Попри заяви Президента Віктора Ющенка, що він задоволений результатом справи з НЗФ, схоже, ситуація з реприватизацією Нікопольського феросплавного далека від прозорої. Наприклад, хоча були неодноразові заяви Мін'юсту про те, що акції НЗФ, які входили в незаконно приватизований структурою Віктора Пінчука пакет, уже давно містяться на рахунках Фонду держмайна України, ФДМ у п'ятницю, 23 вересня, вкотре відмовився визнати цей факт, «не знайшовши» акцій, давно знайдених Мін'юстом. Загалом, пошук акцій НЗФ став сьогодні головною інтригою, яку розплутують не лише в Україні, а й на міжнародному рівні. Їх «пошук» став сьогодні головною інтригою, яку розплутують уже на міжнародному рівні. Є підозри, що акції НЗФ узагалі перепродані іноземному інвестору — й Україні в такому випадку доведеться доводити своє право на завод через міжнародні судові інстанції. Це підтверджує й стаття під заголовком «Evraz приховує інвестиції?», опублікована минулого тижня (20 вересня 2005 року) в «The Wall Street Journal».
Мета статті — з'ясувати подробиці Нікопольської трансакції й отримати відповідь на запитання: чи приховує «Євраз» втрачену інвестицію в НЗФ за допомогою нібито придбаних акцій ГЗКів.
«Широко висвітлювали, що компанії, підконтрольні Evraz Group, спільно з Renova, Inc., контрольованою російським олігархом Віктором Вексельбергом, були в процесі придбання, або вже придбали, суттєву частку в Нікопольському заводі феросплавів (НЗФ) в Україні в українського олігарха Віктора Пінчука, зятя колишнього президента України Леоніда Кучми. Повідомлялося, що сума угоди становила 380 мільйонів доларів», — йдеться в статті. — Але замість купівлі самих акцій НЗФ, компанії, контрольовані Evraz Group і паном Вексельбергом, як повідомлялося, придбали частки в Промислово-інвестиційному консорціумі «Придніпров'я», акціонері НЗФ, підконтрольному Пінчуку. «Придніпров'я» отримало свої акції НЗФ на приватизаційному конкурсі в 2003 році, схоже, лише за частину їхньої реальної вартості завдяки особливим умовам.
На цій основі рішенням Верховного Суду України приватизація Нікопольського заводу феросплавів була визнана незаконною. Непробивну «залізність» резонансного вердикту підтвердив Мін'юст, а генпрокурор Святослав Піскун у листі на ім'я глави держави засвідчив відсутність будь-яких порушень у ході процесу. Але, як з'ясувалося, НЗФ повернений державі тільки на папері, що хоч і має реквізити вищої судової інстанції країни. Як подібне могло статися? Каменем спотикання для набуття вищезазначеним рішенням чинності стала вже згадана позиція керівництва ФДМ, яке вважає, що держателем цінних паперів НЗФ є фірма «Альфа-Інвест», що її пов'язують із колишнім власником Нікопольського феросплавного. І це незважаючи на те, що 27 вересня Київський Апеляційний суд підтвердив, що реєстратором акцій НЗФ є ТОВ «Славутич-Реєстратор». Таким чином, ось уже місяць блокується процес передачі заводу державі. Сама ж Семенюк на прес-конференції припустила, що цього року питання з власником НЗФ так і не буде вирішене, і їй поки важко сказати, буде завод виставлено на повторну приватизацію чи він повернеться в державну власність. Тобто знову робляться спроби на декілька місяців відкласти процес повернення приватизованого з порушеннями підприємства. Нагадаємо, що Віктор Пінчук донедавна володів 2% акцій Орджонікідзевського та 3,5% Марганецького ГЗКів. Капіталізація обох становить приблизно $300—320 млн. (60—65% припадають на перший і 35—40% — на другий). Згідно з курсом котирування цінних паперів, частка структур зятя колишнього президента оцінюється щонайбільше у $8 млн. Однак офіційні представники «Євразхолдингу» оголосили про придбання ними вищезгаданих цінних паперів ОГЗК і МГЗК за $25 млн. Тобто різниця становить 17 мільйонів доларів США. Куди і кому пішла ця замаскована під звичайний платіж сума? Навряд чи доречним буде говорити про те, що така солідна компанія як «Євразхолдинг» переплатила втроє(!) помилково. Те, що такої випадковості бути не могло, підтверджує заява росіян, розміщена 25 серпня на сайті Evraz: «Будь-які дії, враховуючи вивчення можливості придбання НЗФ, здійснює група приватних інвесторів виключно у власних інтересах, а не компанія «ЄвразГруп С.А.».
А вже 14 вересня представник «Євразхолдингу» Олександр Фролов на прес-конференції повідомив журналістів: на власність в Україні поглядає саме компанія, а не «окремі акціонери». За його словами, «Група «Evraz» витратила приблизно $25 млн. на купівлю в промислово-фінансового концерну «Придніпров'я», який контролює бізнесмен і народний депутат Віктор Пінчук, міноритарних пакетів акцій Орджонікідзевського та Марганецького ГЗКів».
Тобто керуючий директор «Євраз» фактично підтвердив — купівля ГЗКів стала одним із етапів угоди про придбання Нікопольського заводу феросплавів, що через змінену політичну ситуацію не відбулася. Але цей факт російська компанія всіляко намагається замаскувати. До речі, «Євразхолдинг» розмістив на Лондонській біржі IPO на $422 млн. Сума практично збігається з тією, яку компанія мала намір заплатити за НЗФ. Чи випадково? Чи купити підприємство збиралися саме на залучені кошти? Але ж правила розміщення IPO дуже суворо забороняють такі угоди. Бо виходить, що всі без винятку акціонери кредитують особисто голову ради директорів і президента «ЄвразГруп С.А.» пана Абрамова (саме його прізвище прозвучало в заяві від 29 серпня). Західний діловий світ подібна «вільність» із законом непокоїть настільки, що це може спричинити зниження вартості акцій компанії-порушника.
Що стосується України, то вже страждає не репутація однієї окремо взятої компанії, а імідж країни загалом. Але це, схоже, учасників нікопольської транзакції не дуже непокоїть. А керівництво країни?
