Міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький зробив на щорічному енергофорумі в Леху (Австрія) вражаючу заяву. «Ми плануємо до кінця поточного року на додаток до вже чинних двох УРП укласти ще мінімум чотири, — інформував він європейську громадськість. — У результаті через чотири-п’ять років інвестори зможуть розпочати експорт українського газу до Європи, а всередині наступного десятиліття Україна може стати нетто-експортером газу», — сказав міністр.
При цьому він пообіцяв, що Україна забезпечить інвесторам вільний доступ до трубопроводів і газових сховищ, підкріпивши свої слова посиланням на національне законодавство й статус країни-члена європейського Енергетичного співтовариства. «Ми чекаємо виконання своїх зобов’язань і нашими сусідами-членами ЄС, — зауважив також міністр. — Передусім це стосується безперешкодного здійснення реверсних постачань газу до України через територію держав ЄС».
Ставицький також заявив про зацікавленість України в поетапному формуванні в країні газового хабу як складової східноєвропейського. Тут перевагою України, на думку міністра, є наявність системи газових сховищ з обсягом разового зберігання понад 30 мільярдів кубометрів і з перспективою їхнього зростання до 50—55 мільярдів кубометрів. «Ми чекаємо, що успішні моделі газових хабів у Великій Британії й Нідерландах, — сказав міністр, — будуть поетапно реалізовані й у інших країнах ЄС. Такий європейський газовий ринок цікавий нам для диверсифікації постачань газу до України як джерела доходів за послуги й, зокрема, за транзит газу до Європи, за зберігання газу за довгостроковими транзитними контрактами, так і в спотовій торгівлі — стабільний і ємкий ринок для майбутнього експорту газу власного видобутку».
Чи здобудуть амбітні плани нашого уряду підтримку Євросоюзу? Нещодавно єврокомісар у питаннях енергетики ЄС Гюнтер Еттінгер дав відповідь на це запитання в інтерв’ю одному з українських видань. «Конкретних дискусій щодо такого проекту (створення «регіонального газового хабу») поки не ведеться, але є чималі перспективи, — сказав єврокомісар. — Наприклад, можливо, що в наступному десятилітті будуть побудовані LNG-термінали в Грузії та Одесі, й ми налагодимо подальший транзит через наявні газопроводи». Чи підтримує ЄС такий проект? «Вибачте, але поки я цього не можу сказати. Можливо, через п’ять років наступний склад Єврокомісії ухвалить рішення про підтримку, але на найближчі роки це не є реалістичним».
Водночас Еттінгер підкреслив: «Газ гратиме дедалі зростаючу роль у європейському енергетичному балансі». А «ключовим елементом європейської газотранспортної системи», за його словами, залишаються українські газосховища. Раніше й Президент України Віктор Янукович заявляв, що українські підземні сховища газу працюватимуть на спотовий ринок. «Можливо, газові наші сховища працюватимуть за принципом біржі, це буде спотовий ринок газу... І маленькі, невеликі підприємства також зможуть купувати газ... Наше завдання — максимально диверсифікувати газовий ринок», — сказав Президент, хоча тут-таки озвучив протилежний варіант, повідомивши, що на даному етапі розглядається питання використання газових сховищ у рамках створення консорціуму.
«Я був би дуже обережним щодо титанічних прогнозів, які часто звучать, — сказав «Дню» директор енергетичних програм Центру «НОМОС» Михайло Гончар. — Вони базуються на оціночних прогнозних ресурсах. Але зараз іще ніхто не може сказати, яка їхня частина буде комерційно видобувною. Приклад Польщі свідчить, що цифри малювалися великі, а результати поки що досить скромні. Але весь шлях іще не пройдено. Проте Польща, як і раніше, попереду нас. Вони почали бурити першу свердловину 2010 року. А перша українська свердловина закладена в жовтні минулого року. У нас лише починається первинний період геологічного вивчення. Звісно, такі реляції, які озвучує Ставицький, з одного боку, необхідні й обгрунтовані — тому що нам потрібні інвестори. Але з другого боку, слід бути реалістами».
Гончар розповідає про грунтовну працю американських дослідників, завершену торік. «У ній, дійсно, є один сценарій, який передбачає, що Україна може стати нетто-експортером, — говорить експерт, але зауважує: — Щоб він реалізувався, треба дуже багато чого зробити — залучити необхідні інвестиції, створити регуляторну базу, забезпечити стабільність податкового законодавства. У дослідженні наголошується, що успіх сланцевої революції став можливим завдяки тому, що з 1986 року в США не змінювався податковий режим у сфері видобутку вуглеводнів. А у нас весь час щось змінюється, причому не завжди в кращий бік».
З незалежним енергетичним експертом Олександром Нарбутом «День» розмовляв на тему газового хабу. «Тут треба знати, що сам міністр вкладає в це слово. Бо традиційно воно означає певну структурну одиницю, на базі якої можуть відбуватися різні технічні й комерційні операції. Інколи до хабів відносять вузлові інфраструктурні станції, в яких перетинається газ, що надійшов з різних джерел, і передається далі споживачам. І зовсім не обов’язково, щоб хаб був пов’язаний зі сховищем. Деякі експерти взагалі відносять це слово до всієї нашої газотранспортної системи. Я знаю одне: наша газотранспортна структура є особливою цінністю саме завдяки своїй внутрішній інтегрованості. І якщо виділяти з неї якісь елементи та на їхній базі створювати ті чи інші комерційні й не лише надбудови, то це руйнуватиме цілісність системи й впливатиме як на результати її роботи, так і на ціну газу». «Але Україна може мати не один хаб, — зазначає експерт, — і ця система могла б сприяти створенню ліберального газового ринку в країні».
