже починають діяти фактори передвиборчого посилення відтоку капіталу. Це зменшує потенціал зростання валютних резервів країни, які є буфером, що можна задіяти у важкі часи.
Інша частина «сектора газу» — транзит зменшилася за обсягами на 18%, що пов’язано із зменшенням попиту за умов теплої погоди. Ймовірно, і надалі ця стаття платіжного балансу не буде виправдовувати сподівань. Тож урядові необхідно скористатися раннім стартом курортного сезону, за допомогою чого можна було б багато в чому виправити ситуацію, наростивши доходи від рекреаційних послуг.
Серед інших зауважень і рекомендацій слід звернути увагу на те, що у квітні кошти уряду на казначейському рахунку вже не накопичувалися. Не виключено, що після запланованих трьох підвищень зарплат і пенсій бюджет перетвориться з профіцитного на дефіцитний. Споживання за динамікою може повернутися до рівня останніх двох років. Це послабить поточний рахунок, якщо, звичайно, перед виборами не займуть очікувальну позицію інвестори і банки-позичальники, або якщо ВВП за відомих причин не почне зростати повільніше.
В цих умовах урядові потрібно або відмовитися від 3% бюджетного дефіциту і експансивної бюджетної політики, або не ставити за мету обійтися без дефіциту торговельного балансу. Кращим вибором було б уникнути передвиборчої фіскальної ейфорії. Рясні бюджетні видатки споживчого спрямування, в т.ч. на вибори, можуть дати ляпаса платіжному балансу з обох рук. Імпорт зросте. Бо нові доходи частково обміняють на якісніші, ніж вітчизняні, товари іноземного походження. Це додасть тяги торговому дефіциту. Можуть також зрости ціни на імпорт і перш за все — на енергоносіїв. Загальмується експорт. Тому що додатковий споживчий попит теж посилить інфляційний тиск і послабить конкурентну силу вітчизняних товарів за кордоном. Отже, і з цього боку платіжний баланс може отримати поштовх до росту пасивного сальдо.
Банківському сектору необхідно дати відповідь на запитання щодо відтоку капіталу, який наразі істотно нейтралізує процес посилення валютної позиції України. І все ж поточний рахунок і платіжний баланс у цілому у квітні не надали сигналу щодо необхідності зміни базового значення обмінного курсу гривні. Втім було б доцільно дещо зменшити купівлю валюти, враховуючи необхідність посилити роль інших каналів підтримки ліквідності.
