Уже більш як місяць в Україні діють правила квотування експорту соняшникової олії та насіння соняшника (відповідно 300 тисяч і одна тисяча тонн, термін — до 1 липня). Так уряд бореться з інфляцією. На перший погляд, начебто все правильно — якщо на внутрішньому ринку буде достатня пропозиція олії, то ціни на неї не мають підвищуватися. Але при цьому не враховано багато додаткових обставин.
Одна з них — дія зовнішніх чинників. Україна вже значною мірою долучилася до глобальної світової економіки, де зараз одна з тенденцій — підвищення цін на продовольство. Це пов’язано з тим, що в країнах на шляху розвитку, таких, як Індія і Китай, де проживає третина населення планети, зросло споживання продуктів харчування. При цьому в багатьох розвинених країнах збільшилися площі посівів сільгоспкультур, що використовуються для виробництва альтернативних видів палива. Тобто одночасно зі скороченням пропозиції на ринку продовольства різко зріс попит на продукти харчування.
Але головний чинник, безумовно, внутрішній. У країні різко зросли зарплати, пенсії й інші соціальні виплати. Уряди, що зміняли один одного, у зв’язку з перманентними виборами задобрювали таким чином електорат, але посіяли цінову бурю. Перші три місяці нинішнього року стали в цьому плані рекордними — ми отримали інфляцію, що перевищила показник, запланований на весь рік. Як їй протистояти? Легше всього скористатися адміністративними важелями, які уряд завжди має під рукою. Один з них — адміністративний тиск на операторів ринку. Щоправда, оформляється він звичайно дуже гарно й навіть іноді перетворюється на урочисту церемонію, коли уряд і виробники, що перебувають під його пресом підписують так звані меморандуми. Чи є сенс перелічувати всі ці добровільно-примусові акти? Зрозуміло одне, що з їхньою допомогою просто стискується цінова пружина. Але коли настає час їй розпрямитися, то наслідки, як правило, бувають малоприємними й гіршими, ніж у разі, якби уряд утримався від будь-яких дій.
Звісно, саме так усе відбувається й на ринку соняшника та олії, що виробляється з нього. Сьогодні ця культура є провідною серед олійних. На частку соняшника припадає 8% світового виробництва насіння. Основними експортерами є Євросоюз, Аргентина, Росія й, звісно, Україна. Але минулого року урожай соняшника в країнах ЄС знизився майже на два мільйони тонн, що призвело до рекордного зростання цін. Порівняно з 2006 роком вони підвищилися на 53%, або на 0 за тонну, а на соняшникову олію — на 57%, або на 5.
Україна завдяки погодно-кліматичним умовам, а також стратегічно вигідному (в плані логістики) географічному положенню має великий потенціал нарощування виробництва й експортного продажу соняшникової олії. І у зв’язку з тим, що її виробництво в ЄС скоротилося, могла б спокійно й без збитків для ринку вітчизняного наситити європейський ринок. Але новий уряд вніс свої «корективи». Удару було завдано одночасно в декількох напрямках. Зростання цін на європейських ринках давало можливість на попиті, який виник, добре заробити й провести модернізацію та технічне переозброєння підприємств вітчизняним виробникам. Одночасно це позначилося б і на надходженнях до бюджету від відповідних підприємств у вигляді податку на прибуток.
До речі, квотуванням експорту уряд і його лідер не обмежилися. Варто нагадати, як підштовхуваний зверху Антимонопольний комітет шукав, наче чорну кішку в темній кімнаті, «картельну змову». Результат був очікуваним — АМКУ знайшов порушення на внутрішньому ринку — у виробників фасованої соняшникової олії, яких і оштрафував. А експортерам, у яких порушень і не могло бути, взагалі заборонили експорт (до 1 липня). Антимонопольне розслідування минулого року торкнулося великих підприємств фасованої олії «Бунге» й «Кернел», а заразом перевірили й Пологiвський олієекстракційний завод, що не належить до цієї категорії. Покарали тоді торгові марки «Олейна» й «Щедрий дар». У «картельній змові» були також звинувачені й «викриті» компанії, що займаються м’ясом, зерном, цукром і молоком. Але суть цієї ситуації в тому, що український ринок соняшникової олії традиційно є експортно орієнтованим. І саме завдяки цьому він має можливість стабільно працювати. Навряд чи в уряді Тимошенко не знали про це. А тепер, як завжди, доведеться вирішувати проблеми, які ми самі й створили.
По-перше, як пояснили «Дню» експерти галузі, квотування експорту призведе лише до того, що аграрії менше посівних площ використовуватимуть під соняшник, що призведе до підвищення собівартості насіння, а потім, звісно, й олії. У результаті кінцева ціна на готову продукцію все одно зросте.
По-друге, чимало компаній, що займаються тільки соняшником, будуть приречені на банкрутство. Звідси скорочення надходжень до бюджету й звільнення персоналу. А останнє, як відомо, створює додаткове навантаження на той же бюджет, оскільки доведеться додатково виділяти кошти на соціальні виплати у зв’язку з безробіттям.
По-третє, Україна як один з головних експортерів соняшникової продукції втратить клієнтську базу, насилу відвойовану у «республік-сестер» після розпаду СРСР. І не можна розраховувати, що, наприклад, Росія прогавить шанс і не скористається ситуацією, щоб прибрати до рук українську «базу даних». Але тут ще питання, чи здатна сама Росія задовольнити збільшену потребу Європи й інших країн? Якщо повністю замінити Україну на цьому ринку їй буде не під силу, то це може призвести до чергового стрибка цін на світовому ринку, що, в свою чергу, позначиться й на наших внутрішніх цінах. Уже цього року аграрії, котрі традиційно притримують частину продукції для отримання додаткових фінансових коштів на закупівлю всього необхідного для весняно-польових робіт, не змогли продати все, що було у них у засіках. Завадив їм в цьому в основному уряд, установивши квоти на експорт соняшникової олії й насіння. Тепер аграріям не залишається нічого іншого, крім істотно мінімізувати свої витрати шляхом скорочення площ, раніше відведених для посівів соняшника.
Враховуючи такі ризики, фермери, як сказали «Дню» в Українській аграрній конфедерації, переключаються на вирощування таких менш витратних і більш запитаних на ринку культур, як рапс і соя. І вже зрозуміло, що виробники соняшника та продукції з нього, що залишилися на ринку, почнуть новий сезон з дефіцитом сировини й високими стартовими цінами, а це призведе до нового витка інфляції. Що стосується нинішніх цін на соняшникову олію, то в найближчому майбутньому вони, звісно, знизяться, але на тлі дорожчання всього споживчого кошика це буде мало помітно. Та й власники супермаркетів не проти скористатися дефіцитом соняшникової олії, підвищивши прибуток за рахунок торгової надбавки. Що робитиме уряд? Експерти стверджують, що прем’єр-міністру не залишиться нічого іншого як знову йти «на поклін» до власників мегамаркетів, аби підписати черговий нічого не гарантуючий меморандум. Виходить, що квотування експорту «б’є» передусім по самій Тимошенко. Попереду вибори. І всі ми знаємо історію однієї жінки, яка послизнулася на олії...
